Чому ви не в Раді?

У бізнесменів без політичних амбіцій, а також у тих, хто залишився за порогом 3% парламентського бар’єра, Контракти запитали

Андрій ОНІСТРАТ, управляючий Київською обласною дирекцією АКБ «Укрсоцбанк»

— Я не відчуваю моральної потреби в депутатстві. Економічної доцільності в цьому теж не вбачаю. Втім, попри те що сьогодні мене депутатський мандат не цікавить, не виключаю, що в майбутньому в мене виникне бажання взяти участь у виборах як кандидат.

Алла ГОРБУНОВА, директор туристичної компанії «Соул», голова правління Патріотичного союзу українців «Соняшник»

— Бізнес, який я веду, не такий великий, щоб заради нього мені потрібно було йти до парламенту. Туди намагаються потрапити люди, які заробляють дуже великі гроші, щоб лобіювати власні інтереси та захистити свої капітали, а мені це поки що ні до чого. Сьогодні нас світова політика цікавить більше, ніж внутрішня. Розбірки між українськими кланами, фінансово-промисловими групами та політичними блоками для мене не настільки важливі. Для туристичного бізнесу значно важливіша обстановка на міжнародній арені — чи немає в якійсь країні збройних конфліктів, чи великою є там загроза терактів. Туроператори залежать від цих чинників. А ще я впевнена в тому, що як керівник громадської організації можу зробити набагато більше, ніж будучи народним депутатом.

Олександр СОКОЛОВСЬКИЙ, генеральний директор об’єднання «Текстиль-Контакт»

— Я не маю часу балотуватися до Ради. Коли в Україні тривала виборча кампанія, я був цілком поглинутий організацією Ukrainian Fashion Week, що цього року об’єднала два фестивалі — «Сезони моди» та «Київський подіум». Вирішив, що розкручування вітчизняних дизайнерів і розвиток нашої легкої промисловості значно важливіші за депутатський мандат.

Олександр РЯБЧЕНКО, директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестиціями, депутат 2-го і 3-го скликань ВР

— Мені не подобається та роль, яку виконують нинішні депутати у Верховній Раді. Я вважаю, що депутат має бути більше зв’язаний з народом. Сьогодні до парламенту пройшли люди, які, можливо, й годяться бути депутатами, можливо, навіть мають народну підтримку. А може, й ні. Під час останньої виборчої кампанії люди часто голосували за перших осіб партійних списків. Мені важко собі уявити, щоб виборці, які голосували за партії, знали не лише першу сотню прізвищ у партійних списках, але й те, хто ці люди, ким є і чим насправді займаються.

Володимир ЧЕРЕДА, директор київського хлібокомбінату № 10

— Мені просто не надходило серйозних пропозицій від політичних партій і блоків. Але я вважаю, що мій одинадцятирічний досвід роботи на посаді керівника і великий стаж роботи в харчовій промисловості принесли б користь суспільству, якби я був у Раді. На жаль, у нас депутати всіх рівнів вважають себе передусім політиками, а не людьми, які мають обстоювати інтереси промисловості та бізнесу в законному руслі. Вочевидь, тому таких, як я, туди не запрошують.

Степан ХМАРА, народний депутат 4-го скликання, член виборчого списку блоку Костенка і Плюща

— Ми не пройшли до парламенту, бо взяли у свою команду Івана Плюща. Він діяв як провокатор. Постійно говорив під час виборчої кампанії про важливість співпраці з Партією регіонів, чим дуже вміло скористалася Юлія Тимошенко. Щонайменше 5% наших голосів забрали заяви Івана Плюща про співпрацю з Регіонами. Ще наприкінці лютого, коли я повернувся з поїздки Сумщиною, влаштував скандал у партійному штабі й навіть погрожував вийти зі списків, якщо Плющ залишиться у нашому блоці. Були, звісно, й інші дрібні недоліки. Наприклад, не опублікована мільйонним накладом моя стаття, де я пояснюю, чому вийшов з БЮТ, хто така Юлія Тимошенко й кого вона веде в парламент. Адже наші виборці — радикально налаштовані українці правих поглядів, частина з яких голосувала за БЮТ, не розуміючи, що ця політична сила не сповідує таких поглядів. Розвінчання цих міфів додало б нам голосів хоча б на Галичині.

Сергій СОБОЛЄВ, народний депутат 4-го скликання, член виборчого списку ПОРА—ПРП

— Настав час мегаблоків і мегапартій. Виборець орієнтується виключно на потужні політичні сили. За попередніми даними, у нас, як і в блоку Литвина, Костенка і Плюща та партії «Віче», було близько 3% голосів. Це зона ризику. Вважаю, наша стратегія була правильною, але ми не набрали потрібної кількості голосів, оскільки настав час великих партій. З цією тенденцією слід рахуватися. Чим займатимуся після виборів, поки що не знаю. Треба хоча б тиждень відпочити. Думаю, у випадку створення коаліції демократичних сил ми теж братимемо участь в управлінні державою. Адже ПОРА—ПРП отримала досить непогані результати на виборах до місцевих рад, і з нашою думкою рахуватимуться.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар