Компанії

На «Інтері» – «Кумири» молодості нашої

Ірина АЛОВА

Ми знали їх самих і всі їхні пісні. Тому що у світі мелодій є ті, що стають улюбленими на все життя. Вони не старіють разом з їхніми виконавцями, пробуджують у нас найяскравіші спогади. Підтвердженням цього став концерт «Кумири», що вийшов у ефірі телеканалу «Інтер» 20 березня.

Як приємно було бачити в залі не лише людей, яким «за...». Вони аплодували й кричали «Браво!» нарівні з тими, у кого пісні молодості, і це зрозуміло, викликали легку ностальгію.

І все-таки найбільше враження від усього побаченого й почутого, напевно, те, що на сцені наші улюблені артисти залишаються такими, як багато років тому. Хто скаже, що Аллі Баяновій у травні виповниться 90 років? Співала, як завжди, сильним, красивим голосом — «Руки» І.‑Жана на слова В. Лебєдєва-Кумача і «Я ні про що не шкодую» Ш. Дюмона і М. Вокера. Справді, не варто шкодувати про таке творче життя, яке прожила співачка. З дитинства брала уроки вокалу в батька — російського оперного співака Миколи Баянова. Професійну кар’єру почала 1929 року. Виступала перед паризькою публікою, виконуючи старовинні циганські пісні й російські романси. Гастролювала разом з Олександром Вертинським і Петром Лещенком. 1976 року вперше відвідала СРСР з концертною програмою. А 1989 року повернулася на Батьківщину, отримавши радянське громадянство. Відтоді дала близько 500 (!) концертів.

Або Сергій Захаров, який «дасть фору» будь-якому молодому артисту, хоча йому за 50 й доля його балувала не часто. Колись поява молодого співака з яскравою артистичною зовнішністю й задушевною манерою виконання привернула загальну увагу. А потім...

Проте, коли починає звучати його рідкісний за красою баритон, забуваєш про все на світі. Недаремно ліричні пісні у виконанні артиста увійшли до золотого фонду радянської естради. Однак телеглядачі самі мали можливість натішитися піснею «Люблю тебе» Є. Крилатова та Р.‑Рождественського.

Ольга Воронець, яка ніколи не співала під «фанеру» (для того покоління — це себе не поважати), знову поставила глядачкам запитання від композитора Є. Птічкіна й поета І. Шаферана: «Навіщо ви, дівчата, красивих любите?..»

«Веселі хлоп’ята», треба сказати, також залишилися і життєрадісними, і сповна хлоп’ятами. Принаймні виконуючи «Альошкіну любов» С.‑Дьячкова та О. Гаджикасимова. Не відстали від них і українські співаки Віктор Шпортько з піснями «Кохана» та «Кличу Ікара», Василь Зінкевич, який виконав «Дивоцвіт» і безсмертну «Червону руту» В. Івасюка, а також Володимир Засухін з «Берегами» та «Не заспокоємось — не спочнимо».

Заспокоюватися й відпочивати кумирам, здається, справді зарано. Потрібні вони нам тому, що душі дуже хочеться відради. Бо, слухаючи музику юності, молодієш, згадуєш — така вже властивість людської пам’яті — все найсвітліше. І як добре, що знайшлися ті, хто зробив нам подарунок, зібравши кумирів нашої молодості, таких різних, але однаково шанованих разом і, до речі кажучи, не востаннє. Далі буде — на телеканалі «Інтер».

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар