Перевищення швидкості

Ксенія ПОРТНА

UAнет зростає за рахунок приватних користувачів, які дедалі частіше обирають швидкісне підключення

Торік українці заплатили за послуги інтернет-доступу близько $100 млн. За оцінками провайдерів, останні три роки ця сума збільшується приблизно на 30% щороку, і за підсумками нинішнього становитиме $130 млн.

Утім, порівняно з найближчими сусідами, українці витрачають на інтернет не так вже й багато. Приміром, обсяг російського ринку Міністерство зв’язку й інформатизації РФ оцінило в $150 млн ще 1999 року. 2005-го росіяни заплатили провайдерам понад $400 млн.Скромні доходи українських провайдерів пояснюються невеликою кількістю користувачів — за різними оцінками, від 3 до 6 млн осіб.

ЛІдирують dial-up і виділені лінії*

Підрахувати провайдерів простіше. За оцінками учасників ринку, 1998 року, на етапі становлення ринку доступу до мережі інтернет, в Україні їх налічувалося не більш як 15. До 2000 року великих провайдерів було близько тридцяти. За рік влада спробувала запровадити ліцензування цих послуг, але після численних протестів провайдерів і громадськості від цієї ідеї відмовилися. Сьогодні, за даними Нацкомісії регулювання зв’язку, доступ до Світової мережі в Україні забезпечують близько 4500 провайдерів (з них великих — близько 300). При цьому вітчизняні компанії пропонують найрізноманітніші види підключень — від dial-up (через телефонну лінію за допомогою модему) до супутникового. Але основними видами доступу по всій Україні залишаються dial-up для домашніх користувачів, і виділені лінії — для корпоративних клієнтів.

Традиційні види підключення

Dial-up. Комутованим підключенням — найстарішим видом доступу до мережі — користуються близько 45% власників домашнього доступу до інтернету. «Dial-up — найдоступніший для приватного користувача спосіб підключення, — пояснила Контрактам Олеся Сухенко, начальник комерційного управління ТОВ «Лакі нет». — Достатньо підключити модем ($10-30) — і Світова мережа до ваших послуг».

Більше половини користувачів — у Києві*

Ще п’ять років тому більшість користувачів були змушені підписувати з провайдером договір про оплату послуг. З появою карток оплати доступу користувачі вважають за краще не зв’язувати себе договором — сьогодні 90% приватних клієнтів у великих містах обирають передоплачені послуги. Популярність інтернетівському припейду забезпечили дві обставини: зручність використання і дешевизна карток, мінімальна вартість яких — 5 грн. Година роботи в мережі залежно від часу доби і провайдера нині коштує від 30-50 копійок до кількох гривень плюс близько 3 грн. за телефонний зв’язок.

Трохи дорожче коштує «безпарольний доступ», що його надають оператори фіксованого зв’язку. Натомість у цьому випадку не потрібно купувати навіть картку: зателефонувавши на спеціальний номер оператора, абонент отримує вільний доступ до мережі, а плата за користування інтернетом виставляється разом з рахунками за телефонні розмови.

Однак можливості комутованого доступу не влаштовують дедалі більшу кількість користувачів. По-перше, не всі ладні жертвувати телефонною лінією для роботи в мережі. По-друге, швидкість передачі даних при комутованому з’єднанні у найкращому разі досягає 56 кбіт/с. Хоча, як визнають самі провайдери, навіть за наявності цифрової АТС максимальна швидкість зазвичай не перевищує 33,6 кбіт/с, а перешкоди на лінії зазвичай спричиняють часті розриви з’єднання.

Доходи провайдерів зростають на 30% щорічно*

Дедалі більше приватних користувачів відмовляються від dial-up на користь досконаліших технологій. Не кажучи про корпоративне середовище, де комутований доступ використовується лише як резервний.

Виділені лінії. Зі збільшенням обсягу та якості мережних послуг — від управління через інтернет банківськими рахунками до онлайн-ігор, радіо, ТБ та різноманітних інформаційних сервісів — комутований доступ витісняють виділені лінії. «Багатьох користувачів уже не задовольняє повільний dial-up, тому попит на підключення по виділених лініях зростає й у приватному секторі», — підтвердила тенденцію Олеся Сухенко.

Виділена лінія — окремий від телефонної лінії цифровий канал зв’язку, що гарантує цілодобовий доступ до мережі інтернет зі швидкістю від 64 кбіт/с до 8 Мбіт/с. Щоправда, на відміну від комутованого доступу, підключення до виділеної лінії є дорожчим. У середньому $100-200, плюс оплата трафіку (на відміну від dial-up, де оплата здійснюється за час перебування в мережі, в інших випадках оплачується обсяг отриманої та надісланої інформації). За словами Сухенко, середня вартість безлімітного підключення по виділеній лінії — $100 на місяць, причому ця плата «варіюється залежно від обраних користувачем швидкостей передачі даних». Приміром, 500 Мб на місяць можна купити й за $50. Як показує практика, середньому домашньому користувачеві цього більш ніж достатньо. Виняток становлять кіномани, що регулярно поповнюють свою фільмотеку, оскільки один фільм «важить» 600-700 Мб.

Вигідніше рішення для домашнього користувача без особливих запитів — підключення до домашньої мережі. У цьому випадку виділена лінія з’єднує із провайдером одразу кількох користувачів, що мешкають в одному чи кількох сусідніх будинках. А відтак, ті самі $100 за безлімітний пакет сплачує вся група користувачів. Вада лише в тому, що в цьому разі швидкість виділеної лінії ділиться на кількість активних користувачів інтернету в кожен конкретний момент. Натомість, користуючись своєю мережею, можна взагалі безкоштовно грати між квартирами в онлайн-ігри або обмінюватися файлами великих розмірів, зокрема музикою та фільмами.

Альтернативні види підключення

DSL-доступ. Другий подих у «телефонного» доступу до інтернету відкрився з появою DSL-технологій (Digital Subscribe Line — цифрова абонентська лінія). У цьому разі використовуються телефонні лінії, причому не обов’язково цифрові — провайдер просто встановлює спеціальне устаткування «на виході» з телефонної станції. Телефон при цьому вільний — цифровий DSL-модем розділяє потік даних і голосовий сигнал.

Серед розмаїття видів DSL-підключень найпопулярнішим є ADSL-доступ — асиметрична цифрова абонентська лінія. Швидкість вихідного трафіку за такого підключення нижча, ніж вхідного, що дає змогу досягти високих швидкостей доступу до мережі, оскільки потік даних з інтернету до абонента зазвичай значно перевищує зустрічний потік. Теоретично швидкість проходження даних від провайдера до абонента може сягати 8 Мбіт/с, а від абонента — майже 1 Мбіт/с.

Для підключення потрібний ADSL-модем. Ціна найпростіших — від $40. Натомість 1 Гб за швидкості 128 кбіт/с коштуватиме приблизно $25-30.

Єдина вада DSL-технологій — не всі АТС мають необхідне обладнання для її підтримання. Наразі АDSL-доступ можливий навіть не в усіх районах Києва.

«Кабельний» інтернет. Серйозну конкуренцію традиційним видам доступу в Україні може скласти й доступ кабельними ТБ- мережами. «Всі комунікації проходять через телевізійний кабель, тому телефонна лінія залишається вільною. Ви можете одночасно дивитися телевізор і користуватися інтернетом цілодобово», — пояснює директор підрозділу маркетингу і продажу компанії «Воля» Юрій Кузьменко. Швидкість обміну даними, за його словами, сягає 10 Мбіт/с. Кабельний модем коштує близько 200 грн. Вартість пакетів коливається від 25 до 150 грн на місяць.

Однак, як і у випадку з DSL-підключенням, «кабель» доступний далеко не в усіх регіонах України. Цей вид доступу прив’язаний до мереж кабельного телебачення, які є лише у великих містах. Причому, якщо у Києві кабелем «обплетено» понад 90% житлових будинків, то у Львові, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі й Одесі проникнення кабельного ТБ у найкращому випадку сягає 45%.

Бездротовий доступ. «Бездротовим підключенням досі користуються здебільшого на околицях міст і в регіонах, де немає можливості наземного з’єднання», — стверджують у компанії Planet.Sky. В інших випадках цей спосіб доступу до мережі є невиправданим. Наприклад, швидкість супутникового підключення до інтернету дуже залежить від метеорологічних умов. А затримка передачі інформації, що перевищує 300 мілісекунд, не дає можливості грати в рухливі онлайнові ігри, створює незручності при проведенні відеоконференцій тощо.

Радіотехнології також розраховані на ті райони, де погано розвинені наземні канали передачі даних. Принаймні у великих містах зашумленість частотного діапазону погіршує якість радіозв’язку.

Крім того, бездротові технології — задоволення не з дешевих. Наприклад, витрати на організацію одностороннього супутникового доступу коливаються приблизно від $100 до $300 (супутникова антена та своєрідний супутниковий модем у вигляді зовнішньої чи внутрішньої DVB-карти). Тут антена слугує лише приймачем, а передача даних в інтернет ведеться по іншому каналу — наприклад, за допомогою звичайного модему, за що теж треба платити. Щомісячні витрати складаються з оплати двох видів зв’язку. По супутнику 1 Гбайт інформації на швидкості 64 кбіт/с у нічний час можна купити за $4, а на швидкості 2 Мбіт/с — за $8.

За словами директора компанії SpaceGate Олександра Сороки, двосторонній супутниковий канал потрібний лише у важкодоступних місцях: «куди можна дістатися лише вертольотом».

В інших випадках немає потреби витрачати на приймально-передавальне супутникове устаткування тисячі доларів (від $3 тис.) — обсяг інформації, що надсилається, зазвичай значно менший від запитуваної.

Усе буде інтернет

Користувачів інтернету в Україні щороку додається приблизно на 30%. За даними bigmir.net, у червні 2006 року налічувалося близько 2,771 млн унікальних користувачів, що відвідали впродовж місяця більш ніж один сайт. Шістьма місяцями раніше — 2,418 млн.

Зростання кількості постійних користувачів зрівнянне зі зростанням доходів інтернет-провайдерів: 2004 року вони заробили $75 млн, 2005 року — $100 млн, а за підсумками 2006-го більшість операторів прогнозують збільшення сумарного обороту до $130 млн.

За словами експертів, ще років 10 тому практично весь український інтернет був корпоративним. Сьогодні кількість користувачів збільшується переважно за рахунок власників домашніх комп’ютерів — технології підключення до мережі стають дедалі дешевшими й масовішими. Подальшого падіння цін на підключення по виділених лініях і dial-up провайдери не прогнозують (дешевше нікуди), зате вартість ADSL-доступу падатиме, оскільки ця технологія лише завойовує український інтернет-ринок.

Саме цьому виду доступу провайдери пророкують хорошу перспективу. По-перше, помітно збільшується потреба у високошвидкісному інтернеті. По-друге, вже нинішня вартість ADSL послуг робить їх доступними не лише для корпоративних клієнтів, а й для домашніх користувачів.

На думку Олександра Сороки, збільшуватиметься і частка бездротових технологій: «Це просто і зручно — ти не прив’язаний до місця, мережі доступу зростають, ціни падають. Сьогодні не знайдеш ноутбука без Wi-Fi картки». При цьому у великих обласних центрах бездротові технології, на думку керівника Planet.Sky Єгора Слуцького, поступово витіснятимуться наземними провайдерами, що «пропонують доступ за нижчими цінами».

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар