Якими акціями ви володієте?

Можна не лише працювати за гроші, а й змусити гроші працювати на себе. Щоб з’ясувати, чи є в наших лавах рантьє, ми запитали: Якими акціями ви володієте?

Валерій Лановенко, генеральний директор компанії «Майкрософт Україна»

— Як і більшість співробітників корпорації, я використовую частину зарплати на придбання акцій Microsoft. На акції дивлюся як на довгострокову інвестицію, що може принести дохід через 5-10 років. Без активної щоденної роботи з акціями наївно очікувати прибуток у короткостроковій перспективі. Для отримання швидкого прибутку на біржі замало везіння — потрібно багато часу, знань і досвіду роботи з цінними паперами. Нічого цього в мене немає. Ціни на акції в короткотерміновому періоді можуть коливатися, однак якщо гроші вкладені в папери сильної стабільної компанії, то довгострокове зростання її акцій гарантоване.

Володимир Євсєєв, директор Агентства перспективних фінансових технологій

— У спадок від приватизації 90-х мені дісталося кілька акцій АТЗТ «Миколаївське спеціалізоване управління № 28». Особливих вражень від володіння цими паперами немає, оскільки пакет невеликий, він не дозволяє брати активну участь в управлінні, та й доходу він не приносить.

Я активний учасник спільного інвестування. Володію інвестсертифікатами фондів компаній «Парекс» і «Сократ». Розглядаю можливість інвестиції в Кінто. Вважаю, що управляти коштами мають професіонали. Не виключено, що з метою диверсифікації свого портфеля я придбаю акції деяких підприємств, таких як Алчевський коксохімічний, Укрнафта, Донбасенерго. Аргументація така. Металургійна галузь швидко набирає обертів, позаяк, по-перше, Міттал Стіл Кривий Ріг непогано стимулює ринок, по-друге, з’явиться нове підприємство — Метінвест (перший холдинг в Україні із замкнутим циклом виробництва). В Укрнафти будуть непогані перспективи після об’єднання з Shell. Обленерго — це електроенергія, хороша й дешевша альтернатива використанню газу, що дорожчає, отже, вкладати кошти в акції цих підприємств вигідно.

Олексій Юзьків, програміст компанії «Техноінфосервіс»

— У мене є якісь акції, але не пам’ятаю якого саме підприємства. Свій приватизаційний сертифікат на початку 90-х віддав батькам, тому що по молодості не цікавився цінними паперами. Здається, батько вклав його в Енергоатом. Зараз, якби були вільні гроші й можливість, то купував би акції автомобільних компаній, вони на ринку зростають. А також акції якоїсь великої фармацевтичної компанії.

Ольга Ступіна, керівник відділу маркетингу компанії «Хенкель Баутехнік»

— Я б не ризикнула вкладати гроші кудись, крім цінних паперів компанії, в якій працюю. Мені здається, що в Україні краще володіти акціями того підприємства, роботу якого ти можеш контролювати зсередини. Над купівлею акцій міжнародних компаній я поки що не міркувала. Але й там, будучи міноритарним акціонером, навряд чи можна мати повну інформацію про стан компанії.

Віктор Парфенов, керівник групи програмного забезпечення центру автоматизованих систем Західного регіонального управління державної прикордонної служби України

— Я навіть у приватизації початку 90-х взяти участь не зміг, тому що в той час закінчував школу. Якби в мене була можливість, я купив би акції транспортних або телекомунікаційних компаній. Наприклад, Укртелеком, Фарлеп, операторів мобільного зв’язку або LOT, авіакомпаній Luftgansa, PanAm, тому що це досить перспективні, а головне прибуткові папери.

Юрій Семенюк, партнер юридичної фірми «Лексфор»

— У мене немає акцій. Десь удома валяється приватизаційний сертифікат, який я так і не використав. Хоча був би не проти стати власником невеликого пакета акцій якогось підприємства зі списку «блакитних фішок». Приміром, Укртелекому або якоїсь енергетичної компанії, тому що їхня вартість після приватизації значно зросте.

Антоніна Веніамінова, юридичний радник видавничої організації «Юстиніан»

— Свого часу 10 років пропрацювала на львівському заводі «Електрон» (1986-1996 рр.).

У 1991 році це підприємство було перетворено на ВАТ «Концерн «Електрон» і я отримала близько 100 акцій. Коли в 1996 році вирішила звільнитися, то їх у мене було вже 306 штук номінальною вартістю 3,5 гривні. Кількість цінних паперів збільшилася, оскільки в період з 91 по 96 рік дивіденди готівкою я не отримувала, а купувала за ці гроші нові акції. Тоді так робили практично всі працівники «Електрону». На початку 90-х це підприємство ще залишалося гігантом, й іменні акції були справді цінними паперами, але згодом почали перетворюватися просто на папір.

Зараз живу й працюю в Києві, і хоча на «Електроні» знають мою нинішню адресу, я жодного разу не отримувала ані повідомлення про збори акціонерів, ані виписки про кількість акцій. За моїми підрахунками, за останні десять років по акціях накопичилося 150-200 гривень дивідендів.

Ярослав Галицький, директор Магма телеком

— Я володію акціями своєї компанії. Був би не проти, якщо б у моєму портфелі з’явилися ще й акції Голден телекому або Life:). Ці компанії працюють на тому ж ринку, що й ми. До того ж це галузь, що стрімко розвивається. Потреба в телекомунікаціях останнім часом дуже зросла. Є види бізнесу, розвиток яких сильно залежить від якості зв’язку. Тому я зробив свій вибір на користь двох досить успішних компаній у цьому сегменті.

див. ще по темі: "Cпецпроект "Власні фінанси": Контрактовий майданчик"

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар