Шари не буде

Євген Дубогриз

Про світові кризи. Час дешевих грошей на світових фінансових ринках минув.

Федеральна резервна система США і Європейський центробанк методично вганяють глобальну економіку в рецесію, по черзі підвищуючи облікові ставки. Західні інвестиційні фонди, які ще три місяці тому охоче скуповували акції та боргові зобов’язання компаній ринків, що розвиваються, масово переводять кошти в американські й британські папери. Вільних грошей у світі чимдалі менше, фондові індекси США, Японії, Бразилії, Росії щодня зменшуються. Українські компанії, які навесні твердили про майбутні IPO, переносять вихід на світові біржі до кращих часів.

Хоч як парадоксально, глобальна криза ліквідності — лише на руку нашій економіці. Дешеві гроші в останні два-три роки зіпсували власників і керівників українських компаній. Навіщо, приміром, банку розширювати мережу філій, якщо можна випустити євробонди під 8% і потім позичати ці гроші промисловцям під 20%? Навіщо промисловій компанії, в якій простоює половина потужностей, інвестувати в інновації? Адже можна найняти пару-трійку інвестиційних менеджерів, і, навівши полиск на фінпоказники фірми, успішно продати 20-30% акцій на міжнародній біржі, щоб потім для галочки купити рибоконсервний завод на Житомирщині й збільшити фонд оплати топ-менеджерів на 25%? Навіщо фондовій компанії залучати по тисячі доларів у населення, коли за той самий час можна домовитися з іноземним інституційним мільярдером?

Але криза ліквідності на світових ринках — це не підвищення цін на російський газ. Таку проблему не можна вирішити пиловугільним вдуванням, проведенням круглих столів і навіть створенням СП з участю Джорджа Буша й Жозе Баррозу. Зі згортанням активності іноземних портфельних інвесторів українським компаніям доведеться конкурувати не за західні мільярди, а за вітчизняні тисячі гривень. Наймані топи вітчизняних фірм із гарвардським MBA перестануть красуватися перед власниками, розповідаючи про щоденне збільшення капіталізації компаній за рахунок зростання котирувань у Франкфурті, а займуться безпосередньо своїми обов’язками — підвищенням конкурентноздатності. Шляхом розширення потужностей і/або впровадження інновацій, а не за рахунок роздування фіктивного EBIТDA.

Фінансова криза 98-го стала вкрай жорстким випробуванням на конкурентноздатність нашої економіки. Але ті вітчизняні компанії, яким вдалося вистояти 8 років тому, нині задають тон не лише на українському, а й на сусідніх ринках. По-справжньому ефективні компанії виживуть і зараз — якщо вони справді, як люблять говорити директори на прес-конференціях, «постійно впроваджують корпоративні стандарти й ні в чому не поступаються закордонним лідерам». А баласт, що завдячує своєю високою капіталізацією лише ситуативному інтересу до України закордонних інвестфондів, або зникне з ринку, або змушений буде об’єднуватися із собі подібними. Давно пора.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар