Закони жанру

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ

Про політичний баланс. Наша Україна, БЮТ та СПУ нарешті створили коаліційну більшість.

І що ж? Де радісні обличчя, де тріумфування? Процес тягнувся так довго, що вже перестав турбувати. Непокоїть мене порушення балансу між божевільними й ділками, ідеалістами й прагматиками, ідейними й безідейними в українській політиці, що настільки явно виявилося під час коаліціади.

Політика, за великим рахунком, заняття для пенсіонерів, дурнів й ідеалістів. Саме цим категоріям трудящих або через брак, або ж через надлишок розуму й вільного часу є справа до щастя простого народу й миру в усьому світі. З іншого боку, звісно ж, політикою завжди намагаються займатися різного роду «люди справи», які суворо дотримуються у ній свого інтересу. У нормальній країні завжди існує баланс між першими й другими. Коли він порушується на користь ідеалістів, ми отримуємо ленінів-гітлерів-пол-потів.

Коли на користь прагматиків — теж не кращі версії у вигляді сталіних і різного роду безпросвітних афро-азіатських сіростей, яких й імен ніхто не знає. Ну а сам баланс можливий лише тоді, коли й ідеалісти, й прагматики ведуть розмову однією мовою й сперечаються про одні й ті самі проблеми.

Схоже, що саме з цим справи в нас дуже кепські і тут — головна біда поточного моменту. Приміром, ось Партія регіонів — просто граничний випадок прагматизму. Готова вступити в коаліцію з ким завгодно і як завгодно. Як сказав один мій приятель про імовірний меседж, який партія надсилає іншим учасникам процесу: «годі займатися дурницями, давайте спокійно ділити цю країну».

І найцікавіше, що ідеалісти не сперечаються з цим. Їх цікавлять зовсім інші речі. Ось, приміром, товариш Костенко, який не пройшов до парламенту, але багато років оберігає цінності, що претендують на патріотизм, провів зліт українських громадських організацій. Говорив там, якщо влада не розуміє слів, то потрібно виходити на вулиці й вимагати від неї відповіді, що стотисячна демонстрація краща за будь-які петиції та звернення. Читаєш — душа радіє. Але про що йдеться? Може, про планований блок «прагматиків» з Нашої України й Партії регіонів? Або взагалі про те, що найпрагматичніші хочуть повернути нас до «антикризової» коаліції депутатів, а не партійних фракцій, до часів Кучми, коли з політиків не можна було спитати за визначенням?

Але ні! Йдеться про російську мову, якою розмовляють українці здебільшого в східних регіонах і яка асоціюється у Костенка з Росією та зрадою національних інтересів. Цілковито, тотально не збігається це з тим, що деякі називають дискурсом. І що скажете з цим робити? Закони жанру диктують необхідність повернутися до початку тексту й написати щось на кшталт «та яка різниця, що робити з цим, коли проблеми в іншому». Розумію, що це нерозумно, банально й некрасиво, але нічого вдіяти не можу. Нехай хоч десь дотримуються закони жанру.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар