Креатив

Цензор.net

Керівництво московського підприємства ЗАТ «Тройка Сталь» через суд зобов’язало власників інтернет-сайта metaltorg.ru (ТОВ «Мегасофт») привселюдно спростувати інформацію про компанію, розміщену на форумі цього сайта. У позові про захист ділової репутації, з яким «Тройка Сталь» звернулася до арбітражного суду Московської області, містилася вимога спростувати інформацію, яка була в топіку «Що ви знаєте про компанію «Тройка Сталь?». Невтішні відгуки відвідувачів сайта, залишені в цій рубриці, компанія розцінила як відомості, що не відповідають дійсності, ганьблять ділову репутацію і негативно позначаються на її підприємницькій діяльності.

Цілком зрозуміло, що повідомлення, які барвисто описують неакуратність поставок і нечесність компанії під час розрахунків з клієнтами, найбільш безневинним з яких була «дуже безвідповідальна фірма», навряд чи могли зміцнити імідж компанії.

Проте спочатку арбітражний, а потім і апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог, тому що ні сам відповідач, ні його інтернет-сайт не відповідають ознакам засобу масової інформації. Крім того, належність інтернет-сайта ТОВ «Мегасофт» не свідчить про те, що відомості, які містяться на ньому, поширює саме відповідач. Тільки в касаційній інстанції — Федеральному арбітражному суді Московського округу — компанія знайшла розуміння, і справу було передано на новий розгляд до першої інстанції. Суд касаційної інстанції розцінив попередні рішення судових інстанцій недостатньо обгрунтованими, оскільки відсутність статусу ЗМІ у відповідача само по собі ще не звільняє його від відповідальності за поширення відомостей, які ганьблять ділову репутацію (ст. 152 Цивільного кодексу РФ). Тому що можливість розміщення таких відомостей з’явилася завдяки створенню власниками інтернет-сайта відповідних технологічних умов.

Після перегляду справи суд задовольнив позов про захист ділової репутації, зобов’язавши відповідача опублікувати спростування явно неправдивих відомостей, що ганьблять ділову репутацію позивача. Посилання відповідача на те, що повідомлення поширювалися анонімними відвідувачами сайта, доступ до якого є вільним, суд відхилив, знову нагадавши, хто відповідає за створення умов для поширення інформації.

Мовчання не золото

У 1991 році австралійський банк Westpac, щоб обмежити поширення конфіденційної інформації, яка стосується кредитів в іноземній валюті, отриманих однією з його дочірніх компаній, звернувся за захистом до своїх адвокатів. Зусиллями банківських юристів було винесено судову заборону на публікацію засобами масової інформації та приватними особами матеріалів, які могли б вплинути на бізнес банку. Однак єдиним результатом вжитих заходів стало те, що криза перемістилася зі сторінок ділової преси в популярні газети та телевізійні новини. Статті, що викликали загальний інтерес про клієнтів банку, яких довели до банкрутства, служили темою для висвітлення кризи у ЗМІ ще протягом кількох місяців.

Хруст репутації

У середині 2003 року російська компанія «Сибирский берег» — виробник сухариків під брендом «Кириешки» і «Компашки» — оголосила війну своїм наслідувачам, що випускають сухарики під марками «Кириюшки» і «Путяшки». Свою частку на ринку сухариків компанія оцінювала в 40% (близько $136 млн на рік). Незважаючи на те що спочатку ринкова частка товару з такими назвами була невеликою, компанія вирішила завдати превентивного удару по конкурентах і через суд домогтися заборони на виробництво їхньої продукції.

У лютому 2004 року Арбітражний суд Краснодарського краю задовольнив позов і заборонив Кропоткінському хлібокомбінату випуск сухариків під маркою «Кириюшки», зобов’язавши підприємство виплатити 1 млн руб. як компенсацію за використання торгової марки, подібної до ТМ «Сибирский берег». Пояснення гендиректора хлібокомбінату Юрія Михайлова, що «Кириюшки» були названі так на честь народження онука Кирила, успіху не мали. Схожа доля спіткала й алтайське ЗАТ «Кастор» — виробника сухариків «Путяшки». У лютому 2006 року суд заборонив йому випускати, рекламувати та продавати продукцію в упаковці, схожій на «Кириешки».

Власне, компанії «Сибирский берег» було не звикати боротися з наслідувачами її торгової марки. Свого часу через антимонопольне відомство РФ компанії вдалося домогтися заборони на виробництво кемеровською фірмою «Бериешек». Щоб припинити випуск «Кириешек» в Узбекистані, було достатньо бесіди юриста «Сибирского берега» з місцевим виробником — ТПФ «Графіка С». А з казахстанським виробником сухариків під маркою «Айланашки», що копіювали дизайн упаковки «Кириешек», компанії також вдалося вирішити питання за допомогою антимонопольних органів Казахстану.

Проте найоригінальнішу атаку на своїх наслідувачів компанія почала в інтернеті: виявивши нову марку сухариків «Путинки», «Сибирский берег» зумів зареєструвати домен www.putinki.ru на себе і розмістити там історію своєї боротьби з наслідувачами. Експерти вважають, що така кампанія стала ще й ефективним інструментом самореклами. Утім, це не перешкодило власникам ТМ «Кириешки» через суд у березні цього року домогтися заборони для компанії «Мегаполис-Пак» виробляти сухарики «Путинки» в упаковці, схожій на упаковку сухариків «Кириешки». Тепер «Сибирский берег» має намір стягнути з «Мегаполис-Пак» компенсацію в розмірі 3 млн руб.

Дзеркальні війни

Незважаючи на більш ніж успішну війну з наслідувачами, компанія «Сибирский берег» сама стала об’єктом звинувачень у нечесній конкуренції. Восени минулого року апеляційна судова інстанція залишила без змін рішення Арбітражного суду Москви та Федеральної антимонопольної служби РФ (ФАС) про визнання незаконною реклами продуктів ТОВ «Сибирский Берег — Новые Продукты Питания» (ТОВ «СБ-НПП») і відхилила апеляційну скаргу компанії. Антимонопольне відомство звинуватило ТОВ «СБ-НПП» у несумлінній конкуренції, пов’язаній з поширенням помилкових, неточних або перекручених відомостей, здатних завдати збитки іншому суб’єкту господарювання або заподіяти шкоду його діловій репутації.

Порушення полягало в розміщенні в Московському метрополітені реклами сухариків «Кириешки» зі слоганом «Настоящие сухарики корочками не назовут» і зображенням бананової та апельсинової шкірки та трьома сухариками. Спираючись на дані соціологічного опитування, ФАС вважає, що реклама «Кириешек» містить антирекламу конкурента («Три корочки» виробництва «Бриджтаун Фудс»). Тому було видано розпорядження, що зобов’язує компанію розмістити в Московському метрополітені стикери зі спростуванням відомостей, зображених на інформаційному плакаті, у тому самому обсязі, що й спростовувана інформація.

Зціли себе сам

У 1999 році на московському ринку виявився підробний антибіотик «Сумамед». Підробка упаковки була такою якісною, що відрізнити неправильні ліки можна було лише на смак: капсули були заповнені крейдою. Тому хорватська фармацевтична компанія Pliva, розробник оригінального препарату, відкликала з торгівлі справжній «Сумамед», відправила його в Загреб, а потім повернула в Росію, але вже із захисною наклейкою на упаковці. Але це мало допомогло — фальсифікатори швидко налагодили випуск нових наклейок, і підробки знову з’явилися в аптеках.

Компанія втрачала мільйони доларів, а звернення до правоохоронних структур не давали бажаного ефекту. Коли у владних коридорах загубилися матеріали, зібрані й представлені компанією для розслідування, її керівництво вирішило боротися з фальсифікаторами вже без допомоги держави.

Проблему було вирішено швидко і просто. Московськими аптеками щодня почали ходити працівники фірми і перевіряти, чи немає десь підробок. Оптовикам і роздрібним торгівцям фірма безплатно постачає верифікатори — невеликі прилади, що дозволяють відрізнити підробку від оригіналу. Природно, на ці цілі довелося витратити додаткові кошти. У результаті препарат подорожчав на 30-40 руб.

Під час підготовки публікації було використано інформацію сайтів allpravo.ru, Subscribe.Ru, Unipack.Ru, adme.ru, sbf.ru, advesti.ru

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар