Право останнього підпису

Розмовляли Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ

Глава Секретаріату президента Олег Рибачук знає, як вирішити бізнес-питання через Віктора Ющенка

Олег Рибачук Фото Светланы СКРЯБИНОЙ

10 секунд на читання

В інтерв’ю Контрактам Олег Рибачук розповів про те, як:

1) відбувається інтелектуальне живлення глави держави;

2) бізнесмени зарулюють до президентських апартаментів;

3) він купував долари на чорному ринку в Індії, а потім зашивав їх у матрац, щоб переправити через кордон.

Все може президент

Президент Кучма, перш ніж призначити на посаду певну людину, отримував довідки про неї від СБУ, МВС та ДПАУ. Що є базою кадрової політики президента Ющенка?

— За попередньої влади все світосприйняття президента формувалося під впливом однієї особи — глави Адміністрації. Ви ж розумієте, що людину можна підводити до прийняття певного рішення. На цьому, в принципі, і грають лобісти. Відповідно я диверсифікую експертні оцінки з будь-якого питання і здебільшого довіряю думкам фахівців, які не працюють у держустановах. Це не вина бюрократів, але вони завжди дивляться на життя через певні шори. Тоді як президенту для прийняття рішень потрібні неупереджені погляди, бажано кілька. Наприклад, є потреба розглянути приватизаційне питання — запрошуємо на зустріч з президентом шістьох експертів, які є грандами цієї галузі. Віктор Андрійович поспілкується з ними години дві, зробить собі поміток на п’ять-шість аркушів, подякує. Такі зустрічі, з одного боку, забезпечують бачення процесу на певний відрізок часу. З іншого — є найзручнішим та швидким засобом інтелектуального живлення глави держави.

Хто визначає актуальність того чи іншого приватизаційного питання і формує коло фахівців, з якими спілкується президент?

— Актуальність питань визначає логіка розвитку ситуації в країні, а добір фахівців здійснюється колегіально. Я, мої заступники, керівники служб збираємося щочетверга і складаємо робочий графік президента. Як правило, індивідуально президент зустрічається з міністрами або дипломатами. Представники бізнесу до кабінету Віктора Андрійовича напряму не зарулюють. Перед нарадою ми отримуємо пропозиції до президентського графіка від зацікавлених керівників держструктур, з урахуванням пропозицій складаємо свій варіант графіка, який керівник офісу президента Андрій Кислинський несе на затвердження безпосередньо Вікторові Ющенку. Іноді президент коригує складений план.

Чи можуть, наприклад, міністри вийти на президента поза складеним графіком?

— Це тільки вітається. Міністр може зателефонувати главі держави, з’єднання відбувається автоматично.

Віктор Ющенко особисто розповідав про зустріч з японськими бізнесменами, які лобіювали реінкарнацію ВЕЗ на Закарпатті. Як ця зустріч потрапила до президентського графіка?

— Посольства активно працюють з президентським Секретаріатом. Особисто я скільки живу в незалежній Україні, стільки спілкуюся з іноземними дипломатами. За часів прем’єрства Ющенка мені навіть погрожували за активні контакти з дипкорпусом. Представників оточення Кучми шокували черги дипломатів біля кабінету керівника апарату Кабміну. Цілком природно, що іноземні інвестори виходять на президентський Секретаріат через посольства своїх країн. У Віктора Ющенка традиційно добрі стосунки з японцями. Ще за часів роботи в Нацбанку ми планували випустити самурайбонди...

У чому сила, брате? Під час екскурсії президентським Секретаріатом Рибачук показав кімнату, де нарощував м’язи його попередник — Медведчук

У президента є особистий секретар?

— Ні, функції секретаря виконує керівник офісу. Ця посада еквівалентна західній personal assistant. У розпорядженні керівника офісу є референти, які працюють у приймальній, заступник, загалом 5-6 осіб.

Яким чином бізнесмен може вийти на вас?

— Мої телефони відомі. Але в мене немає тісних зв’язків з бізнесменами (за винятком хіба що банкірів). Деколи виходи на мене шукають через мою рідню, але дрібний чи середній бізнес на таке не йде, а представники великого чітко знають, про що зі мною можна говорити, а про що ні. Зокрема, бізнес-акулам відомо, що я їм гарантую чесні відповіді на запитання, але не вирішуватиму конкретні проблеми. Наприклад, одним із моїх перших заходів була організація круглого столу президента і представників великого бізнесу. З певною періодичністю олігархи виходять на президента, але не через мене.

Міністр фінансів Віктор Пинзеник стверджує, що зараз, як і торік, великий бізнес притримує податкові платежі. Чи не планує президент знову зібрати олігархів, щоб обговорити цю проблему?

— Зараз великий бізнес очікує створення коаліції. Хоча вони й порозкладали яйця по різних кошиках, але персональний склад уряду їх, беззаперечно, цікавить. Перспектива однієї коаліції — це суди, реприватизація, ручне управління економікою. Перспектива другої — низка інших проблем.

Навіщо олігархам зустрічатися з вами, якщо ви не вирішуєте конкретних бізнес-проблем?

— Їхній інтерес до моєї персони суто політичний. Вони чудово розуміють, що ні Ющенко, ні я не ламатимемо через коліно чийсь бізнес. Відповідно якщо зі мною зустрічаються двоє стратегічних друзів (наприклад, Коломойський і Пінчук), я обов’язково переповім другому суть розмови з першим. Олігархи прагнуть пояснити свою позицію, довести свою правду до відома керівництва держави, їх цікавить стратегія розвитку країни, склад коаліції тощо.

Але вони добре розуміють, що зараз спроба провести, приміром, якесь кадрове рішення ні до чого не приведе. Натомість наші олігархи справедливо вимагають від держави сприяння у просуванні їхніх інтересів за кордоном. Проблеми, які виникають в українських бізнесменів на зовнішніх ринках, чомусь ніхто не розглядає крізь призму державних інтересів. Мене, наприклад, дивує, що при Кабміні активно працює рада імпортерів, а ради експортерів немає як такої.

Як діє, припустімо, Ринат Ахметов, якщо йому потрібно зустрітися з президентом?

— На мене Ахметов не виходить. Але його, як і інших олігархів, у разі потреби з’єднують з президентом, наприклад, через радників. У великого бізнесу є свої лобістські коридори. З цією самою проблемою стикався, працюючи в Кабміні, якось навіть сказав Ющенку: «Андрійовичу, я розумію, що вам важко відмовити окремим депутатам у призначенні їх позаштатними радниками, але давайте після того, як вони мені принесуть завізовані вами резолюції, я заходитиму й уточнюватиму, чи потрібні вам поради тієї чи іншої особи». Траплялося, що до мене разів п’ять приносили резолюцію Ющенка про призначення когось радником.

Повірте, я чудово розумію, навіщо деяким радникам потрібен президент, питання в тому, навіщо вони йому? Зараз ми проводимо зміни у Секретаріаті, і в мене має відбутися розмова з президентом на цю тему.

За часів президентства Кучми домовленість з політичним керівництвом країни давала інвестору майже стовідсоткову гарантію безпеки бізнесу. Які гарантії надає інвесторам Ющенко?

— Для нас інвестори — це добрі сусіди. Хоча це не означає, що слово «інвестор» є ключем до президентського Секретаріату. Адже інвестори бувають різні. Утримаюся від конкретики. Можу сказати, що політичне керівництво України готове співпрацювати з тими інвесторами, для яких ключовою категорією є стабільність, а не валізи грошей. Приміром, для інвесторів першого калібру (рівня Руперта, Мердока, Сороса) світ — це лише кулька, на якій можна розігрувати певні комбінації. Відповідно серйозні гравці виходять на політичне керівництво лише для того, щоб побачити очі, наприклад, президента, відчути його інтонацію і скоригувати власні докладно прораховані наміри. Західні інвестори законослухняні, але завжди шукають можливості з оптимізації витрат. В Україні їх лякає здебільшого те, що за стабільну оптимізацію потрібно було давати хабарі. Ми докладаємо максимум зусиль, щоб змінити цю ситуацію.

На які питання поширюється ваше право останнього підпису?

— На важливі та принципові рішення. Я переманив з Кабміну кращого бюрократа країни — Івана Васильовича Переходу, який не дасть на підпис президенту жодного документа, від якого погано тхне.

Яка зарплата у пана Переходи?

— Приблизно на рівні заступника міністра. Івану Васильовичу лишився рік до пенсії, і зарплата для нього — це серйозні гроші. До речі, сам він ніколи не підставляв своїх керівників. Якби в мене не було такого тилу, довелося б будувати інші фільтри, а так... я сплю спокійно. Нещодавно, наприклад, Перехода відловив документ про відведення певній фірмі земельної ділянки. Ми цей проект завернули. На людину, яка намагалася проштовхнути цей папірець, шкода було дивитися.

Закону про Секретаріат президента досі немає. Чим ще крім фільтрації документів, підготовки аналітичних матеріалів і узгодження графіка президента ви займаєтеся?

— Функції Секретаріату справді чітко не визначені. Але можу відповідально заявити, що зараз фінансові потоки не замикаються на нашій структурі, не на вул. Банковій вирішують питання власності. Секретаріат поступово перетворюється на інтелектуальний центр обгрунтування та прийняття політичних рішень. Зокрема, президент постійно наголошує на нарадах, що саме Секретаріат має давати імпульси для реалізації реформ. Тим більше зараз, коли парламенту фактично немає, а уряд перехідний. Зараз ми просто не дозволяємо державній машині зупинитися. Адже за два місяці до виборів чиновники залягли на дно і чекають, доки сформується нова влада.

Поясніть, будь-ласка, яким чином ви піднімаєте чиновників з дна?

— Наведу приклад — президент приділяє особливу увагу темі енергозбереження. З цього приводу в Секретаріаті постійно відбуваються наради. Нещодавно до Віктора Ющенка приходив міністр ПЕК Іван Плачков, незабаром до нас завітають представники Нафтогазу. Або ще один приклад — Крим, там досі не врегульовано безліч питань і працює робоча група. Я туди приїжджаю майже щотижня, контролюю процес. Це справді неприродно, але ми в ручному режимі, шляхом постійних зустрічей з відповідальними особами змушуємо державну машину працювати.

Коаліційна вісь

Змінена Конституція створює два центри прийняття політичних рішень — президент і прем’єр-міністр...

— Двох центрів не буде. Зараз президент очікує плану роботи коаліції, викладеного на папері. Главі держави як економісту вкрай важливо зрозуміти, яку економічну політику реалізуватиме уряд. Україна потребує не народного прем’єра, а фахівця-економіста з чіткою, зрозумілою позицією. Відсутність такої людини лякає бізнесменів.

На ваш погляд, до якої коаліції — з БЮТ чи з Партією регіонів — має увійти Наша Україна?

— Я прихильник стабільної коаліції. В Україні відбулися перші демократичні вибори, коаліцію має сформувати сила, яка перемогла.

Перемогла Партія регіонів...

— Ні. Переможе та сила, навколо якої буде сформовано уряд. Зараз кожна сила вважає, що золоту акцію отримала саме вона. А виборці чекають на створення помаранчевої коаліції. Мій прогноз песимістичний: стабільної коаліції не буде в жодному випадку. Українські політики ще не звикли до відповідальності, але охоче кидають один одного. Вони здатні підписати все що завгодно, але виконувати домовленості не в їхніх правилах. А вся інтрига ситуації в тому, що політичні сили, які отримали право формувати уряд, вже не можуть списати на Банкову всі негаразди. Про цю вулицю політичним лідерам взагалі треба забути. Президент і Секретаріат не втручатимуться в переговори, але стежитимуть за процесом, доводячи до відома громадян, що відбувається в країні. Без підписання відповідної угоди в пакеті з планом економічних реформ коаліція не відбудеться в жодній конфігурації. Політики або домовляться, або підуть на нові вибори. Те саме відбудеться у разі розпаду коаліції.

Президент готовий до нових парламентських виборів?

— За моєю інформацією, він не виключає цього варіанта.

Шлях йога

Ви обійняли посаду віце-президента Чорноморського банку торгівлі та розвитку напередодні відставки уряду Ющенка. Що вас найбільше вразило під час роботи в Греції?

— Нехай греки мене пробачать, але Греція — не банківська країна. Я мешкав у будинку з видом на море, з балкона бачив Олімп, щодня ходив на роботу по набережній. Мені імпонує грецьке ставлення до життя. Вони дуже життєрадісні. До речі, я планую відвідати Грецію наступного місяця, щоб перевести з банку свої пенсійні заощадження, адже закінчується термін дії п’ятирічної угоди. А моя донька, яка закінчила грецький університет, зараз співпрацює з греком-мільярдером — створюють в Україні мережу шкіл з вивчення англійської мови.

Як ви стали віце-президентом Чорноморського банку?

— Я, власне, створював цей банк, був, так би мовити, його неформальним лідером. Протягом року представники банку намагалися перетягнути мене до себе, а я, працюючи в Кабміні Віктора Ющенка, просив зачекати. Добре пам’ятаю розмову з Віктором Андрійовичем за два тижні до відставки уряду. Ми традиційно прогулювалися по території Михайлівського собору і Володимирській гірці (бо чудово розуміли, що всі кабінети прослуховуються). Я сказав, що мені виставили ультиматум і що до 1 травня я маю бути в Греції (хотів заробити грошей, а система роботи в Кабміні вже була налагоджена, і далі працювати мені було нецікаво). Ющенко мене відпустив.

Ви завжди охоче розповідаєте, чим займалися в Греції, але замовчуєте про свою діяльність в Індії. Чому?

— Вам розповім. Моя місячна зарплата в Індії становила $70 на місяць, але її виплачували рупіями — долари я купував на чорному ринку. Цього мене навчили москвичі, пояснили мені, салазі, — «Тільки долари!». Відповідно я жодного цента не вклав у Берізку, мережа якої накрилася після розпаду СРСР. $10 тис. привіз додому в матраці і вперше в житті відчув себе Соросом — квартира у Києві на той час коштувала близько $1 тис.

Що ви робили в Індії?

— Близько трьох років не міг туди потрапити, а потім мене звідти не відпускали. Я працював у системі зовнішньоекономічних зв’язків СРСР, на митниці, старшим інспектором з контрабанди. Звання старшого офіцера мені присвоював сам Юрій Леонідович Брежнєв. Але через те, що я не був членом партії, мене довгий час не випускали за кордон. Коли все ж таки вдалося вирватися, виявилося, що всі керівні посади в посольстві обіймають москвичі, а працювати нікому. Мене завантажили по вуха, а потім довго не відпускали.

У посольстві всі боялися сикхського тероризму, працівники дуже рідко виходили на вулицю, жили, як у гетто. Специфіка моєї роботи передбачала постійні відрядження в межах країни. Щороку я проїжджав близько 300 тис. км. Їздив у Гімалаї, де радянські фахівці бурили розвідувальну нафтову свердловину на висоті 2 км. Дорога в один бік займала близько 18 годин, а об’єкт призначення був поза зв’язком. Якби мене по дорозі вбили, про це стало б відомо тільки через тиждень. Працівники посольства, щоб не їздити самим, передавали мною пошту. Кілька разів я потрапляв під обстріли.

Хоча існували й певні переваги. Наприклад, поруч з моїм будинком був розташований маєток Раджива Ганді, я з ним навіть зустрічався. У мене було восьмеро слуг. Хоча я не знав, що з ними робити, але дружня країна страждала від безробіття, а ми працювали на державну нафтову компанію, де грошей не рахували. Напевно, слуг до нас відрядили задля списання коштів.

Розкажіть, як ви потрапили під обстріл.

— Це неприємно згадувати. Один випадок пам’ятаю добре. На під’їзді до посольства моє авто (за кермом був сикх) розстріляв з автомата якийсь офіцер з безумними очима. Автоматна черга, як у фільмі, майже зупинила час. Я їхав на задньому сидінні і встиг прихилитися, водій був поранений. Слава Богу, підбіг інший офіцер і вибив зброю з рук співвітчизника. Виявилося, що за дві хвилини до нас сикхські терористи в’їхали в колону індійських солдатів. Першими після терористів їхали ми.

Йогу практикували?

— І до Індії, і після. В Індії йогою займаються тільки багаті іноземці за дуже великі гроші.

---

Кар’єра глави Секретаріату (схема)

З вересня 2005 р. — глава Секретаріату президента

2005 р. — віце-прем’єр-міністр України з питань євроінтеграції

2002-2004 рр. — народний депутат України, лідер депутатської групи «Разом» фракції «Наша Україна»

2001-2002 рр. — віце-президент Чорноморського банку торгівлі та розвитку (м. Салоніки, Греція)

1999-2001 рр. — керівник служби прем’єр-міністра Віктора Ющенка

1992-1999 рр. — начальник відділу зовнішніх зв’язків, начальник управління міжнародних банківських зв’язків, директор департаменту міжнародних зв’язків НБУ

1992 р. — начальник відділу валютних операцій Київського акціонерного комерційного біржового банку «Київбіржбанк»

1986-1991 рр. — перекладач англійської мови ВТО «Закордоннафтобуд» (м. Москва) у Республіці Індія

1980-1986 рр. — інспектор, старший інспектор Київської митниці

1980 р. — закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Спеціальність — військовий перекладач англійської та французької мов

1958 р. — народився на Вінниччині

---

З неопублікованого

Після узгодження інтерв’ю втратило масив інформації, що відкриває механізми лобіювання бізнес-інтересів через Секретаріат. Редакція шанує букву Закону «Про інформацію», поважає право глави Секретаріату президента на внесення поправок, але не може відмовити своєму читачеві в інформації, отриманій та збереженій журналістами в законному порядку. Нижче ми наводимо перелік запитань, на які журналісти під диктофон отримали відповіді, проте які разом з відповідями були викреслені під час узгодження.

1. Яким чином бізнесмен може домогтися аудієнції президента?

2. Ви це серйозно? (Про можливість вийти на президента через охоронця)

3. Цей перелік готуєте ви чи Кислинський? (Про перелік дзвінків, які щодня робить президент)

4. Про яку суму йдеться? (Про те, що стабільність важливіша за гроші)

5. Прем’єр Юрій Єхануров розповідав, що валізи з грішми — це урядові будні. До Секретаріату валізи заносять? (Запитання риторичне)

6. Інакше кажучи, фінансові потоки повинні знову замкнутися на Секретаріаті?

7. Російські інвестори дуже непокояться, чи не стане Тимошенко прем’єр-міністром. Ви це відчуваєте?

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар