Небезпечні мрійники

Дмитро ФІОНІК

Про генеральні плани. В інституті «Київгенплан» працюють хороші люди.

Оптимісти. Вони впевнені, що через 14 років у Києві буде набагато більше вулиць, станцій метро, парків і навіть цвинтарів, а ось людей — значно менше (2,6-2,8 млн). Столиця перетвориться на відносно невелике, затишне місто, населене щасливими й успішними людьми. «Все в том городе богаты, изоб нет, везде палаты». Нам вдалося поговорити з одним з основоположників такої утопії (теоретик побажав залишитися неназваним). За його словами, станеться це диво природно. По-перше, він вірить даним Держкомстату, згідно з якими у Києві сьогодні мешкає 2,6 млн осіб. По-друге, впевнений у правоті демографів, які пророкують, що рівень смертності перевищуватиме рівень народжуваності. По-третє, він вважає, що громадяни з доходом менш ніж $1 тис. на місяць самі не захочуть жити в європейській столиці і виїдуть до передмістя. Тому масове будівництво житла Генпланом не передбачено.

Але проблема в тому, що українці хочуть жити. І як свідчать соціологічні дослідження, люди репродуктивного віку прагнуть мешкати саме в Києві. Зокрема, за даними компанії Gfk-USM, 27,7% українських громадян хочуть стати киянами. Уже сьогодні, якщо вірити аналітикам Укрсоцбанку, у місті живе і працює приблизно 3,8-4 млн. І це зрозуміло — у столиці легше прогодуватися. Навіть бомжам — невід’ємній частині екосистеми майже будь-якої європейської столиці.

Достатньо один раз проїхатися в метро в годину пік, щоб зрозуміти: малозабезпечені громадяни не збираються розселятися по околишніх селах. Тенденція, навпаки, зворотна — села вимирають, а корінні кияни розчиняються в масі приїжджих селян. Гадаю, немає підстав вважати, що ця тенденція зміниться до 2020 року. Хоча, звісно, не зрозуміло, де саме планують розквартируватися гості столиці, яких, за моїми скромними розрахунками, через кілька років буде аж ніяк не менше ніж 4 млн.

Утім, світова практика свідчить, що варіанти є. Можна заселити покинуті будинки, поставити курені в Гідропарку і на Трухановому острові. А згодом окупувати цілі райони. Подібно Гарлему в Нью-Йорку або фавелам у Ріо-де-Жанейро. Це, звісно, не зовсім по-європейськи, але цілком відповідає світовому досвіду. Тому житимемо «як всі нормальні люди». А працівників інституту «Київгенплан» мені навіть трохи шкода — навряд чи їхні мрії збудуться.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар