Заплати за капіталізацію

Олег ГРИГОР’ЄВ

Про газовий шлях: Найслабша ланка в газовому протистоянні з Росією — українська промисловість.

У цьому випадку це приватні особи, власники найбільш енергоємної частини нашої економіки — металургійних і хімічних підприємств. Для них дешевий газ — основа майбутніх прибутків. Своїм нинішнім власникам металургійні та хімічні комбінати дісталися за фактично ліквідаційною ціною: шляхом приватизації за борги та розмивання держчастки.

Після зимового підвищення цін на газ для промисловості представники великого бізнесу організували масовану інформаційну атаку з тоді ще негучними вимогами змінити зовнішньополітичний курс країни в обмін на дешевий газ. Москва готова торгуватися, і кремлівський рахунок давно пред’явлений: відмова від самостійного вступу України до СОТ, партія Януковича в уряді, відмова від вступу до НАТО, реанімація ЄЕП, здача транзитної труби Газпрому.

Можна припустити, що у разі нового зростання ціни на газ і зниження рентабельності своїх активів десяток представників великого капіталу цілком можуть організувати політичну кризу: з парламентськими розслідуваннями, масовими «протестами трудящих», круглими столами «експертів», масштабною зовнішньою і внутрішньою інформпідтримкою і вимогами повернутися «обличчям до Росії».

Такий перебіг подій означатиме, що національна ідея українського капіталу полягає в дешевому газі та надрентабельності. Але платою за дешевий газ може стати цивілізаційний вибір країни. Адже НАТО чи ЄЕП являють собою не просто моделі оборонного союзу або економічного співтовариства. Це різні стандарти і рівні політичної демократії, економічної свободи та громадянських прав.

Україна все ще перебуває між, умовно кажучи, білорусько-узбецьким і польсько-балтійським варіантами розвитку. Економіки, засновані на дешевих енергоресурсах, практично повсюдно виробляють недемократичні, залежні від зовнішніх сировинних ринків режими. Спроможність національного капіталу заплатити зараз за підвищення ціни на російський газ означає здатність заплатити за українську незалежність і зростання капіталізації своїх активів у цій країні.

Ринат Ахметов на своїй першій депутатській прес-конференції заявив, що його мета — підвищення капіталізації держави. Якщо його співпартійці виконають свої передвиборчі обіцянки (НАТО — ні, дешевий газ і ЄЕП — так), то капіталізація держави (і всіх активів на її території) знизиться.

Дешевий газ, може, й буде, але членства в Альянсі та зони вільної торгівлі з ЄС не бачити. Невже хтось сумнівається в тому, що власність, яка працює в зоні вільної торгівлі з ЄС під парасолькою НАТО, коштує дорожче за таку саму власність, що працює в зоні ЄЕП і під «дахом» Ташкентського Договору про колективну безпеку? Виходить, що дешевий газ не такий вже й вигідний власникам української металургії та хімії. Щоправда, тільки тим, хто мислить не заводськими бюджетами півріч, а десятками років розвитку своєї країни.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар