$3 млрд на іпохондриках

Андрій БЕРЕЖАНСЬКИЙ

На ліки українці витрачають більше, ніж на пиво, відпочинок чи купівлю побутової техніки

Цього року українці витратять на медикаменти від $1,6 до $1,7 млрд, прогнозують фармацевти. Щороку ця сума збільшується на 20-30%, і якщо протягом найближчих чотирьох років темпи зростання не зміняться, до 2010-го оборот фармринку сягне $3 млрд.

Доходи аптекарів збільшуються з двох причин. Перша — щорічне подорожчання ліків на 5-15% залежно від цінового сегмента. Друга — зростання споживання. Протягом останніх 3-4 років роздрібний продаж щороку збільшувався на 5-15%. У 2002 році один українець у середньому купував в аптеках менш ніж 17 упаковок ліків. Зараз — 23-24. «Враховуючи роздрібний і госпітальний сегменти, на одного мешканця України припадає 31 медпрепарат на рік», — розповідає начальник відділу маркетингу фармацевтичної фірми «Дарниця» Юрій Чертков. Фахівці Дарниці підрахували, що за кількістю купованих ліків українці є першими в Європі. Щоправда, за європейськими мірками ліки в нас коштують не так вже й дорого — приблизно $26 за тридцять одну упаковку, або менш ніж $1 за одиницю. Для порівняння: англієць за рік купує приблизно 22 медпрепарати, але витрачає на них у шість разів більше — близько $187.

Хто лікує

На вітчизняному ринку представлена продукція понад 500 фармпідприємств. На частку першої десятки виробників припадає третина ринку (див. Топ-10), але без явного лідера — жодна з компаній не займає більш ніж 5%. Мабуть, головна особливість українського ринку — сильні позиції національних виробників. До українського Топ-10 входять одразу п’ять українських компаній. У Росії, наприклад, місцеві фармзаводи в десятку взагалі не потрапляють.

Директор з продажу та розвитку бізнесу корпорації «Артеріум» Олександр Партишев пояснює український феномен розвиненою фармацевтичною галуззю, що дісталася у спадок від СРСР, лояльністю наших лікарів до вітчизняних медпрепаратів і активним просуванням продукції українськими заводами. «До позаминулого року ми конкурували з вітчизняними виробниками. Але після модернізації виробництва, зміни асортименту і стратегії дистрибуції ми вже на рівні з провідними східноєвропейськими компаніями», — не приховує гордості Партишев.

Утім, на іноземні препарати торік українці витратили втричі більше, ніж на вітчизняні: $879 млн проти $308 млн. Найбільше було заплачено за дорогі німецькі ліки. На другому місці — препарати з Індії. Популярність продукції з Німеччини експерти пояснюють «сталим іміджем високої якості», а високий попит на індійські ліки — низькими цінами. Усього на частку першої п’ятірки країн-імпортерів (до якої входять також Франція, Угорщина і Словенія) припадає близько половини продажу іноземної фармацевтики (див. Топ-5).

Головний чинник — ціна

Влітку 2006 року в Україні офіційно продавалося близько восьми тисяч лікарських препаратів. Приблизно 1,5 тис. з них — оригінальні, тобто вироблені однією фармкомпанією. Решта 6,5 тис. найменувань випускаються одночасно десятками виробників: після закінчення терміну патентного захисту найуспішніші препарати виробляють усі охочі. За такою схемою працюють і більшість українських компаній — найпопулярніші ліки в Україні мають до двадцяти аналогів випуску різними виробниками. Причина «масовості» — українські заводи не в змозі конкурувати у сфері розробок ліків з міжнародними концернами, що вкладають у дослідження мільярди доларів.

Щоправда, зі збільшенням доходів зростають і амбіції вітчизняних заводів. Торік департамент з досліджень та розробок створила українська корпорація «Артеріум». Щоправда, назвати витрачену на дослідження суму в Артеріумі відмовилися, повідомивши лише, що від продажу оригінальних препаратів компанія отримує до 14% доходу.

За оцінками Юрія Черткова, зараз 80% роздробу припадає на низький ціновий сегмент (вартість упаковки — до 10 грн). Це в натуральному виразі. У грошах частка дешевих ліків скромніша — лише близько 30%. Виробляють їх, як правило, вітчизняні заводи. До кінця цього року, за прогнозами фармацевтів, дешеві препарати дещо поступляться позиціями: їх продаж скоротиться до 70-75%, частка ринку — до 25%. Середній сегмент (10-20 грн за упаковку), за прогнозами фармкомпаній, у 2007 році займатиме 20-25% продажу, у грошах — 45% ринку. Попит на ліки цього цінового сегмента останніми роками поступово збільшується. Фармацевти пояснюють це активним просуванням і зростанням доходів населення.

Частка дорогих ліків у 2006-2007 роках залишиться незмінною як за кількістю проданих упаковок — близько 5%, так і у грошах — 30%.

На рекламу медпрепаратів в Україні витрачається не так вже й багато. За оцінками маркетингової компанії ADEXMonitor, за весь 2005 рік рекламні витрати фармацевтів не перевищили $25 млн. Для більшості українців головним критерієм при купівлі ліків є не їхня популярність, а ціна — так пояснюють невисокі витрати на рекламу виробники. Ще один наслідок цінового детермінізму — придбання ліків виключно у випадку хвороби. Західна практика профілактичного вживання медпрепаратів у нас приживається важко. Оскільки, на відміну від західних країн, більшість українців досі витрачають на харчування 50-60% доходів, виділяючи на купівлю ліків близько 1-3% за залишковим принципом.

Ціновий диктат аптек

Рівень конкуренції між виробниками в Україні значно вищий за роздрібний. По-перше, з часів Союзу на території України залишилося кількасот фармзаводів. По-друге, більшість з них випускають ліки-аналоги, конкуруючи між собою. Не менш жорстка конкуренція і серед приблизно півсотні українських дистриб’юторів — протягом останніх кількох років посередники ведуть цінові війни. «Раніше вони робили націнку 10%, сьогодні — нижчу», — зазначає Олександр Партишев. За його словами, 5-6 найбільших компаній уже зайняли понад 50% ринку і зараз намагаються збільшити відрив від інших компаній: «Основні зусилля вони спрямовують на оптимізацію розподілу: логістику, розвиток інфраструктури тощо».

Ціновими війнами виробників і оптовиків безсоромно користуються аптеки. Оскільки 85% ліків реалізовується саме через них, більшість роздрібників працюють з націнкою в 25-50%. Залежно від апетитів аптекарів ціна на одні й ті самі ліки в роздробі часто відрізняється на третину. «Розкид цін у сусідніх аптеках може становити 15-30%», — погоджується Партишев.

Ліки на вивіз

Зростання конкуренції змушує українські компанії шукати виходи за кордон. Щоправда, якщо в країнах СНД наші ліки користуються попитом, то доступ на ринки країн ЄС ускладнений високими вимогами до стандартів виробництва.

Зараз українські підприємства активно сертифікуються на відповідність міжнародним стандартам GMP (Good Manufacturing Practice — дослівно: належна виробнича практика). За вимогами Кабінету Міністрів українські фармзаводи повинні модернізувати виробництво й отримати міжнародну сертифікацію тільки до 2009 року. Але найбільші вітчизняні виробники вже зараз активно просуваються на закордонні ринки, доступ до яких без наявності GMP закритий. Як наслідок — за останні чотири роки сертифікати GMP отримали десять виробничих дільниць шести українських підприємств.

Однак налагодити поставки до країн ЄС складно навіть із сертифікованою продукцією — ринки там давно поділені між міжнародними компаніями. Тому український експорт передусім орієнтований на країни СНД, Азії та Африки.

---

Світовий ринок

У 2005 році обсяг продажу на світовому фармацевтичному ринку збільшився на 7%, перевищивши $600 млрд. При цьому розвинені ринки (США, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія) виросли незначно (близько 5%), а ті, що розвиваються (Латинська Америка, Східна Європа, Азія), — на 15-20%. Обсяг продажу кожної з 10 лідируючих міжнародних фармакологічних компаній становив понад $14 млрд, сумарний — $230 млрд.

Найбільшим попитом користуються ліки для серцево-судинної системи. Обсяг реалізації тільки одного препарату Lipitor (аторвастатин — медикамент, що знижує рівень холестерину в крові) становив майже $13 млрд. Найшвидше зростає продаж протипухлинних засобів. У 2005 році сумарний обсяг їх реалізації сягнув $29 млрд.

За матеріалами pharmexec.com

---

Іноземці не прийдуть

Більшість опитаних Контрактами експертів сумніваються, що міжнародні корпорації протягом найближчих кількох років інвестуватимуть гроші в купівлю українських фармзаводів або будівництво нових. «Вигідніше збудувати завод у Росії, а потім завозити ліки в Україну», — пояснює начальник відділу маркетингу фармацевтичної фірми «Дарниця» Юрій Чертков. Головна причина більшої привабливості російського ринку — його обсяг, що перевищує наш приблизно в чотири рази.

Проте фармацевти не заперечують, що в Україну може прийти іноземний виробник другого ешелону. Приміром, одна з індійських компаній, що бажає закріпитися на ринках країн СНД і налагодити вихід у країни ЄС. У 2007-2008 роках триватиме збільшення українських підприємств.

Якщо цього не станеться, ринок залишиться за імпортерами. Початок цьому процесу поклало злиття ВАТ «Київмедпрепарат» і компанії «Галичфарм» у 2005 році. На той час ці компанії займали відповідно восьму і двадцять восьму позиції на ринку. Через рік об’єднана корпорація «Артеріум» вийшла на четверте місце.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар