Проблема номер газ

Марія БОНДАР, В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ

Новому прем’єру не вистачить запасу економічної міцності, щоб домовитися з Газпромом

Поки що невідомо, хто саме стане «коаліційним» прем’єром (найімовірніші претенденти — Юрій Єхануров і Юлія Тимошенко), натомість відомо, що це буде поганий прем’єр. І справа зовсім не в його професійних чи особистісних якостях, а в тому, що йому доведеться вирішувати економічні проблеми, котрі мають тільки політичні рішення. Найгірше те, що для прийняття ефективних рішень ще не призначений прем’єр вже не має часу.

Газпром обіцяє

Заступник голови Газпрому Олександр Медведєв обіцяє з 1 липня підняти ціну на газ, який купують спільне підприємство «УкрГаз-Енерго» і НАК «Нафтогаз України» у компанії «РосУкрЕнерго» для реалізації на українському ринку, до $230 за тисячу кубометрів. Причому, наголошує Медведєв, НАК «Нафтогаз України» і зараз закуповує туркменський газ не за прямими контрактами, а в РосУкрЕнерго. Тобто уряд України ще не призначено, а його вже ставлять перед фактом: швейцарська компанія є монопольним постачальником газу в країну, і відпускна ціна $95 за тисячу кубометрів їй нецікава, мовляв, ринкова ціна — $230.

Якщо ціна на газ буде настільки ринковою, в Мінекономіки прогнозують скорочення обсягу ВВП на 8%, приріст інфляції на рівні 30%, негативне торговельне сальдо — близько $7 млрд. Ці розрахунки міністерство робило з метою обгрунтувати ціну, за якою СП «УкрГаз-Енерго» (50% — Нафтогаз, 50% — РосУкрЕнерго) зобов’язали реалізовувати газ промисловим споживачам, — $110 за тисячу кубометрів (без урахування транспортних витрат і ПДВ). Однак джерела Контрактів у НБУ і Кабміні свідчать, що перевищення цінової оцінки в $130 справді спровокує кризові явища. Насамперед у металургійній та хімічній галузях, орієнтованих на експорт.

Причому зазвичай не зовсім правильні прогнози чиновників цього разу виявилися навіть ближчими до життя, ніж хотілося б, — один із топ-менеджерів російської компанії «Русал» (а йому лукавити нічого) у приватній розмові сказав, що ціновою політикою Газпрому всерйоз стурбовані російські компанії, які мають в Україні промислові інтереси. Ціна на газ у $140 за тисячу кубів (за інших рівних), за словами топ-менеджера Русалу, робить, зокрема, нерентабельним виробництво на Нікопольському заводі феросплавів.

Головне — маневри

Прем’єр Єхануров, коментуючи Контрактам заяви Газпрому про майбутнє підвищення ціни, назвав їх «інформаційною атакою» і попросив «не здіймати передчасної паніки». Президент Віктор Ющенко, зокрема, вважає, що ціна на газ в Україні підвищиться не 1 липня, а до початку нового опалювального сезону. А ось справжні труднощі почнуться, швидше за все, у 2007 році. Нагадаємо, що з 1 січня Газпром законтрактував увесь туркменський газ, а ціновий параметр домовленостей пан Медведєв обіцяє погодити з Туркменбаші (незацікавленим, на щастя для України, у покупці-монополісті), знову ж таки, до 1 липня 2006 року. Реальну ціну «інформаційної атаки» також оголошено — контроль Газпрому над ГТС України.

Позиція Тимошенко щодо цього є лінійною — ніяких ГТС і взагалі перегляд січневих домовленостей з Газпромом та РосУкрЕнерго. Задум не позбавлений сенсу (пана Медведєва, який почув про нього, пересмикнуло), але реалізувати його практично неможливо. Газпром не має наміру денонсувати домовленості навіть під загрозою блокування Україною своєї ГТС. Не погоджується Газпром і на заміну посередника — РосУкрЕнерго на Ітеру. Загалом заяви Тимошенко (мовляв, після призначення вона передусім поламає «всі злочинні газові схеми») скидаються швидше на блеф.

Позиція Єханурова розмита. Він маневрує. Мета маневрів зрозуміла — не допустити контролю Газпрому над ГТС, а також монополії УкрГаз-Енерго на поставки газу промисловим споживачам в Україні. А ось глуху оборонну тактику Юрія Івановича важко пояснити. Прем’єр то нарікає на провали в закордонних справах міністра Тарасюка (нібито той докладає мало зусиль, щоб схилити Туркменбаші до прямого контракту на поставки газу в Україну 2007 року), то переводить стрілки в питанні надання податкових пільг при імпорті газу УкрГаз-Енерго (одна з вимог Газпрому) на ВР. І загалом робить усе правильно, ось тільки користі поки що ніякої. Єдиний його козир — прив’язка ціни на газ, що надходить з РФ, до ціни на транзит територією України (по суті, розірвана в січні) — Газпром готовий бити в міжнародному арбітражі.

Бюджет, секвестр і приватизація

Утім, хиткість позицій коаліційного прем’єра (хоч би ким він був) у переговорах з Газпромом природна — у будь-якого переговірника немає запасу економічної міцності.

За оперативними даними Держказначейства, до кінця квітня невиконання дохідної частини держбюджету за податковими і митними платежами перевищило 2,5 млрд грн. А близька до реальності причина того, що відбувається, була озвучена міністром фінансів Віктором Пинзеником ще в березні — низка металургійних і хімічних підприємств (перелік додається) вивели операції в офшори й почали занижувати експортні ціни. Пинзеник зізнався в тому, що бюджет тримається за рахунок несвоєчасного відшкодування ПДВ.

А його перший заступник Віктор Кальник заявив, що уряд піде на секвестр держбюджету, якщо популістські закони, ухвалені ВР напередодні виборів, не будуть скасовані. Констатуємо також, що за підсумками першого кварталу приріст обсягу промислової продукції, виробленої в Україні, становив лише 0,2% (аналогічний показник у 2005 році — плюс 7,2%).

Знизилися обсяги експорту в хімії та металургії (за даними Держмитслужби, на 1,5% порівняно з першим кварталом 2005 року). А обсяг золотовалютних резервів НБУ, який у січні-березні продовжував реагувати на зниження припливу валюти в країну (наслідок погіршення балансу експорт-імпорт) інтервенціями, скоротився з $18,58 до $17,25 млрд.

Думки експертів і політичного істеблішменту з приводу того, що відбувається, розходяться. Песимісти на чолі з одним із лідерів Партії регіонів Миколою Азаровим підрахували, що дефіцит держбюджету наприкінці року становитиме близько 30 млрд грн (за незмінних цін на газ), і пророкують колапс, натякаючи, вочевидь, що знають, як його уникнути.

Оптимісти в особі прем’єра Єханурова намагаються збити паніку в урядових лавах, закликаючи «катастрофістів не репетувати і працювати, а не прагнути зберегти посади». Теоретики з Національного інституту стратегічних досліджень оприлюднили фундаментальну доповідь (www.niss.gov.ua), справедливо зауваживши, що зростання цін на газ завдасть щонайменше подвійного удару по економіці: по собівартості експорту та по торговельному балансу загалом (наслідок подорожчання критичного імпорту).

А практики з НБУ визначили два джерела тактичної компенсації зростання ціни на російський газ — адекватне підвищення ціни за транзит (з метою стабілізації балансу експорт-імпорт у розрізі товарів і послуг) і приватизація Укртелекому (проти чого категорично виступає голова ФДМ України, соціалістка Семенюк). Перший варіант більше відповідає формату «помаранчевої» коаліції (він частково вирішить проблему платіжного балансу, але не дасть можливості здешевити собівартість експорту).

Другий варіант — продаж Укртелекому — можна реалізувати у разі коаліції НУ та Партії регіонів (він дозволяє залатати дефіцит держбюджету, але не вирішує проблему системно). У Кабміні вже жартують, що врятувати ситуацію зможе лише призначення на посаду прем’єра пана Фірташа. Не смішно.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар