Рідкісна земля

Розмовляла Неллі ВЕРНЕР

Доктор геолого-мінералогічних наук, професор Леонід Галецький розповів про місця в Україні, де зариті мільйони

Комплексні рішення

Які корисні копалини ви вважаєте найбільш перспективними?

— Зараз — сировина для металургійної промисловості: залізна руда, марганець, почасти вугілля. Але це сировина для важкої промисловості, видобуток якої потрібно зменшувати. Україна за рік видобуває мільйони тонн залізних і марганцевих руд — на цьому рівні можна протриматися ще років десять-п’ятнадцять, не більше. За цей час потрібно поступово переорієнтуватися на видобуток так званих рідкісних металів, які дедалі активніше використовуються у всьому світі. Україна має потужний ресурсний потенціал берилію, ніобію, танталу, літію, цирконію, рідкісні землі. Якщо додавати у сталь такі компоненти, підвищується її якість, знижується тоннажність, а відтак і споживання. Рідкісні землі при додаванні роблять продукцію високоміцною, високостійкою. Саме так роблять з нашим металом за кордоном — переплавляють, додають рідкісноземельні метали, після чого вартість металу підвищується у кілька разів.

Щоправда, розробляти родовища руд рідкісних металів складніше, ніж залізних або марганцевих. Вміст рідкісних металів у породах нижчий, ніж заліза, потрібні нові технології збагачення. Однак це єдино розумний підхід, що дозволить нашій промисловості конкурувати на світових ринках.

Чи окуповується зараз розробка родовищ таких металів?

— Усе залежить від родовища і від способу розробки. Приміром, у Приазовському басейні є велике Мазурське родовище рідкісних металів — цирконію, ніобію, танталу. Ліцензію на видобуток отримав ММК ім. Ілліча. Якщо там видобувати виключно рідкісні метали, дуже важко буде вийти навіть на 5% рентабельності. Інша справа — комплексне освоєння. Крім рідкісних металів на родовищі ще є поклади польових шпатів — це основний матеріал для виробництва кераміки. В Україні 40 керамічних заводів, але поки що польових шпатів ми не видобуваємо — завозимо з Карелії та Узбекистану близько 300 тис. тонн на рік. А тут їх можна отримувати. Завдання технологічного плану: у цих польових шпатах домішано 5% заліза. Щоб мати першосортний продукт — концентрат, потрібно 0,2%. Наш інститут це завдання вирішив за допомогою електролізу. І польові шпати в економічному сенсі «витягують» усе родовище.

Крім того, ми знайшли інше застосування польовим шпатам.

З нефеліну — один з різновидів шпатів — можна отримувати дефіцитний на нашому ринку фероалюміній, понад 1 млн тонн якого щороку доводиться купувати в Африці. Прогнозні ресурси нефеліну на родовищі — близько 1 млрд тонн, що цілком забезпечує потреби українських заводів у фероалюмінії. Можна піти й далі — до виробництва алюмінію. Наприклад, у Росії практично вичерпані поклади бокситів, тому росіяни будують заводи, на яких отримують алюміній з нефеліну. У Росії вже два таких заводи, у США — один, у Китаї нещодавно почали будувати.

Які копалини потенційно може розробляти й видобувати Україна?

— У нас є поклади 96 видів корисних копалин, з них 70 можна розробляти. Однак деякі види корисних копалин зараз немає сенсу видобувати. Наприклад, у Бразилії величезні поклади ніобію — їхнє родовище може забезпечити 70% світового споживання за дуже низькими цінами. Тому ніобій дешевше купити в Бразилії, ніж видобувати в Україні.

Але за деякими видами сировини Україна справді може лідирувати і в Європі, і у світі. Зокрема, за видобутком та виробництвом титану. Зараз у нас видобувають руду, отримують ільменітовий концентрат і виробляють так звану титанову губку, яку постачають за кордон за невиправдано низькими цінами. З неї вироблять чистий титан, виготовляють титанові вироби вартістю на порядок вище. Ми повинні самостійно освоїти весь цей цикл. Крім титану потрібно видобувати рідкісні метали, поліметали (свинець, цинк) і золото, за яке взялися недавно. До речі, ще один приклад комплексного освоєння — розробка Мужіївського родовища на Закарпатті. За запасами золота воно ледве окуповується, а якщо крім золота видобувати ще й рідкісні метали, родовище буде високорентабельним.

Після розпаду СРСР в Україні відкривали нові великі родовища?

— Відкрито родовища газу й нафти, глин, каолінів, пісків, однак великих знахідок останнім часом не було. Перехідним можна назвати одне з найбільших у світі Стремигородське родовище титану, розробляти яке почали за Союзу, а завершили менш ніж рік тому. Всі масштабні проекти стартували за часів СРСР, коли на надра йшли величезні гроші. Відтоді обсяги розвідувальних робіт скоротилися у 12 разів. Я б назвав стан гірничодобувної галузі кризовим — ідуть фахівці, верстати й техніка застаріли.

Нерозвідані родовища корисних копалин ще є?

— Майже в кожній області. У нас розвідано близько 8 тисяч родовищ, приблизно половина з них експлуатуються, а всього зафіксовано близько 20 тисяч рудопроявів. За статистикою, приблизно 10% рудопроявів переходять у родовища. Тобто ще близько 2000 родовищ напевно з’являться.

Хто, на вашу думку, має займатися розвідкою родовищ?

— Однозначно не держава. Функції держави — загальна оцінка, моніторинг мінеральних ресурсів, контроль за надрокористуванням. Розвідку, розробку родовищ, будівництво шахт, кар’єрів, ГЗК мають здійснювати приватні компанії.

Щоб гірничорудна галузь розвивалася, необхідно вкладати не менш ніж 1 млрд грн на рік. Держава ж у гірші часи виділяла не більш ніж 150 млн грн. Ці гроші — відрахування видобувних компаній у рахунок коштів, витрачених раніше державою на розвідку. Зараз державний максимум — 500 млн грн на рік.

Метан і вода

У Жовтих Водах і Кіровоградській області раніше активно здійснювали видобуток урану. Чому його зараз не видобувають?

— Жовті Води вже відпрацьовані, це одне з перших родовищ. Є можливість продовжити життя жовтоводської шахти «Нова» за рахунок видобутку залізних руд і скандію, які свого часу починали видобувати, але не змогли підібрати технологію, яка підходила б. А в Кіровоградській області уран, як і раніше, видобувають. Загалом урану зараз держава приділяє багато уваги, поліпшилося фінансування. Але наші уранові родовища не дуже багаті. Триває пошук, прогнозування багатих родовищ, хоча я сам як прогнозист ще не можу сказати нічого визначеного.

Чому не дає результатів проект ЕкоМетан — видобуток шахтного метану в Донбасі?

— Якби власники проекту залучали до видобутку газу наших фахівців, які досконально знають кожну тріщинку, кожен пласт, уже отримували б мільярди. Вони ж покликали американців з їхніми прогресивними технологіями. Логіка зрозуміла — у США вже готові технології, там видобувають близько 30 млрд кубометрів метану на рік. Але коли дійшло до впровадження американських технологій у нас, виявилося, що в Америці інші породи вугілля й відповідно інші технології, там видобувати метан легше. У нас значно складніше, але реально, якщо створити спеціальні геологічні моделі. Моделей немає, ось проект і не працює, тільки на шахті ім. Засядька він потроху просувається. Ми від самого старту проекту, ще на початку 2004 року, пропонували свої послуги. Думаю, якщо вони захочуть цей проект впроваджувати, рано чи пізно прийдуть до нас за допомогою.

Останніми роками закрито й занедбано чимало шахт і кар’єрів. Вони справді нерентабельні?

— Так, більшість з них уже відпрацьовано. Неграмотне виведення з експлуатації призводить до ще більших витрат. Шахта закривається — відбувається підйом води. Шахта — ціла геологічна система. Якщо одну шахту закрили, у неї піде вода із сусідніх. Місто Стаханов уже підтоплене. Понад те, ми простежили положення води в Донбасі за 30 років. Зараз знову відкрилися джерела, які не з’являлися десятиліттями. Вода прагне зайняти своє початкове положення, де була 30 років тому.

Але за цей час Донбас з його величезними гірничими виробітками осів на 2-3 метри. Якщо цей процес не зупинити, через 30 років третина Донбасу перетвориться на рукотворне море. Тут показовим є приклад англійців: коли закривають свої нерентабельні шахти, то зберігають постійний водовідлив, підтримують воду на глибині не вище ніж 300-400 м. Виходить дешевше, ніж боротися із затопленням. Закриті шахти Донбасу обійдуться країні щонайменше у 10 млрд грн.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар