Штабс-капітал партії

Розмовляв Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Керівник штабу Партії регіонів Василь Джарти говорить, що його політична сила працює, як піраміда

10 секунд на читання

В інтерв’ю Контрактам Василь Джарти розповів про те, що

1) він не є правою рукою Рината Ахметова

2) він був першим кооператором Макіївки

3) керівник ММК ім. Ілліча Бойко скрізь відчуває себе господарем

До складу парламенту п’ятого скликання увійшло чимало осіб, добре відомих лише в певних колах. Василь Джарти — один з небагатьох регіоналів, кого називають правою рукою Ахметова, — зробив стрімку кар’єру саме в ті часи, коли бізнесові питання вирішували не в офісах, а серед закинутих цехів і шахт Донбасу. Після зміни влади у Джарти виникли проблеми з МВС і його було важко знайти в межах України. Але це не завадило йому очолити штаб і успішно провести виборчу кампанію Партії регіонів.

Доленосні зустрічі

Чи правда, що саме ви відповідали за організацію скандальної зустрічі Ющенка в Донецьку восени 2003 року?

— Ні. Під час цих подій я працював на посаді першого заступника облдержадміністрації. Тодішній голова облради Борис Колесников зателефонував мені, запитав, де губернатор. Я відповів, що його немає на місці, а Колесников повідомив, що біля якогось приміщення виникли проблеми, і запропонував поїхати подивитися. Коли ми вдвох під’їхали, нас почали знімати телекамери. Звідси, власне, і пішли чутки, начебто я організовував зустріч Ющенка. Але це неправда.

А вам відомо, хто організовував цю зустріч?

— Я не знаю, хто був організатором. Але мер Донецька пан Лук’янченко публічно вибачився перед Віктором Ющенком, оскільки саме Олександр Олексійович керував містом у той час.

Чому саме ви очолили штаб Партії регіонів на парламентських виборах-2006?

— У 1999 році я відповідав за проведення президентських виборів у Макіївці, у 2000 і 2002 роках сам виграв вибори мера, у 2004-му керував обласним штабом ПР і на всіх рівнях завжди перемагав.

Хто вас навчив вигравати вибори?

— Я всього навчився сам, хоча книжки, певна річ, читав.

Чи правда, що ви є правою рукою Рината Ахметова?

— Коли я читаю про це, то мені стає смішно. Ми з Ринатом Леонідовичем в абсолютно різних бізнесових категоріях.

Коли і як ви познайомилися з Ахметовим?

— Я тоді працював на посаді заступника голови районної ради. Нас познайомив мій давній друг. Він представив мене Ринату Леонідовичу як дрібного бізнесмена, який перейшов на чиновницьку роботу.

Ви займаєтеся бізнесом зараз?

— Я — людина небідна, але зараз у мене немає бізнесу. Дружина володіє салоном краси в Донецьку, конкуренція досить висока, але салон прибутковий.

Як вам вдалося одночасно вести успішний бізнес і робити кар’єру чиновника?

— У 1998 році я був дрібним бізнесменом і зайшов до голови Гірняцького району Макіївки, якого добре знав. За чашкою чаю я став йому радити, як ефективно витрачати бюджетні гроші. Він мені відповів: «Якщо ти такий розумний, то приходь до нас і працюй». Близько місяця я обмірковував цю пропозицію, а потім знову прийшов до нього і сказав, що готовий працювати. Незважаючи на те що він вже забув про свою пропозицію, через два тижні я став його заступником. Уявіть, без будь-якого досвіду роботи в держорганах я розпочав кар’єру чиновника. Відчув, що в мене є хист тягнути цю лямку. Передусім припинив практику видачі дозволів на встановлення кіосків за гроші.

А як ви зійшлися з головою райради?

— Голова райради обіймав цю посаду досить довго, а я ще з кооперативних часів відкривав у його районі усі свої фірми. Ми з ним обговорювали різні проблеми ще тоді, коли навіть податкової адміністрації не було.

Рекет і романтика

Яким бізнесом займалися до того, як стали чиновником?

— Коли у 1988 році вийшов закон про кооперацію, залишив роботу на державній СТО і зайнявся бізнесом. Я був першим кооператором Макіївки! Займався усім: торгував квітами, працював таксистом, вирощував кавуни і дині, власноруч продавав їх на ринку. Потім на позичені гроші купив автомат, який виготовляв пластмасові вироби. З того часу справи пішли краще. Хоча на дрібницях великих грошей не заробиш, головна винагорода — моральне задоволення від власної справи. Коли в тебе з’являється ідея, коли ти її реалізуєш, несеш відповідальність — це захоплює. Ви правильно якось написали, що мій характер гартувався серед закинутих цехів і шахт індустріального Донбасу. І з часом я почав торгувати вугіллям і коксом. Бізнес розвивався. Але в мене немає заводів і фабрик. Я — бізнесмен середнього рівня, навіть трохи нижчого за середній.

У 1990-х роках на Донбасі процвітав рекет. Ви потерпали від рекетирів?

— Завжди керувався принципом: мені чужого не потрібно, але й свого не віддам. Найважче було тримати слово. Якщо ти це робив, тебе вважали порядною людиною і бізнесменом. Показово, що через 3-4 роки після початку кооперативного руху з місцевих кооператорів вижили лише ті, хто не обманював інших і не дозволяв обманювати себе.

І багато таких кооператорів було?

— Близько десяти. Я — один з них. Пригадую, колись у мене був магазин (він, до речі, прогорів), я вийшов з нього і побачив, як його, навіть нічого не спитавши в мене, ділять між собою дві групи. Вони так і не домовилися, але до мене ніхто не прийшов. Цей день я не забуду ніколи. Мій бізнес був невеликим, і він мало кого цікавив. Хоча один мій друг казав, що повісився б на моєму місці. Коли мені таке кажуть, відповідаю дуже просто: не дочекаються. Усе життя я намагався вижити. Мій батько працював на шахті і дуже переживав, коли я подався в бізнесмени. Але бажання довести розпочату справу до кінця дозволяло долати всі труднощі.

В дитинстві вас не приваблювала романтика шахтарської праці?

— Ніколи не було особливого бажання працювати на шахті, але я через цю романтику пройшов — пропрацював на шахті рік. Батько хотів, щоб я вступив до Макіївського інженерно-будівельного інституту, казав, що згодом я будуватиму красиві будинки, але мене тягнуло до машин. Прийшовши на іспит, я прямо сказав членам приймальної комісії: мовляв, поставте мені двійку, бо я не хочу вступати до цього ВНЗ. Коли батько про це дізнався, то сказав: «У шахту!». Трохи згодом я вступив до Донецького політехнічного інституту на факультет автотранспорту.

Донбас непростий

— Ваше відчуття: Донбас — це частина України чи СРСР?

— Відчуття того, що Донбас — це частина України, завжди було у мене і в моїх земляків. Але ментальність донбасівця вирізняє його з-поміж інших українців. Це пов’язано з тим, що на Донбасі доводиться дуже тяжко працювати.

Що найважче в роботі мера Макіївки?

— Найважче — виконувати передвиборчі обіцянки. А найприємніше — йти по вулиці й дивитися людям в очі. Особисто я ніколи не ховався від виборців, до мене підходять діти, беруть автографи. Старожили ще казали, що розуміють, коли автографи роздає артист, але ніколи не бачили, аби автографи брали в мера. Цей час був найкращим у моєму житті. Я робив конкретні справи і розумів, де зробив помилку і як її виправити. Виборами також подобається займатися — відразу бачиш результат роботи. А у ВР конкретики замало, якось усе розмито.

Чому бізнесмени з Донбасу дуже багаті, а міста виглядають надзвичайно бідно?

— У 1978 році в Макіївці було 45 шахт. Зараз працюють лише 7. По суті, кожна шахта — це селище, з яких, до речі, складаються міста, — великі будинки тільки в центрі. І ці селища жили своїм життям, працювали магазини, кінотеатри, дискотеки, доки жила шахта. Тому, коли ти бачиш забуті Богом донецькі міста, то розумієш, що регіону потрібні інвестиції на відкриття нових підприємств, створення нових робочих місць. А гроші люблять стабільність, якщо її немає, немає і робочих місць.

Чи відчували ви протистояння між елітами Донецька та Маріуполя, працюючи на посаді першого заступника губернатора?

— Керівник комбінату ім. Ілліча Володимир Бойко — надзвичайно цікава людина, він скрізь відчуває себе господарем. І непорозуміння з мером Маріуполя в нього було завжди. Також існувало протистояння між Азовсталлю і ММК ім. Ілліча. Вони змагалися за те, хто вище підніме зарплати, хто кращі дороги збудує. Місто від цього тільки вигравало.

Після помаранчевої революції у пресі з’являлася інформація, що проти вас порушено три кримінальні справи щодо розкрадання бюджетних коштів. Як вам вдалося уникнути проблем з правоохоронними органами?

— Керівник управління внутрішніх справ Донецької області заявляв про відкриття справ, про це написали газети, але насправді справи не було відкрито. Були наміри певних діячів, які шукали, як до мене можна причепитися, але нічого не знайшли.

Штабна робота

Коли Партія регіонів оговталася від поразки Віктора Януковича і почала готуватися до парламентських виборів?

— Команда була зібрана у вересні, але комунікації між департаментами центрального штабу і регіонами не були налагоджені. Лише наприкінці листопада система запрацювала. Особисто мені важко було підібрати кадри в центральний штаб і на керівні посади в регіонах, адже люди на рівні середньої та нижчої ланок стараннями МВС були налякані. Зрозуміло, що всі ці гучні заяви про фальсифікації — це мильні бульбашки, потребу пускати які диктував час. Але це вже в минулому, і я не хочу про це згадувати.

Тобто повноцінну підготовку до парламентських виборів ПР почала після підписання меморандуму між Януковичем і Ющенком?

— Ще до підписання меморандуму стало зрозуміло, що нова влада не може завести на мене кримінальну справу. А після його підписання усі члени ПР зрозуміли, що влада оговталася і прийняла правильне рішення — не переслідувати політичних опонентів. Крім того, було помилкою звільняти з роботи 18 тис. фахівців, і президент це зрозумів.

За яким принципом ви підбирали працівників штабу?

— Найважливіше було зібрати ключових людей — керівників департаментів штабу, обласних штабів та їхніх підрозділів. На минулих виборах партійні та виборчі структури працювали окремо. Зараз на базі обласних партійних організацій ми вибудовували обласні штаби. Рідко траплялося таке, щоб керівник обласної організації не керував місцевим штабом.

Що ви вважаєте найвдалішою технологічною розробкою ПР під час кампанії 2006 року?

— Термін «піраміда» некрасивий, але саме організація піраміди визначила ефективність нашої кампанії. Ми добилися того, щоб меседжі керівництва партії дублювалися всіма обласними, районними, міськими і сільськими функціонерами. При цьому на кожному рівні до центрального меседжу додавався свій, який відповідав місцевій специфіці. Таку тактику ми реалізовували під час парламентської кампанії вперше, і вона виявилася ефективною.

Вас консультували російські політтехнологи?

— Так. Не знаю, чи ті самі, що й на президентських виборах, бо тих я не бачив. При цьому ми росіян не наймали, вони самі запропонували нам безплатні консультації. Ми не відмовилися, вислуховували їхні поради, але рішення приймали самі. Ми виробили власну стратегію і тактику ведення кампанії. А те, що нас начебто консультували американці, — відверта неправда.

Навіщо під час останньої виборчої кампанії ви ховали Віктора Януковича від преси?

— Лідера від преси ніхто не ховав. Його «закритість» була зумовлена завантаженим графіком зустрічей з людьми. Я сам складав цей графік — Віктор Федорович відвідав ледь не всі міста і містечка Сходу, Півдня та Центру України. Ми розуміли, що він — це та людина, з якою хочуть спілкуватися наші виборці, відповідно на ці зустрічі ми й зробили ставку. Крім того, люди, які прийшли на зустріч, після неї стають безплатними агітаторами.

Чому ПР не стала блокуватися, приміром, з СДПУ(О)?

— Ми прийняли принципове рішення — йдемо на вибори як партія і розвиватимемося як партія. Блокування йшло в розріз з цим рішенням. Нас навчив досвід блоку «Наша Україна», який постійно роздирався внутрішніми суперечками і фактично розвалився після президентських виборів.

Коаліційні розклади

Як ви оцінюєте шанси Юрія Єханурова зберегти за собою посаду прем’єра?

— У нас є своя кандидатура на цю посаду, але в ході переговорів з НУ може бути досягнуто будь-яких домовленостей. Особисто я не проти Єханурова.

ПР готова до широкої коаліції за участю НУ і БЮТ?

— Ми готові до коаліції розумних і прагматичних людей з будь-якого блоку чи партії. У приватних розмовах більшість депутатів обурюються затягуванням створення коаліції. Але депутат не має права вийти зі своєї фракції, тому ми запропонували створити міжфракційне об’єднання, до складу якого входили б представники різних фракцій і об’єднувалися б навколо завдань, які декларує Партія регіонів.

Чому це об’єднання очолив Анатолій Кінах? Це реалізація якихось домовленостей між ПР і НУ?

— Не знаю, я не вхожу до складу цього об’єднання.

Ви розглядаєте можливість створення коаліції з БЮТ без участі НУ?

— Ні, бо Тимошенко не раз говорила, що у них з нами принципові розбіжності. Хоча усі політичні сили говорять про одне й те саме — економічне зростання, покращення життя громадян тощо. Але є низка принципових розбіжностей, зокрема щодо статусу російської мови та вступу України до НАТО. Хоча для людей ці питання навряд чи є принциповими, і ми готові їх обговорювати.

Бізнесмени з вашої партії здатні вижити в опозиції?

— Ми готові не тільки до опозиції, а й до нових виборів. Проблема в тому, що вибори і політичне протистояння вже всім набридли. Нові вибори — це зайвий виток політичних, соціальних та економічних негараздів.

Чи є Володимир Логвиненко, якого президент призначив губернатором Донецької області, креатурою вашої партії?

— Це було не так політичне, як соціально-економічне рішення. Президент розуміє, що губернатором Донецької області не може бути, умовно кажучи, людина зі Львова. Губернатор повинен розуміти регіон і допомагати президенту провадити внутрішню політику. Особисто я не голосував за Ющенка, але його рішення призначити Логвиненка вважаю правильним. Я добре знаю Володимира ще по роботі в облдержадміністрації — він професіональний менеджер.

Чим екс-губернатор Вадим Чупрун не влаштував донецьку еліту?

— Не можу сказати, я його не знав.

Чому ПР вимагає відставки харківського губернатора Арсена Аракова? Його інтереси не збігаються з вашими?

— Облрада має право викликати губернатора, заслухати його звіт і висловити своє ставлення до його роботи, що, власне, й відбулося у Харкові. Політична орієнтація того чи іншого губернатора, призначеного з Києва, не є проблемою, якщо позиція сприйнята населенням і депутатами облради.

Один з ваших лідерів Євген Кушнарьов обіцяв Контрактам, зокрема, не заробляти політичні дивіденди на мовній проблемі. Навіщо ви це робите?

— За минулої влади ніхто не конкретизував, якою мовою потрібно говорити. Тоді як зараз українську мову активно просувають. Ми проти цього не заперечуємо, бо також є громадянами України, але мовна проблема актуалізується, тільки-но влада робить різкий крен і відмовляється підтримувати російську мову. При Кучмі цього не було. Подивіться, що зараз робиться в книжкових магазинах Донецької області, — українську мову насаджують, а це неправильно. Я майже розумію українську мову, в школі її знав на п’ять. Але так вийшло, що населення Донбасу говорить і думає «на русском языке». А ПР просто втілює в життя побажання виборців. Якщо ми поки що не можемо прийняти відповідні зміни до Конституції, то приймаємо інші зміни — на регіональному рівні.

ПР декларує, що підтримає вступ України до НАТО, якщо на референдумі з цього приводу більшість населення висловиться «за». Яким чином цей сигнал Ющенка узгоджується з протестами проти навчань у Криму?

— Проблема навчань у Криму полягає в тому, що парламент не дав згоди на їх проведення. Особисто я вважаю, що нам потрібно співпрацювати з НАТО, а не вступати до цієї організації. Крім того, враховуючи політичну ситуацію і напруження в Криму, політично неправильно проводити там будь-які навчання. Люди в Криму сприймають події так, начебто американці приїхали захоплювати півострів і будувати військові бази. І в цьому є вина міністра оборони, який спочатку говорив, що корабель НАТО привіз будматеріали, а потім виявилося, що зброю. Я бачив її на власні очі.

У разі створення коаліції між ПР і НУ ви претендуватимете на посаду у виконавчій владі?

— Мені ця робота ближча, ніж робота депутата. Втім, як скаже партія, так і буде.

---

Кар’єра депутата

2006 р. — народний депутат України

Осінь 2005 р. — керівник виборчого штабу Партії регіонів

2005 р. — перший заступник голови Донецької облдержадміністрації

2000 р. — мер Макіївки

1999 р. — заступник міського голови, в. о. міського голови Макіївки

1998 р. — заступник голови Гірняцької районної ради м. Макіївка

1988 р. — бізнесмен

1983 р. — майстер СТО

1981 р. — закінчив Донецький політехнічний інститут, механік АТП

1975 р. — учень чергового електрослюсаря на шахті ім. В. І. Леніна

1958 р. — народився в м. Макіївка (Донецька обл.)

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар