Важкий промисловець

Євген ДУБОГРИЗ, В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ, фото Романа ДЕВ’ЯТОВА

В. о. міністра промислової політики Володимир Шандра за збереження держпідтримки машинобудування та високотехнологічних галузей

10 секунд на читання

В інтерв’ю Контрактам Володимир Шандра розповів, що

1) створення літака Ан-148 коштуватиме бюджету близько 1 млрд грн

2) експорт електроенергії до Росії та Білорусі — неповага до українського товаровиробника

Клас номер нуль

Завдяки чому протягом останніх двох місяців в Україні пожвавилося промвиробництво? Адже ні Верховна Рада, ні міністерства, по суті, не працюють.

— У II кварталі відбулося пожвавлення попиту на метали на світовому ринку. Крім того, у 2005 році було здійснено великі інвестиції у металургійну промисловість. Нарешті, саме в червні минулого року у важкій промисловості спостерігався спад — ось металургія з машинобудуванням нині й показали такі високі темпи зростання. Виплавки чавуну в нас — 127% червень до червня, сталі — 123%. У технологічних галузях — автомобілебудуванні, суднобудуванні — зростання ще більше. Торік потужності українських суднобудівних заводів було завантажено на 41%, наприкінці цього року ми очікуємо 69%. А те, що не працює ВР, — це, з одного боку, погано, а з іншого — добре. Погано, що не приймають хороших законів, добре, що не приймають поганих.

На вашу думку, яким галузям української промисловості потрібна державна підтримка?

— У нас у міністерстві 26 галузей. Вважаю, що державна підтримка потрібна усім галузям. Але є пріоритетні — машинобудування та високі технології. Вони передусім мають отримувати фінансову і бюджетну підтримку.

За яким принципом формується перелік підприємств, які отримують державні дотації?

— Державних дотацій зараз взагалі немає. З одного боку, правильно: коли компанії, що мають державні дотації, виходять на зовнішній ринок, одразу ж конкуренти порушують питання антидемпінгу. З іншого — у держави просто немає грошей, щоб здійснювати серйозні дотації. Ми зараз можемо працювати лише точково, наприклад, суднобудівникам дозволено заводити судна на ремонт без сплати ПДВ.

Нещодавно Кабмін оприлюднив список підприємств, що матимуть знижку на електроенергію. Чому до переліку Мінпромполітики увійшли лише 23 підприємства?

— Критерій один — підприємства, які споживають більш ніж 50 млн кВт-год на рік. Спочатку список був ширший. Ми вносили підприємства із середньорічним споживанням 50 млн кВт-год енергії на рік і ті, для яких вартість енергії становить більш ніж 35% собівартості виробництва. У всьому світі оптові покупці і підприємства, що працюють у базовому режимі, платять менше за інших. І одне з перших питань, яке порушують промислові інвестори, що хочуть працювати в Україні (наприклад, «Русский Алюминий»), — якими будуть тарифи на електроенергію, якою буде ціна на газ, на інші сировинні ресурси. Але інші міністерства — Мінфін, Мінпаливенерго — нас не підтримали, залишивши тільки один критерій.

Виходить, за пільги для великих промвиробників заплатять середні та малі підприємства?

— Я б висловився інакше — ми маємо розвивати споживання електроенергії як серед населення, так і серед промислових підприємств. Зараз у нас два класи споживачів енергії залежно від потужностей, частот тощо. Я за те, щоб цих класів було більше. Фактично нині ми створюємо нульовий клас споживачів. Це необхідний захід, якщо ми справді плануємо економити газ, впроваджувати енергозбереження. У нас є речі, за рахунок яких можна знижувати ціну на енергію для підприємств, що мають намір розвиватися. Раніше ми продавали Росії електроенергію за $1,69/кВт-год, тепер експортуємо в Білорусь по $2,1. Я вважаю це неповагою до вітчизняного товаровиробника.

Було таке, коли до вас приходили керівники підприємств, що не увійшли до переліку, і казали: ми теж споживаємо більш ніж 50 млн кВт-год на рік, чому нас немає серед пільговиків?

— Ні, не було.

Чи триває квотування газу для промвиробників, запроваджене на початку року?

— Взимку була надзвичайна ситуація — практично в усіх регіонах України температура сягала -30°С. Квотування було навіть у Москві та в Європі. Я вам скажу, що в ці критичні моменти споживання газу в Україні було 410 млн кубів, промисловість забирала близько 10% — 47-48 млн кубів, решту споживало населення. Звісна річ, уряд не хотів відключати газ населенню, ось і довелося вводити квотування. Вже з березня ніякого квотування немає.

Але проблема з цінами на газ існує і зараз. Наприклад, деякі металургійні комбінати вже не беруть працівників на роботу або готуються до масових скорочень через зростання цін на газ.

— Я спілкуюся з багатьма директорами, менеджерами, власниками промпідприємств. Паніки з приводу зростання цін на газ не бачу. За перше півріччя українські металурги скоротили споживання газу на 20%. Тому переконаний, що газ для металургії не є критичним. Існують замінники — вугілля, коксовий газ тощо. Металурги повинні зрозуміти: якщо вони продають метал за ринковими цінами, то цілком логічно, що їм продаватимуть газ теж за ринковими. Причому ось що відбувається: газ для вітчизняних промвиробників дешевший, ніж для конкурентів із Заходу, зарплати в України менші, ніж у розвинених країнах. Я можу зрозуміти, що у нас за роки незалежності металургійний комплекс застарів і там потрібні серйозні інвестиції в переобладнання. Більшість вітчизняних металургійних заводів нині постали перед дилемою: вкладати серйозні гроші в основні засоби чи продаватися. Вже не можна жити, як рік-два тому, коли власники метзаводів, отримуючи прибуток менш ніж $100 на тонні сталі, казали, мовляв, задарма працюємо. Що, ці гроші пішли на переоснащення?

Інша річ, що ціна не може за ніч чи навіть протягом тижня зрости удвічі. Це вже шантаж. Ті, хто продає газ, мають за півроку сказати: ми на наступні півроку підвищуємо ціну. Ось тоді підприємства зможуть розраховувати, чи їм працювати на газі, чи використовувати інше паливо. Mittal Steel каже: якщо газ коштуватиме менше, ніж $160 за тисячу кубів, ми використовуватимемо газ, якщо більше — перейдемо на вугілля.

Я розумію, що ми все-таки вийдемо на ринкові ціни, але цей процес має бути прогнозованим. Якщо росіяни піднімають ціну, то не так, що 20 червня скажуть: з липня ціна зросте.

Фонд на допомогу

За останньою інформацію, на базі недобудови Криворізького ГЗК окислених руд буде створено СП з держчасткою 50 на 50. Хто саме братиме участь у цьому СП з боку приватного власника?

— Згідно з українським законодавством СП з держчасткою має право створювати лише Фонд держмайна. Мінпромполітики лише провело переговори. Ми запропонували всім підприємствам, які працюють у цій галузі та цікавляться КГЗКОР, подати заявку у ФДМУ і звернутися до нас. Ми за доручення прем’єра вели переговори з російською «Северсталью», з ІСД з Mittal Steel, з полтавським ГЗК, з росіянами з «Металлоинвеста» та «Смарт-групп». Було завдання з’ясувати, чи варто підприємство добудовувати так, як воно було спроектоване, тобто чи існуватиме можливість виплавляти метал на окислених рудах. Практично всі експерти кажуть, що варто. Друга вимога, яку ми ставимо до потенційних інвесторів, — вони повинні розв’язати проблему з часткою Румунії та Словаччини у ГЗК (Україні належить 56,75% недобудови, решта — Румунії та Словаччині. — Прим. Контрактів). Третя вимога — найкраща пропозиція з боку інвесторів. У нас поки що єдина умова — держава має володіти 50+1% створеного СП. Тому ми хочемо, щоб статутні документи було узгоджено з Мінфіном, Мінекономіки, Мінпромполітики, МЗС і Мін’юстом. Це як мінімум. Але ці статутні документи, згідно із законодавством, має робити Фонд держмайна.

Тобто приймати рішення, хто стане інвестором, буде ФДМУ?

— Так.

А в яку суму оцінили держчастку?

— У нас є оцінка, скільки було вкладено коштів у будівництво, але я не можу назвати цю цифру. Зараз це не документ, а думка Мінпрому та Фонду держмайна.

Ви не хочете говорити, хто буде партнером держави по КГЗКОР?

— Нехай про це скаже Фонд держмайна. Він і тендер проводить, і прийме остаточне рішення. Я не можу коментувати дії іншого органу виконавчої влади.

Чому в переліку підприємств, які мають увійти до державного енергомашинобудівного холдинга, немає двох найпотужніших заводів країни — Турбоатому та НПК «Заря-Машпроект»?

— Включення до складу холдинга Турбоатому у постанові є. Проблема в тому, що керівництво Турбоатому не хоче до холдинга. У приватних розмовах директор (Євген Белінський. — Прим. Контрактів) каже, що вбачає позитив у створенні корпорації. Але в нього є перестороги щодо об’єднання з нібито заводами-банкрутами. Проте Електроважмаш — абсолютно не банкрот. І приладобудівний завод самодостатній, і Електроважмаш самодостатній. І за виручкою та портфелем замовлень, думаю, він уже наздогнав Турбоатом. Традиційно склалося так, що брати участь у тендерах, на зовнішніх ринках бажано одному замовнику. Ним стане Енергомаш. Що стосується Заря-Машпроекту, то це підприємство взагалі займається трохи іншими речами.

У яких ще галузях Мінпромполітики має намір об’єднувати підприємства у холдинги?

— Концепція Мінпрому — створювати компанії, що матимуть шанс увійти до трійки-п’ятірки світових лідерів на цьому ринку. У таких компаній буде можливість диктувати умови на ринках і перемагати у тендерах. Так можуть робити лише потужні великі компанії. Наша мета — створювати великі підприємства. Два вже створили. У літакобудуванні — АНТК ім. Антонова, в енергетичному машинобудуванні — Укренергомаш. Крім того, є наміри створити подібну корпорацію у військово-промисловому комплексі. Йдеться про виробництво високоточної зброї. Є і протилежний приклад — реструктизація заводу ім. Малишева. Завод розрахований на випуск тисячі танків на рік, такі потужності зараз не потрібні. Там колосальні накладні витрати через величезну територію. Нещодавно ми затвердили концепцію реструктуризації. Спецвиробництво окремо, комбайновий завод окремо, двигунобудування окремо.

Щоб літали літаки

Держава готова інвестувати у розвиток АНТК Антонова та Укренергомашу?

— Такі рішення приймає Верховна Рада. Але я вважаю, що у літакобудування інвестиції обов’язково підуть.

Скільки потрібно грошей на ці проекти?

— На літакобудування — трохи більш ніж 1 млрд грн протягом наступного року. Причому це разова інвестиція. На сільське господарство кожного року йде значно більше. Крім того, потрібно буде близько 80 млн грн для здешевлення кредитів. У нас вже є чітка програма розвитку, ми подали у Мінфін свої пропозиції. Укренергомашу потрібна набагато менша сума — лише на здешевлення кредитів. Плюс держгарантії, плюс, якщо холдинг братиме участь у закордонних тендерах, потрібно надавати 10% заставу. Якщо ми хочемо вигравати ці тендери, без підтримки держави не обійтися. Boeing без підтримки Сполучених Штатів, а Airbus без підтримки Євросоюзу ніколи не вийшли б у лідери ринку.

Спільний проект України та Росії зі створення літака Ан-70 завершено остаточно, зважаючи на те що Україна збирається вступати до НАТО? Чи є в нього перспективи?

— Треба відповідати відразу на два запитання: чи триватиме співпраця з Росією і чи має сенс взагалі робити цей літак. Якщо йдеться про створення Ан-70, то я вважаю цей проект надзвичайно перспективним. Такий літак матиме свій ринок збуту, і Україна навіть самостійно може довести проект до завершення. Інша річ — взаємодія з Росією у межах проекту. Протокол про співпрацю підписаний прем’єрами двох країн, і денонсувати його можуть також лише прем’єри двох країн. Ми зараз вимагаємо, щоб росіяни визначилися — продовжують вони працювати з нами чи ні. Чесно кажучи, не розумію взаємовиключних заяв та коливань з боку в бік. Питання про співпрацю щодо Ан-70 включено до порядку денного комісії Ющенко — Путін. Як тільки вона відбудеться, два президента мають обговорити і прийняти спільне рішення.

Як ви ставитеся до бажання підприємства «Мотор Січ» увійти до складу російського авіабудівного холдинга?

— У Мотор Січі є вибір. Якщо Україна запускає у виробництво власну серію літаків Ан-148, Мотор Січ матиме великий внутрішній ринок збуту. Я стежу, як у Росії створюється авіаційна корпорація, і можу сказати, що ми її створили значно швидше. За їхнім планом, статут корпорації має бути затверджений не раніше ніж восени. Зрештою, якщо росіяни мають намір купити Мотор Січ, вони повинні звернутися до Антимонопольного комітету за дозволом. А за моїми даними, в АМКУ офіційних документів з цього приводу немає. Звичайно, Мотор Січ — приватне підприємство, але такі питання, як об’єднання з росіянами, все одно вирішуватимуться за участю Антимонопольного комітету.

---

Кар’єра міністра

З лютого 2005 р. — міністр промислової політики України

2002-2005 рр. — народний депутат (блок «Наша Україна»), заступник голови парламентського Комітету з питань промполітики та підприємництва

1995-2002 рр. — голова правління, ВАТ «Славутський руберойдовий завод»

1992-1995 рр. — займався підприємницькою діяльністю

1987-1992 рр. — оператор реактора, інженер, провідний інженер з управління реактором, Хмельницька АЕС

1983-1987 рр. — студент, Обнінський інститут атомної енергетики

1980-1981 рр. — шліфувальник, Тернопільський комбайновий завод

11 січня 1963 р. — народився у м. Зборів (Тернопільська обл.)

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар