Банчик з пальчик

Наталія ЗАДЕРЕЙ

Долю 50 дрібних банків визначають успіхи та поразки компаній-засновників або пов’язаних осіб. Тобто близько половини фінустанов третього ешелону в будь-який момент можуть стати проблемними

Зворотний ефект

Масовий відхід з ринку дрібних банків, який пророкують банкіри, почнеться нескоро. У 2005-му з’явилося шість новачків, більшість з яких для ринку є «темними конячками». Цього року Національний банк зареєстрував ще п’ять банків. Деякі з них (Дельта і Престиж) є нішевими ринковими установами зі спеціалізаціями відповідно у споживчому кредитуванні та private banking. А деякі (АІС-банк, Сигмабанк) більше схожі на кептивні структури. АІС-банк — дітище автомобільної корпорації «Автоінвестбуд». Сигмабанк заснований банком «Фінансовий союз», який кілька років тому фігурував у скандалі з підробленими векселями.

У Нацбанку давно говорять про необхідність консолідації банківського сектору та періодично підвищують вимоги до капіталізації банків. Однак банківський сектор укрупнюватися не поспішає. На ринку, що розширюється (50-60% на рік), місця наразі вистачає всім — і великим банкам, і дрібним.

Збільшенням кількості банків явно невдоволені великі фінустанови, які називають дрібні банки «пережитком 90-х років, що підриває довіру громадян до банківської системи, ланками нелегальних схем» тощо. Дрібні банки заважають їм знижувати відсоткові ставки за депозитами.

Звідки беруться

Невеликі банки почали масово з’являтися на початку 90-х років. За наявності стартового капіталу в $100 тис. створити кишеньковий банк було нескладно. При цьому справа вигідна передусім для бізнес-груп. Підприємства з надлишковою ліквідністю не можуть напряму кредитувати бідних «родичів». Цю проблему вирішував свій банк, що не лише міг ефективно перерозподілити фінансові потоки всередині групи, а й забезпечував доступ до зовнішніх ресурсів — міжбанківських кредитів і депозитів населення. Обслуговуючись у своєму банку, підприємство також позбувається необхідності розкривати інформацію про себе — для багатьох компаній вкрай важливий на той час момент. Корпоративні казначейства з банківською ліцензією відразу увійшли в моду. Причому інтерес до банківського бізнесу виявили не тільки бізнес-групи і промислові підприємства, а й фермери, муніципалітети, Чорнобильська програма, Національний олімпійський комітет.

У 90-х на дрібні банки часто покладали роль конвертаційних центрів, вони ж були інструментом вивезення капіталу. Для цих цілей в Україні створювалися, зокрема, споріднені структури дрібних російських банків. У переддефолтні часи банки також непогано заробляли на фондових спекуляціях.

Наприкінці 90-х Нацбанк заборонив офшорні коррахунки, трохи пізніше — кодовані рахунки клієнтів. Використовувати банки в тіньових схемах стало складніше, зросли вимоги до капіталу. Як наслідок — багато дрібних банків збанкрутіли, а деякі відтоді кочують від одних власників до інших. Загалом долю кишенькових банків визначили успіхи та поразки їхніх засновників поза фінансовим сектором. Хтось потрапив у двадцятку найбільших банків за величиною активів, хтось, навпаки, подрібнішав із занепадом бізнесу власників (приклад — Укркредитбанк).

Досі живі банки — фігуранти резонансних скандалів і кримінальних історій. Понад те, засновниками кількох нових фінустанов виступають особи, пов’язані зі скандальними банківськими банкрутствами. В НБУ тільки виношують плани заборонити особам, причетним до банкрутств банків, засновувати нові фінустанови.

Утім, багато банків з останньої сотні живими можна назвати лише умовно. Приміром, такі фінустанови, як Укркредитбанк, Новий, Об’єднаний комерційний банк, Юнекс, позбавлені більшості ліцензій. За оцінками фахівців, в Україні близько 10 «банків-міражів», чия діяльність практично законсервована. Такі установи досі юридично існують лише тому, що їхні власники не знають, що з ними робити. Покупців немає, викидати недешеві банківські ліцензії шкода. Нерідко ці банки залучені до схем з вивезення капіталу. Торік Служба безпеки України заявила про оперативну розробку десяти банків, що фігурують у кримінальних справах, пов’язаних з незаконним витоком за кордон $1,2 млрд. Обмеження НБУ щодо вивезення капіталу дрібні банки часто обходять за допомогою виконавчих проваджень.

На чому заробляють

Дрібні банки розрізняються за мірою «кишеньковості» та ризиковості. Банки, які кредитують вузьке коло зв’язаних компаній і активно залучають кошти населення, є потенційними фінансовими пірамідами. Вони заманюють вкладників високою дохідністю депозитів, таким чином не дозволяючи своїм колегам з першої десятки рейтингу АУБ істотно знижувати ставки. Іноді ставки просто зашкалюють. Наприклад, київський банк «Олімпійська Україна» пропонує дохідність до 21% річних. Подеколи банки такого штибу банкрутують, підриваючи довіру до всієї системи.

Банки будівельних компаній (Аркада, Укрбудінвестбанк, ТММ-банк, Київ) часто кредитують не лише зв’язані компанії, а й фізосіб — покупців житла. Цікаво, що ставки за інсайдерськими кредитами досить високі. Така кредитна політика пояснюється високою рентабельністю житлового будівництва, що перекриває дорогу позику. Тому будівельні банки об’єктивно можуть дозволити собі й високі депозитні ставки.

Представники так званої чорної бухгалтерії на гроші громадян не претендують, формуючи пасивну базу здебільшого з коштів засновників. Такі банки не рекламують свої депозити, а зацікавленим пропонують ставки рівня системних банків. Утім, до приміщень «бухгалтерій» сторонні потрапляють нечасто — охорона у кращому разі вимагатиме паспорт, у гіршому — порадить звернутися до іншого банку. Заробляють такі установи на розрахунково-касовому обслуговуванні, брокерських операціях. Іноді — на операціях з переведення в готівку/безготівку, перерахуванні грошей за кордон.

Галузеві банки спеціалізуються на обслуговуванні підприємств однієї галузі. Наприклад, Легбанк створювався як легпромівський банк. Засновники банку «Демарк» — підприємства текстильної галузі. На обслуговуванні аграріїв спеціалізуються Реал-банк і Фермерський земельний банк. Маючи справу з однією галуззю, банк добре вивчає її ризики, а відтак адекватніше оцінює позичальників. Кишенькові банки «на паях» зазвичай створюються підприємствами галузей, які універсальні банки обслуговувати не хочуть, вважаючи їх нестабільними.

До категорії дрібних банків часто потрапляють й іноземні доньки. Зокрема, у хвості рейтингу Асоціації українських банків — луцький Пекао Україна, дочірній банк польського Pekao (група Unicredito). Кажуть, що бізнес у Луцьку в поляків не заладився від самого початку — аграрії часто не повертали кредити.

Є серед дрібних банків і цілком конкурентоспроможні установи. Це, по-перше, спеціалізовані банки, орієнтовані на приватних осіб, — Міжнародний іпотечний банк (іпотечне кредитування), Ренесанс Капітал і Дельта (споживче кредитування). По-друге, банки індивідуального обслуговування. Вони залучають клієнтів, не пов’язаних із засновниками, високим рівнем сервісу. Банки такого штибу роблять бізнес на менталітеті топ-менеджерів невеликих підприємств, які хочуть почуватися важливими і цінними клієнтами. Позичальники таких банків часто готові заплатити за кредит дорожче, але щоб без тяганини.

Багато невеликих банків заробляють на комісійних від агентських обмінних пунктів. Деякі регіональні банки переорієнтовуються на кредитування фізосіб — просувають житлові й автомобільні кредити, а також специфічні для регіону продукти. Наприклад, одеський банк «Порто-Франко» активно кредитує моряків, які йдуть у рейс. Пластиковими картками невеликі банки, як правило, не займаються. А якщо і втягуються в картковий бізнес, то зазвичай віддають перевагу дешевшій вітчизняній системі НСМЕП. Деякі дрібні банки навіть обслуговують зарплатні картки бюджетних підприємств.

Як довго протягнуть

Як інструменти залучення ресурсів кишенькові банки мало цікавлять великі ФПГ. Невеликі українські банки вже не можуть прокредитувати промислові підприємства в потрібних обсягах. Для великого бізнесу тепер не проблема позичити гроші в західних банків. Понад те, вітчизняні промисловці навіть намагаються обзавестися банками за кордоном. Зокрема, група «Укрпідшипник», що контролює Актив-банк, разом із ММК імені Ілліча брала участь у конкурсі з приватизації австрійського земельного банку. Дрібним банкам у межах бізнес-груп зараз відводиться роль розрахунково-касових центрів.

Дедалі частіше власники перетворюють свої кишенькові банки на повноцінні ринкові установи. У багатьох випадках, щоб перепродати. Банківська справа — аж ніяк не найрентабельніший бізнес в Україні, але на його продажу іноземцям можна дуже добре заробити. Тим більше що останнім часом закордонними компаніями затребувані не лише великі мережеві банки, а й просто банківські ліцензії. Приміром, російська інвестиційна група «Ренессанс капитал» придбала у групи «Приват» непрацюючий банк «Лідер». Той самий Приват веде переговори з чеською групою PPF про продаж чернігівського банку «Приватінвест».

Збережеться й інститут кишенькових банків. Як свідчить практика, навіть в умовах масового приходу на ринок іноземних банків і здешевлення ресурсів окремим корпораціям все ж таки вигідніше створювати свої банки. Наприклад, корпорація «Автоінвестбуд» співпрацювала з найбільшими банками, але вирішила створити свій банк, щоб оперувати всіма фінансовими потоками свого автобізнесу і займатися роздрібним автокредитуванням. З розвитком ринку підуть лише відверті схемники, які не пристосувалися до чесних правил гри. Водночас популярності набувають кептивні банки західного зразка.

---

Кому належать дрібні банки

Банки, що входять до складу великих ФП

• Кліринговий Дім
• Ікар-Банк
• «Місто-банк» вважаються афільованими з ІСД
• Актив-банк Укрпідшипник
• АвтоКрАЗбанк асоціюють з КрАЗом, група «Фінанси та Кредит»
• Банк інвестицій і заощаджень один з акціонерів — Степан Івахів, група «Континіум»

Банки підприємств

• Універсальний Галнафтогаз
• АІС-банк Автоінвестбуд
• Коопінвестбанк Ужгородський коньячний завод
• Укргазпромбанк Нафтогаз України
• Артем-Банк ДАХК «Артем»
• Європейський, Український фінансовий світ обидва — корпорація «Олімп»
• Електронбанк концерн «Електрон»

Будівельні банки

• Аркада Київміськбуд
• ТММ-банк Т. М. М.
• Укрбудінвестбанк Познякижитлобуд

Ринкові спеціалізовані банки

• Міжнародний іпотечний банк
• Дельта банк
• «Ренессанс капитал»

Банки регіональної та політичної еліти

• Володимирський екс-губернатор Сумщини Володимир Щербань
• Базис. харківський губернатор Арсен Аваков
• Золоті Ворота частково контролюється братом мера Харкова Дмитром Добкіним
• Укркомунбанк екс-губернатор Луганщини Олександр Єфремов
• Фінростбанк екс-нардеп Олександр Жовтіс
• Українська фінансова група екс-нардеп Валерій Бабич
• Регіон-банк екс-нардеп Анатолій Волок
• Укрбізнесбанк асоціюють з Едуардом

Прутником

• Даніель приписують Валерію Пустовойтенку
• Южкомбанк входив до складу ЄЕСУ Юлії Тимошенко

Сателіти великих банків

• Приватінвест ПриватБанк
• Національний кредит Промінвестбанк
• ТАС-Бізнесбанк група «ТАС»

Іноземні доньки

• Зовнішторгбанк Україна. Внешторгбанк, Росія
• Пекао Україна Реkао, Польща
• Енергобанк Національна резервна корпорація, Росія
• БМ Банк Банк Москви, Росія

За даними відкритих джерел

Зарубіжний досвід

Попри глобальну тенденцію до консолідації банківського сектору, в більшості країн поряд із банківськими гігантами мирно існують дрібні банки. На Заході дуже популярні інвестиційні фонди з дохідністю вищою, ніж може забезпечити депозит у дрібному банку. Тому в США величезна кількість дрібних банків відіграють здебільшого нішеву роль. У Штатах підприємства можуть створювати тільки спеціалізовані корпорації промислових позичок (Industrial loan corporations) і не мають права обзаводитися банками для кредитування зв’язаних проектів. Свої банки для просування тих чи інших карткових брендів іноді створюють платіжні системи. Приклад — American Express bank.

Кептивні банки дуже поширені в Німеччині та Японії. У Німеччині ними найбільше захоплюються автомобілебудівники. Банки їм потрібні для лізингових операцій, автокредитування, зокрема широких верств населення. Один з найвідоміших автомобільних банків — Opel Bank.

У Європі транснаціональні компанії також нерідко створюють кишенькові банки (in-house banks) для ефективного управління ліквідністю й зосередження всіх рахунків в одній установі. Послуги зі створення in-house banks пропонують деякі глобальні гравці банківського ринку, зокрема JPMorganChase.

Крім того, на Заході існує таке поняття, як кваліфікований інвестор — юрособа, яка може розміщувати свої кошти в ризикових активах. Звичайна практика — кептивним банкам дозволяється залучати кошти тільки у кваліфікованих інвесторів.

ЕКСПЕРТиза

Віктор Марченко, координатор проектів Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) у фінансовому секторі України

Останніми роками банківський сектор зростає на 50-60% за рік. Населення несе гроші до банків, а банкам є кому ці гроші видавати. На ринку, що розширюється, місця наразі вистачає всім — і дрібним, і великим банкам. Але це триватиме недовго. Коли бурхливе зростання припиниться, ринок доведеться відвойовувати.

У таких умовах дрібні банки будуть змушені або зливатися, або продаватися, або йти у глибші ніші, такі як споживче фінансування, розрахунково-касове обслуговування, ощадна справа. Можливо, спеціалізуватимуться на добре знайомих їм галузях. Наприклад, будівництві, аграрному секторі. Невеликим банкам можуть дістатися галузі, які швидко розвиваються, але є нестабільними, і тому до них неприхильні великі банки.

Більшість дрібних банків створені ще в 90-х. Зараз у їхніх акціонерів немає можливості розвивати банки. Щоб конкурувати, дрібні фінустанови завищують депозитні ставки. Вони не мають доступу до дешевших ресурсів на міжнародному або міжбанківському ринку. Їм дорого проходити міжнародний аудит. Тому часто потрапляють до категорії банків, яких ніхто не знає і з якими ніхто, крім вузького кола, не працює. Потенційна проблема дрібних банків — кредитування зв’язаних осіб, коли всі ризики зосереджуються в одному центрі прийняття рішень.

У разі поганого управління і провалу бізнес-проектів власники можуть вирішити, що їм легше кинути банк. Можлива і змова про виведення грошей з банку. Тому для підтримки довіри до банківського сектору дуже важливо, щоб регулятор відстежував операції банків зі зв’язаними компаніями. Міжнародні фінансові інститути постійно нагадують українським органам нагляду про потребу застосовувати жорсткіші методи оцінки таких операцій.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар