Він надто багато знає

Розмовляли Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ, Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Заступник голови Служби безпеки України Іван Герасимович встановив зв’язок між знищенням «справи Могилевича» і перебігом газових переговорів з РФ

10 секунд на читання

В інтерв’ю Контрактам Іван Герасимович розповів про те, що

1) проблему фінансової стійкості Нафтогазу треба було вирішити ще вчора

2) офіцери СБУ, які вели справу Могилевича, прогнозували газову кризу

3) Мельниченко писав розмови Кучми, використовуючи недорогі диктофони

4) СБУ остаточно відмовилася від моніторингу ефіру

Газові недомовленості

Ви курируєте департамент економічної контррозвідки СБУ. Які загрози національній безпеці в енергетичній, зокрема газовій, галузі існують зараз?

— Насамперед недостатні темпи диверсифікації джерел газопостачання. Те, що Газпром, який законтрактував практично весь туркменський газ з січня 2007 року, перетворюється на монопольного постачальника газу в Україну, безумовно, загрожує економічній безпеці країни. Актуальною є й проблема забезпечення цього року тристороннього газового балансу з нашими партнерами — ЄС і Росією.

Розкажіть про ці загрози докладніше.

— Зараз починається черговий раунд переговорів щодо врегулювання газової проблеми. Свої пропозиції з цього приводу СБУ вже надала уряду. Докладніше коментувати ситуацію, що склалася, я не можу, оскільки це може зашкодити переговірному процесу.

А що можете сказати про фінансову стабільність Нафтогазу?

— Питання економічної та фінансової стабільності НАК «Нафтогаз України» як державної компанії перебуває, зокрема, і в полі зору СБУ.

Скільки часу має новий уряд на фінансове оздоровлення НАК?

— Скажімо так, основний час гри вже вичерпано, потрібно відіграватися в додатковий. При цьому, зверніть увагу, проти України грають справжні професіонали. Згадаймо, наприклад, інформаційну кампанію, що супроводжувала включення до російсько-українських газових схем РосУкрЕнерго. Деякі сили намагалися кинути тінь на перших осіб Української держави. Розрахунок простий — створити уявлення, нібито нова влада на вищому рівні реінкарнує корупційні схеми. Мета — вплинути на позицію ЄС щодо російсько-українських газових переговорів.

Хто розробляв цю кампанію — фахівці РосУкрЕнерго, Газпрому, ФСБ чи всі разом?

— Ми зіткнулися з відпрацьованою технологією інформаційного захисту економічних інтересів певних структур та осіб. За ті гроші, які заробляють у газовому бізнесі, можна найняти консультантів найвищого гатунку. Так роблять майже всі ТНК.

Скільки заробляють бізнесмени рівня міноритаріїв РосУкрЕнерго на газових схемах?

— Краще запитайте в них.

А хіба економічна контррозвідка не володіє цією інформацією?

— Відповім так: великі гроші пов’язані з великими витратами, з великими зобов’язаннями перед іншими учасниками і з великими ризиками. Тим, кому подобається розмірковувати про начебто корумпованість схеми, яку використовує РосУкрЕнерго, я радив би враховувати, що для України важливо гарантовано отримувати на східному кордоні газ за ціною $95 за тис. куб. м.

Що вам відомо про Семена Могилевича?

— Багато чого. В полі зору СБУ Могилевич з 1993 року. Відповідна справа складалася приблизно з 3 тис. сторінок, з-поміж яких — відомості іноземних спецслужб. Особисто я мав опосередкований стосунок до неї, але вважаю цю справу унікальною. Могилевич — не просто людина, а система зв’язків, відстежуючи які можна отримати чимало цікавих відомостей про ті чи інші події як в Україні, так і за її межами. Що конкретно вас цікавить?

За яких обставин, чому і хто з працівників СБУ знищив справу Могилевича?

— Справу Семена Могилевича знищено під час зміни керівництва СБУ у вересні 2005 року, незважаючи на розпорядження нового голови Ігоря Дрижчаного про заборону ліквідувати будь-які документи. Мені дуже хотілося б дізнатися, хто і чому віддав наказ знищити цю справу. Зараз це з’ясовує Генпрокуратура в межах кримінальної справи.

Хто виграв від знищення цієї справи окрім самого Могилевича?

— Розслідування дасть відповідь і на це запитання. Але в будь-якому разі знищення так званої справи Могилевича завдало шкоди інтересам України. Ще в серпні 2005 року працівники СБУ, які займалися цією справою, попереджали, що в листопаді — грудні Україну очікують серйозні проблеми, пов’язані з газопостачанням. Офіцери запропонували тодішньому керівництву СБУ алгоритм дій, який дозволяв уряду ефективніше обстоювати інтереси держави в процесі газових переговорів. Натомість було прийнято дуже дивні рішення — припинити роботу групи, яка займалася Могилевичем, і знищити відповідну справу.

Ви натякаєте на те, що за швейцарською компанією «РосУкрЕнерго» стоять структури Могилевича?

— Якщо раніше Могилевич був одним з найвпливовіших бізнесменів у Росії, то зараз, враховуючи останні політичні тенденції в РФ, я б не перебільшував його впливу.

Чи справді Могилевич контролював компанію Eural Trans Gas?

— Є певні факти, які можна інтерпретувати як свідчення про зв’язки цієї компанії зі структурами Могилевича.

Що вам відомо про структури Могилевича в Угорщині і яка їхня роль у схемах відпливу капіталу з України?

— Могилевич справді заснував в Угорщині низку структур, але нікому не вдалося дістати документальні підтвердження його причетності до відмивання грошей.

Некеровані плівки

Ви справді входили до складу слідчої групи у справі Гонгадзе?

— Так.

Поясніть, яким чином майору Миколі Мельниченку вдалося виїхати з касетного скандалу?

— «Залізна завіса» часів КДБ уже в минулому. Микола Мельниченко отримав закордонний паспорт з порушенням встановлених процедур, отримав чеську візу, доїхав на авто до Львова, пересів на автобус, перетнув польський кордон, де його зустріли і перевезли до Чехії. До речі, служба президентської охорони ще до скандалу мала б звернути увагу на Мельниченка, який заявляв керівництву про бажання виїхати за кордон і наполягав на своєму навіть після отримання відмови.

Скільки коштує апаратура, якою Мельниченко записував розмови в кабінеті глави держави?

— Недорого. Він використовував звичайні диктофони.

Чи не здається вам, що зникнення Гонгадзе, касетний скандал, акція «Україна без Кучми» — це ланки однієї операції, спланованої іноземними спецслужбами?

— У процесі розслідування наша група зробила висновок, що на початковому етапі касетний скандал не був керований. Зокрема, немає підстав говорити, що Олександра Мороза, який оприлюднював плівки Мельниченка, явно чи приховано використали якісь спецслужби. Жодних ознак роботи спецслужб щодо підготовки касетного скандалу виявлено не було. Хоча відповідна версія відпрацьовувалася чи не в першу чергу.

Чи всі плівки Мельниченка є автентичними?

— Ні.

Хто, якщо не західні спецслужби, організував касетний скандал?

— По-перше, я не суд, щоб когось призначати винним. А по-друге, відвертий коментар щодо цього може завдати шкоди розслідуванню справи Гонгадзе.

Скільки коштував Україні касетний скандал?

— Підбити баланс украй складно. З одного боку, скандал виявився каталізатором демократичних перетворень у країні. З іншого — не без цих записів Україну звинуватили в постачанні до Іраку «Кольчуг». Крім того, зрозуміло, що в першому кабінеті країни розмовляли не так про журналістів і чиєсь особисте життя, як про питання, безпосередньо пов’язані з безпекою держави. Не випадково ж Микола неохоче дає свідчення Генпрокуратурі. Він розуміє, що якщо почне говорити, то йому доведеться розповісти все від «А» до «Я».

Наскільки реально знайти замовників убивства Гонгадзе після смерті екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка?

— Градація на виконавців і замовників у цій справі досить умовна. Наприклад, той самий Мельниченко переконує, що Кучма не є замовником, і звинувачує іншого політика. Можливо, президент Кучма був незадоволений статтями журналіста Георгія Гонгадзе. Але незадоволення — це не підстава вбивати. Якщо він казав «розібратися», то цілком імовірно, що на якомусь етапі ситуація могла вийти з-під контролю, тобто версія про «ексцес виконавців» цілком має право на існування. Звинувачені, які зараз дають свідчення в суді, досі стверджують, що наказу вбивати Гонгадзе не отримували. Чому Пукач власноруч задушив Гонгадзе, як вони говорять, може розповісти тільки сам генерал Пукач.

Якось не віриться, що досвідчений генерал міліції втратив самовладання і задушив відомого журналіста.

— Не менш дивним є те, що генерал міліції сам займався спостереженням. Хіба ні?

Хто замовник убивства Гонгадзе?

— Це має з’ясувати Генпрокуратура. Сподіваюся, що Пукача буде знайдено і замовники вбивства відповідатимуть перед судом.

Чи вірите ви в те, що президента Кучму просто підставили, спровокувавши на різкі висловлювання на адресу Гонгадзе?

— Не можу сказати, що саме ця версія є найбільш обгрунтованою.

Рідні Гонгадзе постійно наголошують на тому, що влада гальмувала розслідування вбивства Георгія. Хто це робив, якщо Кучма дав пряму вказівку довести справу до кінця?

— Не варто вірити в стереотип про всевладність Кучми. Розслідування гальмували ті, хто був у темі і міг використовувати зв’язки у правоохоронних органах. Тиск на слідчу групу чинився нелегальними, прихованими методами, і довести, що ініціатором була конкретна особа, досить важко. Але ми знаємо роль кожного в цій історії, пам’ятаємо, хто справді працював на розкриття злочину, а хто заробляв політичні дивіденди. Можу лише сказати, що мене дивує, коли Шокіна намагаються представити як людину, яка створила умови для втечі Пукача. Посадити генерала міліції у в’язницю в 2003 році (це за минулої влади!) коштувало чималих зусиль заступнику начальника управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури Роману Шубіну й заступнику генпрокурора Віктору Шокіну. Коли Пукача випустили, вони продовжили роботу і зрештою довели, що він — одна з ключових фігур цієї справи.

Хто, за вашою інформацією, допоміг Пукачу втекти до Ізраїлю?

— За моєю інформацією, ніхто не довів те, що Пукач переховувався в Ізраїлі.

Служба порад

Яким чином іноземні спецслужби вербують українських високопосадовців?

— Засоби вербування не мають національної специфіки — вони універсальні, їх безліч. Іноземні спецслужби відстежують банківські рахунки, збирають компрометуючу інформацію під час закордонних візитів тощо. Потім пропонують співпрацю. Добре, коли політик або чиновник приїздить додому і повідомляє нам, що його хотіли завербувати. У таких випадках починається складна інтелектуальна гра.

А вас намагалися завербувати?

— Неодноразово, але я не готовий про це розповідати. Значно гострішою проблемою для СБУ було вербування працівників служби вітчизняним бізнесом. Зазвичай працівникам СБУ пропонували підробити радниками з якихось питань, у більшості випадків «радники» забезпечували прикриття тих чи інших правопорушень, прямо кажучи, «дах».

Які суми пропонують за консультації заступникам голови СБУ?

— Одного разу через посередників пропонували $300 тис. за те, щоб я віддав наказ не виставляти охорону під час транспортування групи нелегалів до аеропорту для видворення з країни. Я відмовився, бо цей наказ звів би нанівець кількарічну роботу цілої групи наших працівників. Якщо чиновник візьме гроші хоча б один раз, то згодом його з великою ймовірністю шантажуватимуть і далі втягуватимуть в інші злочини.

Провокування до отримання хабара тягне за собою кримінальну відповідальність. Чому ви не ініціювали затримання осіб, які пропонували вам $300 тис.?

— Юридично довести факт провокування до отримання хабара не так вже й легко.

Чому за роки незалежності відбувалася декаталогізація інформаційної системи СБУ «Лабіринт» і чи можете ви за одним запитом отримати повний перелік відомостей, приміром, про політика-бізнесмена?

— Інформаційна система СБУ не називається «Лабіринтом». За умов дотримання певної процедури можна швидко отримати будь-яку оперативну інформацію, але при цьому масив первинної інформації не може бути цілісним. Наприклад, працівник чи інформатор СБУ почув у барі якусь розмову...

Або, наприклад, під час моніторингу ефіру.

— Ми остаточно відмовилися від моніторингу ефіру, адже у 50% випадків цей моніторинг був несанкціонованим прослуховуванням розмов. Так ось, повертаючись до вашого попереднього запитання, оперативні відомості потрапляють до відповідного банку даних. Згодом з розрізнених фрагментів складається цілісний масив, який є базою для подальшого аналізу. Принципи каталогізації інформаційних масивів СБУ я розголошувати не можу.

Чи справді один з екс-заступників голови СБУ Володимир Сацюк скопіював ці масиви для власного використання?

— Мені про це нічого не відомо. Бази даних СБУ захищені належним чином.

Газета «Україна молода», редактор якої є президентським радником, оприлюднила статтю, у якій вас названо кумом Віктора Медведчука. Ви вимагали спростування цієї інформації?

— Ця інформація — відверта брехня. Коли в Медведчука народилася перша донька, я ходив до сьомого класу, коли народилася друга — обіймав надто дрібну посаду, щоб спілкуватися з такими високопосадовцями того часу, як пан Медведчук. Генпрокуратура перевірила всі твердження, викладені у статті, і вони не підтвердилися. Після цього СБУ і її працівники звернулися з відповідними позовами до суду. А щодо власне публікації, то, за моєю інформацією, її організували реальні (або потенційні) фігуранти кримінальних справ, пов’язаних з корупцією всередині СБУ.

Можете назвати конкретні прізвища?

— Лише одне — полковник Валентин Крижанівський, який виявився громадянином РФ і якого до СБУ влаштували вельми шановані пани, серед яких є навіть народний депутат. По суті, головного редактора газети Михайла Дорошенка зуміли ввести в оману і переконати у достовірності наданої для опублікування інформації. Група спеціалістів з «вигідного» продажу конфіскату намагалася розіграти із залученням преси комбінацію з метою спровокувати зміни у керівництві Служби.

Як ви потрапили до СБУ?

— Служив на Далекому Сході в одній з військових частин першої повітряної армії. У 1993 році повернувся в Україну і переїхав на Закарпаття, де працював в обласному управлінні СБУ.

Чим займалися на Закарпатті?

— Розслідував справи, пов’язані з фальшивими авізо (за допомогою яких чеченці і не тільки «кидали» банки на значні суми), з контрабандою радіоактивних матеріалів тощо.

Хто запропонував перейти до Києва?

— Запрошувати до столиці почали вже через 3 роки роботи, але я не хотів у черговий раз змінювати місце проживання. Але 1998 року, коли було створено Департамент контррозвідувального захисту економіки держави, мені зробили пропозицію, на яку я пристав.

Чим зумовлене ваше стрімке кар’єрне зростання?

— Я ніколи не цурався резонансних справ. Щоправда, на них, з одного боку, можна надбати авторитет, досвід і знання, а з іншого — заробити купу проблем.

Наскільки суттєвим є політичний вплив на формування складу груп, які займаються резонансними справами?

— Зараз політичний вплив відсутній. Склад груп формується відповідно до функціональної діяльності, професійних здібностей працівників і особливостей злочину, який необхідно розкрити.

---

Кар’єра контррозвідника

Травень 2006 р. — заступник голови СБУ

З 2003 р. — начальник управління, заступник начальника Главку «К»

З 2000 р. — заступник начальника відділу, начальник відділу Департаменту контррозвідки

З 1998 р. — робота в Департаменті контррозвідувального захисту економіки держави Центрального управління СБУ

З 1993 р. — робота на оперативних та керівних посадах у відділі контррозвідки Управління СБУ в Закарпатській області

1993 р. — вищі курси військової контррозвідки (м. Новосибірськ)

1989 р. — закінчив Курганське вище військово-політичне авіаційне училище, служба у ВПС СРСР (м. Хабаровськ)

14 лютого 1968 р. — народився в м. Мукачеве (Закарпатська обл.)

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар