В які ігри ви граєте?

Що складніший вид діяльності, то більше в ньому елементів гри. Щоб провести межу між реальністю та її імітацією, ми запитали: В які ігри ви граєте?

Маріанна КОНІНА, менеджер зі зв’язків з громадськістю «Голден Телеком»

— Моя улюблена гра має назву «Встигнути все». Цю гру для себе відкрила ще в дитячому садочку, коли зголосилася бути відразу Сніжинкою і Зайчиком на новорічному ранку. У школі я була старостою класу, майже відмінницею і шибайголовою водночас. В університеті навчалася й працювала з першого курсу. «Встигнути все» — справді гра, причому азартна й захоплива. Одного разу її почавши, зупинитися дуже складно. Щоразу прагнеш отримувати задоволення від того, що робиш кілька справ одночасно й отримуєш очевидний результат.

Ця гра дозволяє максимально ефективно використати свій час, не зупинятися в розвитку і постійно пізнавати щось нове. У грі є свої правила, нагороди і штрафи. Правила прості — не зупинятися й іноді, для гостроти відчуттів, «грати на межі». У роботі, звісно, гра допомагає, але іноді необхідна розрядка — просто полежати вдома на дивані з журналом і книжкою. Для різноманітності.

Олег ЛАВРОВ, розробник програмного забезпечення

— Вибір гри залежить від кількості людей, які знаходяться поруч зі мною. Якщо я один, то краще від комп’ютерних ігор нічого не придумаєш. Улюблена — Need For Speed. Часом відірватися неможливо. Можливо, тому, що в мене немає справжньої машини, і щойно я нею обзаведуся, інтерес до цієї гри згасне.

Якщо в гості приходить друг, дістаю нарди. Це гра, в якій необхідно продумувати наслідки різних варіантів ходів, але в неї можна грати, розслабившись, на відміну від шахів. Чинник удачі у нардах сильніший, а партії за часом коротші. Якщо зі мною двоє чи троє друзів, а часу в нас досить багато, можна і в преферанс зіграти. Він викликає в мене ностальгію за студентськими роками. Ця гра чудово тренує пам’ять, вчить розуміти психологію суперників за їхніми рухами, мімікою, висловлюваннями.

А коли збирається більш ніж дев’ять осіб, погода не підводить, є м’яч і поле, то обов’язково граємо у футбол.

Наталя ТКАЧЕНКО, маркетинг-менеджер юридичної фірми «Ді Ел Ей Пайпер Україна»

— Моя улюблена інтелектуально-психологічна гра — «Мафія». Я і багато моїх друзів палко захопилися нею після того, як близько року тому в Києві з’явився клуб «Мафія», який зараз засідає в нічному клубі «Оранжерея». За гральним столом нібито знаходяться представники мафії та чесних громадян. Мафія щоночі виходить на полювання і змушує місто тріпотіти від пострілів, завдання «мафії» — не дати іншим запідозрити їхню справжню роль, відвести підозри від себе та своїх «мафіозних» побратимів і послідовно «відстріляти» мирних жителів. «Червоні» гравці не знають, хто за столом є «мафією», а хто ні. Вирахувати справжню «мафію» — це і є їхнє завдання.

Ця гра чудово тренує інтуїцію, пам’ять, вміння грати на публіку, не кажучи вже про витримку й самовладання. А ці якості не бувають зайвими в роботі.

Артур МУРАВИЦЬКИЙ, керівник відділу розвитку філій ПроКредит Банку

— Ще в дитинстві після перегляду чемпіонату Європи буквально захворів футболом і захоплююся цією грою вже понад 20 років. Це чудовий і видовищний спорт. Гра, що формує по-спортивному бойовий характер, розвиває командний дух і навчає колективних дій. Усе це, крім обов’язкової підтримки відмінної фізичної форми, приносить багато користі у повсякденному житті.

Людмила ЦАРЮК, бізнес-тренер

— Останнім часом мені подобається пасьянс «Павук» — гра, яка є в будь-якому комп’ютері. Це досить проста гра, що не розвиває жодних надздібностей і не створює особливого емоційного напруження. І водночас вона допомагає мені зосередитися. Якщо в мене не сходиться пасьянс, то я розумію, що була недостатньо зібраною чи відволікалась. Іноді я сідаю за пасьянс, коли зовсім не хочеться працювати, і граю, доки в голові не вибудовується чіткий план роботи. І тоді я з більшим ентузіазмом беруся за свої програми, плани і звіти.

Андрій КУРКОВ, письменник

— Більярд — дуже естетична гра. Мені вона подобається тим, що в ній необхідно виробляти стратегію, продумувати різноманітні траєкторії руху (польоту) кулі. Більярд, як і гольф, хороший ще й тим, що, граючи в нього, можна одночасно вести розмову із суперником. Я відкрив цю гру для себе у п’ятнадцять років завдяки старшому братові, який тоді напівпрофесійно грав у нього. У ті часи не можна було професійно катати кулі, але люди все ж таки грали в більярд на гроші. Серед них був і мій брат, який прищепив мені любов до цієї гри. Більярд дозволяє цілком відволіктися від роботи, що дуже допомагає, коли заходиш у глухий кут або зациклюєшся на чомусь.

Максим КОПИЛОВ, головний художник журналу для дітей «Професор Крейд»

— Якщо говорити про поширені комп’ютерні ігри, то я граю в них виключно з робочих потреб. Виходить, що це не гра, а робота. Уявляєте, я граю на роботі — який жах! І ти маєш це робити, не можеш перестати, ти повинен пройти всі рівні до кінця плюс ті, які сам і малював! Просто жах!

Більшість спортивних ігор на кшталт волейболу або тенісу мені до душі. Особливе задоволення дають ігри з друзями. Своєрідний публічний відпочинок, коли ти можеш розважатися і спілкуватися. Мені здається, грати потрібно весело і не «зависати». Тоді все буде джаз!

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар