Депутат мимоволі

Олена МОКРОУСОВА, Наталія ГАМОЛЯ

До 1905 року прохідний ценз для депутата Київської міської думи становив 1,5 тис. карбованців

Шарові вибори

Міська дума кінця XIX століття більше нагадувала купецький клуб, ніж парламент. Прохідний ценз для гласного (депутата) виражався не у відсотках виборчих симпатій, а у фінансових статках — без капіталу в півтори тисячі карбованців про місце в Думі можна було лише мріяти. Тому гласними ставали переважно купці й великі домовласники. Серед них було небагато таких, хто вмів читати і писати — головне їхнє покликання була лічба

Думські гласні, на яких було покладене вирішення, кажучи сучасною мовою, муніципальних проблем (від транспорту до утримання лікарень та інших богоугодних закладів), активною діяльністю на ниві парламентаризму не вирізнялися. Один з імператорських ревізорів писав: «Збираються гласні на засідання дум дуже неохоче; за свідченням міських голів, перед відкриттям кожного засідання доводиться очікувати години зо дві, перш ніж збереться одна третина гласних — найменше число їх, за якого засідання думи вважається за законом таким, що відбулося. Гласні, які прийшли на засідання, не мають терпіння дочекатися закінчення засідання і поступово залишають залу, допоки кількість їх зменшиться настільки, що не залишається і третини всіх гласних; тоді доводиться передчасно закрити засідання, не розглянувши всіх запропонованих до обговорення в тому засіданні справ».

Єдиною посадою в Думі, де обраний отримував за працю суспільну грошову винагороду, була посада голови. До його обрання батьки міста ставилися відповідально. Головою ставав той, на чию користь у день виборів було віддано найбільшу кількість білих куль: гласні голосували чорними і білими кулями. Якщо гласний був «проти» кандидата, віддавав на його користь чорну кулю, якщо «за» — білу.

Хворий голова

Хоч як дивно, більшість гласних не прагнули зробити кар’єру і змінити своє депутатство на престижну й оплачувану посаду міського голови. Траплялося навіть, що кандидати на цю посаду брали самовідвід. Наприклад, у своєму проханні купець першої гільдії Микита Бубнов переконував: «Оминаючи те, що я є директором київської контори держбанку і старостою Володимирської церкви, заняття мої з торгівлі позбавляють мене будь-якої можливості прийняти настільки важку і настільки складну посаду. У моєму сімействі крім трьох малолітніх синів і старого хворого брата нікого більш немає. Я хворий на подагру і найменше невдоволення завдає великої шкоди моєму здоров’ю, тож мені доводиться кілька років лежати в постелі». Купця від нервової роботи порятували.

Траплялися скандали із сумісництвом посад. Професору Київської духовної академії Степану Сольському дорікали тим, що він, будучи міським головою, читав курс Священного писання в академії. Від викладацької діяльності голові довелося відмовитися. За цей і багато інших компромісів київська преса охрестила Сольського Уважай Уважаєчем. На рахунку голови-професора — каналізація, трамвай, нова гавань, тротуари на вулицях, сквери і парки з фонтанами в центрі міста замість зарослих площ-пустирів. На благодійні пожертвування київських купців першої гільдії та менш заможних громадян збудували в місті оперний театр, музей, почали споруджувати Політехніку. При цьому сам Сольський залишався при своєму давно нажитому — мешкав у невеликому будинку на Подолі, здобувши славу чесного і добропорядного голови.

---

Депутатська клятва

Я, нижеподписавшийся, обещаюсь и клянусь в том, что хочу и должен при предлежащем выборе в установленныя городскія должности, для отправления правосудия и других дел, по чистой моей совести и чести, без пристрастия и собственной моей корысти, устраняя вражду и связи родства и дружбы, избирать из моих собратий таких, которые по качествам ума и совести их нахожу я способными и достойными, и от которых надеюсь, что они в возлагаемых на них должностях окажут себя ревностными к службе Его Императорского Величества и попечительными к пользе общественной.

Если же я инако поступлю, то как нерадивый о благе общественном, в коем и мое собственное заключается, подвергаю себя нареканию собратий моих, а в будущей жизни отвечу пред Богом и Страшным судом Его.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар