А чи є хлопчик

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ

Про Конституційний Суд. Коли у 1996 році Верховна Рада України ухвалювала нині чинну Конституцію, було цілком очевидно, що вона не працюватиме.

З багатьох причин, зокрема тому, що в ній від самого початку було закладено безліч протиріч. Одне з таких протиріч — конституційна юрисдикція. Конституція пропонувала пряму дію Основного Закону. Пряма дія означає, що суди загальної юрисдикції під час ухвалення рішень зобов’язані керуватися Конституцією. Жодних додаткових джерел права для того, щоб звернутися до Основного Закону, їм не потрібно. Верховний Суд України (пленум ВР) навіть прийняв спеціальне рішення з цього приводу, якщо мені не зраджує пам’ять, пізньої осені того ж року. Це рішення зобов’язувало суди загальної юрисдикції застосовувати Конституцію, інакше кажучи, поширювало конституційну юрисдикцію на загальну. Така модель є цілком логічною і природною для демократичної країни, щоправда, лише за умови, що її реалізації не заважають інші обставини — як політичного, так і нормативного характеру.

Зрозуміло, якщо ми говоримо про недієздатність Конституції, то такі перешкоди існують на системному рівні, насамперед у тому, що сам Основний Закон єдиним органом конституційної юрисдикції визначає Конституційний Суд. Тут необхідні певні уточнення. Країна, яка вперше реалізувала на практиці ідею конституції, — США — не має ніякого конституційного суду. Його функції виконують Верховний Суд і підпорядковані йому суди загальної юрисдикції. Тобто якщо звичайний суд вважає, що застосовуваний під час розгляду тієї чи іншої справи закон не відповідає Конституції, то він приймає відповідне рішення. Це рішення не скасовує закон, а лише змушує інші суди уважніше ставитися до його застосування у схожих справах. До Верховного Суду як до суду вищої інстанції доходять лише найбільш значущі казуси, у яких необхідне трактування Конституції. Якщо поглянути на справу по суті, то американська Конституція змінюється чи не щодня і при цьому залишається незмінною. Незмінними є принципи, що лежать у її основі, а змінюється розуміння застосування Основного Закону в тих чи інших випадках.

Європейці запозичили принцип писаної конституції, однак він був запроваджений у дещо інших, ніж у США, умовах. США як державу було створено для того, щоб довести життєздатність цієї ідеї, вони взагалі з’явилися на світ у результаті прийняття американської Конституції, а в Європі вона стала лише частиною джентльменського набору певних політичних сил. Ці сили в кінцевому підсумку перемогли, але європейська практика створення та використання конституції, м’яко кажучи, відрізняється від американської в гірший бік. Тобто, кажучи відверто, у зовсім нікчемний бік. Європейців рятують лише традиції політичної демократії і, говорячи ширше, загальної культури. Саме в Європі був винайдений конституційний суд, але потрібно мати на увазі, що ледве не більшість європейських конституцій не передбачають прямої дії, тобто там конституції є більшою мірою деклараціями, ніж юридичним документом. Визначати розбіжність між деклараціями та практикою в особливих, життєво важливих випадках і покликаний спеціальний орган у вигляді конституційного суду.

Україна у правовому сенсі — країна навіть не незаймана, а дика. Традицій правової культури вона не має, навпаки, має традиції прямо протилежні. У таких умовах, якщо ми справді хочемо позитивних змін незалежно від того, яка партія з якого регіону сьогодні при владі, нам потрібно зробити вибір між прямою дією Конституції і наявністю Конституційного Суду як спеціального органу конституційної юрисдикції. Думаю, вибір прямої дії буде найкращим.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар