Гроші на банки

Євген ДУБОГРИЗ

Про банківський сектор.

Купівля австрійським Erste Bank українського банку «Престиж» дала чітку відповідь на запитання, скільки коштує ліцензія на ведення банківської діяльності в нашій країні. Трохи більш ніж $35 млн — саме стільки австрійці заплатили за контрольний пакет банку, який офіційно з’явився тільки на початку лютого. Тобто за установу без філій, мережі, роздрібних клієнтів та інших атрибутів, без яких і банк не банк. Зате з ліцензією «на всі види діяльності».

Цікаво дізнатися, у яку суму ця ліцензія обійшлася колишнім мажоритарним власникам Престижу, екс-господарям Авалю на чолі з Федором Шпигом. Мільйонами там, напевно, не пахне — щонайбільше кілька десятків тисяч офіційних доларів у держказну і «комісія» чиновнику, від якого залежить видача ліцензії без тяганини. Тож рентабельність операцій з продажу ліцензій — навіть не сотні, а тисячі відсотків.

Чому б державі не поставити ці операції на потік, виключивши з них приватних осіб? Наприклад, уряд разом з Нацбанком створюють новий, на 100% державний банк з власним капіталом у $1000. Отримати ліцензію для такого банку не становитиме труднощів, якщо серед засновників числиться держава. Наступний крок — відкритий приватизаційний аукціон зі стартовою ціною в ті самі $35 млн та всілякими інвестзобов’язаннями до покупців на кшталт наявності банківської ліцензії в країні реєстрації і вимоги наростити капітал щонайменше до $50 млн протягом двох місяців після купівлі. Великі банки —

Сommerzbank, Unicredito тощо — за цією схемою працювати не захочуть (їм подавай мережу в кожній області й готових менеджерів), а ось інобанки другого-третього ешелонів, що скуповують середняків і «дріб’язок», — Агробанк, Універсальний та ін. — найімовірніше, спокусяться на таку пропозицію. Безумовно, і в цій схемі обійтися без корупції буде важкувато, але значно легше, ніж зараз, коли процес видачі ліцензій абсолютно непрозорий і затягується щонайменше на три місяці.

Проте вигід для держави багато. Перша і найочевидніша — наповнення держказни. Продали п’ять таких банків — і не потрібно ламати списи навколо приватизації Луганськтепловозу, продали двадцять (хоча це вже з розряду фантастики) — забули про дефіцит бюджету. Друга — можливість обійти впертих депутатів, що не хочуть допускати в країну філії іноземних банків. Третя — можливість отримати за ліцензію реальну ціну. Згаданому Erste окрім інвестування мільйонів у придбаний банк доведеться ділитися прибутком з власниками решти 49,5%. Очевидними є плюси і для іноземних банків. Навіщо торгуватися з власниками існуючих фінустанов, платити мільйони фінансовим консультантам та іншим посередникам, оббивати пороги усіляких інстанцій, якщо можна купити новий «чистий» банк у держави за «білі» гроші? Нарешті, пряма економія часу, який на швидкозростаючому ринку коштує ті самі мільйони.

Невигідна ця схема тільки тим, хто робить бізнес на банківських ліцензіях, — від клерків, що приймають рішення про видачу дозволів, до торгівців ліцензіями. Але їхні проблеми, напевно, не повинні хвилювати ні чиновників, ні споживачів банківських послуг.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар