КарпатОйл

Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК

Законсервовані в минулому столітті прикарпатські нафтові свердловини нині готові до нових розробок. Рентабельність промислу — не менше 20%

Чорний змій

Закриті через нерентабельність понад 40 років тому нафтові свердловини на Прикарпатті з початку 90-х років минулого століття самовідновлюються. Першими розробляти призабуті свердловини стали горяни. За дефіциту пального прикарпатські селяни розкорковували старі заглушені свердловини і черпали з них нафту.

Однак y сирому вигляді навіть чорне золото не годилося для побутових потреб. Тому місцеві кулібіни пристосувалися гнати з нього світлі нафтопродукти. Переробка нафти відбувалася за принципом дії народного самогонного апарата. Сирі вуглеводні заливали у 200-літрову бочку (орієнтовно 180 літрів), під нею запалювали вогонь, нагріті нафтові випари піднімалися в змійовик, який для охолодження занурювали у гірську проточну річку, і на виході з рурки викапували дизель та бензин з градуйованими октановими числами. Глибині переробки можуть позаздрити вітчизняні НПЗ: з 200 літрів нафти в середньому виходило 170 літрів пального. Мазутні залишки також не марнували — їх використовували як паливо для наступної перегонки. Фактично горяни налагодили безвідходне виробництво.

За нафтовим перегоном клієнти гнали цистерни-бензовози з сусідніх областей. Але років чотири тому краник цього народного промисла прикрутили правоохоронні органи і підприємства — правонаступники нафтородовищ. Промовистими пам’ятниками аматорським нафтовим артілям залишилися в прикарпатських лісах лише полишені нафтогонні апарати.

Ціль — С-1, С-2, С-3

Утім, адмінзаходи не зупинили некеровані природні процеси. Нафтовикиди в регіоні збільшуються на очах, зазначає заступник начальника відділу Державного управління екології і природних ресурсів в Івано-Франківській області Михайло Дубина. Природні пластові тиски виштовхують нафтогазову суміш на поверхню, утворюючи біля патріархальних сільських хат масні озерця. На Івано-Франківщині, яку сьогодні фахівці вважають найбільш нафтоносним регіоном Західної України, загалом налічується майже чотири десятки нафтогазових родовищ. Однак експлуатують їх не дуже інтенсивно. Геологи, в розмові з Контрактами, змогли нарахувати лише двох видобувників — спільне українсько-американське підприємство «Укркарпатойл» і українсько-канадське підприємство «Дельта». За неофіційною інформацією, перша структура щомісяця добуває з надр 7-8 тис. тонн нафти. З огляду на те що українське Прикарпаття — не арабський Кувейт, цей показник фахівці вважають досить високим.

Експерти називають комплекс чинників, які донедавна стримували розробку прикарпатських родовищ, — непевна політична ситуація, пов’язана з виборчими марафонами, тривала відомча реструктуризація, яка з одних бюрократичних рук в інші перепасовувала право на видачу ліцензії, адміністративне анулювання майже трьох сотень уже виданих дозволів на видобуток.

Нині ситуація дещо внормувалася — ліцензію можна придбати на відкритих торгах. Наприклад, на аукціоні, призначеному на 1 вересня, Міністерство охорони природного навколишнього середовища пропонуватиме дозвіл на експлуатацію Тарасівської площі в Долинському районі. Але зазвичай в цій та інших офіційних пропозиціях, розповідає головний геолог українсько-данського ЗАТ «Газінвест» Василь Стасула, предмет торгу належить до найменш розвіданої категорії Д-1 прогнозних запасів. Аби підняти земне покривало і з’ясувати реальну перспективність такого родовища, після купівлі ліцензії потрібно провести як мінімум сейсмічні дослідження, виклавши за них до $500 тисяч.

Тому потенційні нафтовики полюють за родовищами категорій С-1, С-2, С-3 — з підтвердженими або перспективними запасами. Порядок цифр, за які можна перекупити не кота в мішку, — $1,5 млн за 2,5-6 млн тонн оціночних запасів нафти. Ціновий діапазон залежить від геолого-технологічних умов видобутку.

Вуглеводневі тандеми

Високодебітні (три і більше кілометрів) поклади нафти перебувають в зоні інтересів трьох державних структур — ВАТ «Укрнафта», НАК «Нафтогаз України» та НАК «Надра України». Приватним структурам залишаються старі покинуті і колись нерентабельні свердловини. Але сьогодні вони також стають перспективними, вважає генеральний директор ДП «Богородчанинафтогаз» Ростислав Наволовський. Запаси вуглеводнів у світі вичерпуються, ціни на нафту та її транспортування ростуть, відтак рентабельною вважається навіть експлуатація небагатих свердловин. Додатковим оптимізуючим фактором розробки прикапатських родовищ є можливість переробки сирих вуглеводнів на розташованому під рукою заводі «Нафтохімік Прикарпаття» і збут світлих нафтопродуктів безпосередньо на місцевому ринку.

Найефективніший формат, який створюють бізнес-структури, щоб заглибитися в нафтоносні горизонти, — союзи з власниками ліцензій. Спільну діяльність оформляють в автономну юридичну особу. Вартість ліцензії, з якою входить в статутний капітал нового підприємства її власник, як правило, оцінюється у 25%. «Ми не винаходимо велосипед. Спільна інвестдіяльність — світова практика», — зазначає заступник директора Богородчанинафтогазу Олександр Агеєв. Приміром, за словами Михайла Дубини, ліцензіатом є Укркарпатойл, а оператором — НГВУ «Надвірнанафтогаз».

У червні для розробки Вільшанської площі у Рожнятівському районі на Івано-Франківщині утворився навіть триумвірат — оператор з нафтового Азербайджану Укр-Аз-Ойл, ліцензіат ДП «Західукргеологія» (НАК «Надра України») та інвестор «IRC» Лтд. Іноземці планують інвестувати в нафтопромисли України загалом $100 млн.

Австро-польський ресурс

Старі австрійсько-польські родовища, які в 60-х роках минулого століття законсервували як неперспективні, нині беруться реанімовувати ДП «Богородчанинафтогаз» (ліцензіат) і дві шведські компанії Capital Oil (Стокгольм) та Sadcora Energy (Хельсінгборг), що займаються розробкою нафтових родовищ у Норвезькому морі, Новій Гвінеї, Австралії, Казахстані, Росії. Сторони вже підписали угоду про інвестування впродовж 2006-2007 років EUR20 млн в два прикарпатських родовища — Майдан і Кубаш.

За словами директора Богородчанинафтогазу, ці кошти передбачено вкласти в капітальний ремонт і реабілітацію свердловин, закупівлю бурової техніки та обладнання. Грошей має вистачити на 40-50 свердловин із загальним дебітом 300-400 тонн на добу.

За попереднє століття з Майдану, де пробурено понад сотню свердловин, викачали 83 тис. тонн нафти і на залишку рахувалося лише 6,7 тисячі тонн. Однак при сучасних методах експлуатації можна розраховувати на видобуток з Майдану і Кубаша не менше 1 млн тонн нафти.

Фахівці вважають, що реанімовані прикарпатські свердловини даватимуть вуглеводні впродовж наступних 20-25 років. Цей термін, зокрема, обумовлений специфікою нафтових копалин західного регіону України — тут нижчі дебіти (кількість нафти, що видобувають за одиницю часу) і важчі геологічні умови, ніж, скажімо, на родовищах Придніпрово-Донецької западини на Сході. Цей чинник сповільнює в Прикарпатті процес видобутку.

Щоб розпочати експлуатацію кількох свердловин, вистачає в середньому і кількох мільйонів гривень. Щоправда, на С-категорійних родовищах, уточнюють експерти. Будівництво одного метра свердловини коштує 2,5-3 тис. грн. При середньому дебіті 10-15 тонн на добу вона окупиться за 3-5 років. Рентабельність цього бізнесу обраховують, починаючи з 20%.

За інформацією Укргеоінформу, в Україні існують сотні нафтових свердловин, законсервованих з тієї ж причини, що й прикарпатські, — низької рентабельності. На думку геологів, нафтову лихоманку довкола розробки вуглеводневих жил може спричинити реанімація президентського указу про виснажені і техногенні родовища, який скасовано минулого року. Документ передбачав стягнення податків і ренти лише з фіксованого базового видобутку нафти з покинутих колись родовищ. Все решта, викачане з виснажених свердловин, вільно виливалося на український імпорто-залежний паливний ринок.

---

Як нафту, так ложкою

До приходу інвестора видобуток нафти на Майданському і Кубашському родовищах швидше нагадує екологічну допомогу природі, ніж промислову експлуатацію. Зокрема, із понад ста віднайдених свердловин на двох десятках ДП «Богородчанинафтогаз» відбирає вуглеводень в польський спосіб початку минулого століття. При цьому нафта самопливом виходить на поверхню. За місяць спеціальною 25-50-літровою «ложкою» трактор за допомогою лебідки вичерпує із дозрілих свердловин у середньому 15 кубів нафти. Сировину підприємство везе на переробку до надвірнянського НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття», де виторговує за здану копалину близько 25 тисяч грн щомісяця.

Санатора держава прирівнює до повноцінного нафтогазовидобувного підприємства: платить ренту 856 грн з однієї тонни видобутого вуглеводня і ПДВ. Собівартість однієї тонни викачаної «ложкою» і обкладеної податками нафти становить 1300 грн. На НПЗ її продають за 1900 грн.

---

Скільки коштує свердловина

Орієнтовний кошторис будівництва свердловини (175 метрів)

— підготовчі роботи — 4 тис. грн

— будівництво і демонтаж вежі, привежевих споруд, монтаж і демонтаж бурового обладнання — 17 тис. грн

— буріння і кріплення свердловини — 200 тис. грн

— промислово-геофізичні роботи — 9% від попереднього пункту затрат, 22 тис. грн

Вартість будівництва свердловини загалом — 243 тис. грн

— накладні витрати — 28 тис. грн

— планові нагромадження — 70 тис. грн

— роз’їзні управління бурових робіт — 4 тис. грн

— резерв коштів на непередбачувані витрати — 17 тис. грн

— вахтовий транспорт — 4 тис. грн

За зведеним кошторисним розрахунком — 366 тис. грн

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар