Безпощадний банкір

Наталія ЗАДЕРЕЙ, Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ Фото Анатолія КУХАРУКА

Голова правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін не вважає себе зобов’язаним кредитувати малий та середній бізнес і думає, що Еліта-Центр мав лопнути раніше

Про жадібність вкладників

В Україні один за одним падають дрібні банки. З чим це пов’язано?

— Проблема кишенькових банків типова — вони збирають гроші для фінансування бізнесу власників. Якщо цей бізнес розвивається, то і з банком усе гаразд. Якщо ні, то і в банку відповідно виникають фінансові труднощі. Ще один ризик — сварка між засновниками кишенькового банку. Людям притаманно ділити гроші й кидати не доведені до кінця проекти. Адже гроші з банку вивести нескладно. У зв’язку з недавніми банкрутствами активно дискутується питання про капіталізацію банків. Мовляв, капітал має бути великим, статутний фонд — величезним. Але ж виводиться не капітал. Ви колись чули про те, щоб акціонери зібралися й проголосували за зменшення статутного фонду? Капітал — це пасив, а виводяться активи. Приміром, щоб обнулити коррахунок, потрібно лише 20 хвилин, вилучити гроші з каси можна за 2 години. Вивести активи, роздавши кредити зв’язаним особам, — не проблема.

Хіба Нацбанк не в змозі відстежити кредитування зв’язаних осіб банківськими установами?

— В Україні немає передумов для ідеального нагляду. Небагато бізнес-структур показують реальних власників.

Чи правда, що будь-який банк може з легкістю ввести в оману регулятора, прикрасивши фінансову звітність?

— Важко «намалювати» звітність. Ми щодня подаємо до Нацбанку баланс і масиви звітності, яка включає дані щодо депозитів і кредитів. Хоча якість кредитів шляхом перекредитування прикрашають. НБУ складно це помітити.

Тобто НБУ може вирахувати, який банк у зоні ризику?

— Може. Але що далі? Якщо здійняти галас, що, мовляв, банк у зоні ризику, то йому точно кінець, навіть якщо він у зоні ризику насправді не був. У Нацбанку непроста місія лікаря — він повинен намагатися лікувати і при цьому не нашкодити.

Дедалі жорсткіша конкуренція стимулює відмирання кишенькових банків?

— У якому секторі жорсткішає конкуренція? Якщо невеликий банк рекламує депозити під 17% у гривні й під 11-12% у валюті, то як з ним конкурувати? Все одно жадібний вкладник понесе гроші до кишенькового банку. Коли я дивлюся на демонстрації під стінами Нацбанку, то жахаюся кричущій безвідповідальності громадян. Якщо ти несеш гроші до маленького банку, який платить високі відсотки, то, будь ласка, сам відповідай за ризики, а не вимагай компенсації від суспільства. У нас ще дуже м’яка система гарантування вкладів. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує 8 тис. грн вкладникам навіть тих банків, у яких була введена тимчасова адміністрація. Особисто я не приймав би до учасників Фонду всіх підряд. Членство в ньому має бути ознакою елітарності, а не зобов’язалівкою.

Справа не тільки в жадібності вкладників. Інтерконтинентбанк, приміром, красиво піарився.

— У тому-то й річ. А розповісти про себе нічого не міг. Я ніколи не читав нічого путнього про його бізнес, ніколи не бачив аналізу його балансу.

Нагляд за Авалем

Статутний фонд Укрсоцбанку менший, ніж в інших найбільших банків, але його продано іноземному інвестору дорожче за інших. Як акціонерам вдалося сторгуватися з покупцем?

— У банку є капітал. А статутний фонд — це подарунок засновників. Я пишаюся тим, що наш банк заробив капітал, а не отримав у подарунок. Що ж стосується високої ціни, то вона зумовлена трьома складовими: успішною роботою організатора угоди Meryll Lynch, ефективною участю Інтерпайпу в переговорах і гідною роботою банку, якому було що показати.

Охолодження економіки не лякає іноземців, які цікавляться нашими банками?

— Повірте, з економікою все гаразд. Ми як банк бачимо, коли є економічна активність, а коли її немає. Зараз розгортається величезна кількість проектів. Учора, приміром, наш кредитний комітет засідав до пів на сьому вечора. Це рекорд! Такі засідання й раніше бували в четвертому кварталі, але щоб у першому... Іноземці йдуть в Україну, оскільки розуміють, що українці вже не почнуть будувати соціалізм і не підуть шляхом Білорусі.

Що зміниться в політиці Укрсоцбанку після того, як угоду з продажу італійському Intesa буде завершено?

— Насамперед підхід до оцінки ризиків стане жорсткішим. Особливо при кредитуванні корпоративного сектору. Плюс жорстка стандартизація роздрібного продажу.

Як позначиться на відсоткових ставках поява на банківському ринку України трьох західних гравців?

— Дива очікувати не слід. Так, у межах групи надаватимуться дешевші позики. Але навіть фінансуючи своїх доньок, іноземні банки все одно закладатимуть у вартість ресурсів премію за ризик. Крім того, пасиви проданих банків не будуть на 90% складатися з такого роду фінансування. Тому рекордного зниження вартості ресурсів не відбудеться. На початку року у зв’язку з надлишком грошей ми знизили депозитну ставку за гривневими депозитами до 11%. Але потім підняли — зрозуміло, що в нас є певні плани щодо ринкової частки на ринку депозитів.

Що стосується коштів, залучених за кордоном, то ми вже отримали $125 млн під 8,25% і цього року отримаємо ще $600-650 млн під 7,5-8%. Активніше працюємо з євро — в цій валюті можна позичати приблизно на 2% дешевше. Зараз, приміром, видаємо в євро іпотечні кредити під 10,5%. Учора під 10,5% роздали частину коштів великим корпоративним позичальникам. До слова, лідери ринку депозитів встановлюють ставку за гривневими депозитами на рівні 17%. А ми кредити видаємо під 15-16%. Отже, в одній і тій самій системі одні організації купують гроші дорожче, ніж інші продають. Це абсурд.

Чим зумовлена ця ситуація?

— Триває боротьба за частку ринку. Ми охоче надавали б кредити під 50% річних. Ось тільки брати ніхто не хоче. Є дві категорії банків. Перша — типу Гаранта, яких частка ринку не хвилює. Вони вирішують приватні проблеми, залучаючи дорогі ресурси й вкладаючи їх у вигідні, але ризиковані проекти. Для банків другої категорії, котрі займаються банківським бізнесом, частка ринку — найважливіший показник. Ми постійно стежимо один за одним: якщо Аваль знизив ставки, отже, і ми знижуватимемо.

Вважаєте, що банки з іноземним капіталом гостро конкуруватимуть між собою?

— Не лише банки з іноземним капіталом. Добре організований банк цілком може скласти конкуренцію. Приміром, той самий Приват має всі можливості залучати дешеві ресурси з-за кордону.

Кого ще з іноземців цікавить український ринок?

— За моєю інформацією, французький Societe Generale, угорський OTP, австрійський Erste, ще кілька грецьких банків, а також банки з Німеччини, Швеції, Туреччини.

Хто кому винен

Після входження в Польщу західних банків там неможливо взяти кредит на розвиток малого бізнесу. На Україну чекає така сама доля?

— По-перше, не треба порівнювати Україну з Польщею. Там усе відбувалося стрімко — соціалізм за рік змінився капіталізмом. У них була нерозвинена банківська система, ось її всю й скупили. А по-друге, чому, скажіть, банки зобов’язані кредитувати малий бізнес? Це асоціальна сфера. Малі підприємства, що майже не сплачують податків, дуже ризикові. Чи ви хочете, щоб гроші, які ви вклали в банк, пропали? Тоді кредитуйте малий бізнес.

Однак усі західні банки, що ввійшли в Україну, назвали кредитування населення, малого та середнього бізнесу пріоритетними напрямами.

— З населенням немає проблем. А малих підприємців ми кредитуємо під їхню особисту відповідальність. Візьми в дружини дозвіл, застав квартиру і бери, скільки хочеш, розвивай малий і середній бізнес. Ні, я, звісно, перебільшую. Насправді ми активно кредитуємо малий та середній бізнес, навіть готуємо новий продуктовий ряд. Але зрозумійте, що банки нікому нічого не винні. Точніше винні, але тільки вкладникам і акціонерам. А те, що, мовляв, хтось чогось не дає малому та середньому бізнесу, — це образа на самих себе. Ображаються непрозорі, незрозумілі, ризикові, злодійкуваті тощо. Західні банки недарма обережно позичають малому та середньому бізнесу — за цим стоять вікова історія й досвід.

Ваш банк оголосив про те, що залучатиме гроші населення у фонди фінансування будівництва. Уже досягнуто домовленостей із забудовниками?

— Домовленості є, триває їхнє оформлення, підготовлені певні технологічні процедури, допрацьовується внутрішня нормативна база. Напрям дуже цікавий. Ми спокійніше кредитуватимемо купівлю споруджуваного житла й охочіше кредитуватимемо самого забудовника, оскільки зможемо повністю контролювати його грошові потоки. Така схема напрошувалася давно, адже гроші в будівництво залучаються величезні. А інвестдоговори бачили всі. Сам, коли підписував такий договір, робив це по поняттях. Я знав людину, якій довірив гроші, вона знала мене. Взагалі дивно, що скандал з Еліта-Центром вибухнув лише зараз. Я очікував чогось подібного значно раніше. До речі, жоден наш клієнт не прогорів на Еліта-Центрі, оскільки ми не давали кредитів під її проекти. Натомість вскочили в халепу кілька працівників — взяли кредити в інших банках.

Валютна істерія

Чи поділяєте ви побоювання щодо можливого падіння курсу долара у зв’язку з тим, що арабські країни мають намір перевести золотовалютні резерви в євро?

— Істерики навколо можливого падіння долара припиняються, щойно доларова ставка Libor перевищує 5%. Додайте ще відсоток, і долар почне швидко зміцнюватися. На жаль, світ влаштований так, як і бабусі, які стоять під стінами НБУ. Усім править жадібність. Доларова ставка знизилася — і інтерес до фондового ринку США знизився. Ставка збільшилася – інтерес також зріс. Хоча євро як друга резервна валюта зміцнює свої позиції.

Чи зміниться курс гривні після виборів?

— Країна не може розвиватися, маючи негативне торгове сальдо. Ми маємо чітко платити за рахунками, проїдати тільки те, що заробили, бажано трохи менше. Я був противником ревальвації гривні. Вона була штучною і не сприяла зниженню інфляції. Особисто я прихильник курсу на рівні 5,3 UAH/USD.

Коли на ринку банківських послуг України почнуть продавати довгі гроші?

— Їх уже продають.

Але не так просто взяти кредит, приміром, на сім років...

— Але й не так складно. Понад те, триває боротьба за нормальних клієнтів, які працюють з п’ятьма-сімома банками. Середній бізнес теж може брати довгі кредити, якщо в нього є капітал. Але переважно приходять клієнти, які нічого не мають, окрім статутних фондів. Наша відповідь — якщо хочете працювати з легальною банківською системою, принесіть баланс, показуйте прибуток, капіталізуйте його, а не з’їдайте. Так, доведеться сплачувати податки. Але якщо не хочеш платити — іди шукай грошей десь в іншому місці.

Як вступ України до СОТ позначиться на банківській системі?

— Думаю, що ніяк. Це все фобії, а бояться завжди слабкі й убогі. Але убогі не повинні правити світом. Не має значення, вступимо ми до СОТ чи ні. Хіба наступного дня після вступу в нас відкриються тисячі філій західних банків? Ні. Відповідний проект змін до Закону «Про банки і банківську діяльність» виписаний мудро. Масовому допуску філій іноземних банків на наш ринок перешкодить положення про те, що іноземний банк може відкрити філію в Україні лише за умови, що в його країні отримають право відкривати філії українські банки. А більшість країн Європи захищені від цього жорсткими нормами свого законодавства. Розробникам слід подякувати, а законопроект прийняти невідкладно. Проблема в тому, що більшість депутатів не заглибилися в суть закону, подивилися на назву документа й проголосували проти.

А вступати до СОТ Україні потрібно. Зараз просто неприпустимо займати пасивну позицію. Країна, яка не має чіткої, агресивної стратегії розвитку, приречена пасти задніх. Подивіться, як діють Китай та Індія. Через 50 років світ належатиме цим країнам. А соплі України, яка постійно сподівається десь щось поділити, прихопити, вторгувати, заведуть нас у глухий кут. У країні економіка дотепер поставлена з ніг на голову. Чому в нас подвійна ціна на газ? Чому підприємства, купуючи його оптом, платять за газ більше, ніж населення? Чому різняться ціни на оренду приміщень підприємствами й банками? Якщо населенню важко, то треба підвищити податки для підприємств. Але за ресурси всі повинні платити однаково.

Хліб, політика і яхта

У парламенті бізнесменів більше, ніж політиків. Що їм заважає ухвалити закони, необхідні для нормальної роботи підприємств?

— Це величезна проблема. Більшість бізнесменів ідуть у політику, щоб вирішувати особисті проблеми, причому за рахунок співтоваришів. Вони б’ють колег по голові ломакою, що одночасно є їхнім ідеологічним прапором. Нормальної класової консолідації в Україні немає, і вона буде нескоро. Бізнес-еліта налаштована здебільшого не на системну, кропітку роботу, а на швидкі прибутки, отримані завдяки використанню влади. Приміром, створити ритейловий банк, такий як наш, — це величезна робота: відкрити сотні філій, найняти тисячі людей, налагодити програмне забезпечення тощо. Значно простіше витратити бюджетні гроші, щось постачити держустанові або покрутити газовим вентилем. Це ніби й бізнес, але в лапках, він працює, доки підприємець при владі. Під час революції мене часто запитували, що буде з банком, власником якого є Віктор Пінчук. Я відповідав, що нічого страшного з нами не станеться, — банк створювався в живому бізнес-середовищі й нічого дармового не отримував.

Революція виправдала покладені на неї надії?

— Рік тому країна вступила в дуже неприємну смугу популізму, загравання з людьми, які нічого не розуміють в організації економіки та функціонуванні держави, а діють на підставі примітивних інстинктів. Так розвивалася Римська імперія, де існували аристократія й клієнти. Останнім давали хліб і видовища, але навіть бидло іноді повставало і скидало імператора. Це були не громадяни, вони не створювали фундамент для розвитку країни, і імперія в результаті впала.

Ініціатором революції була буржуазія, якій хотілося більше свободи, влади, статусу, їй було тісно в системі. Але протест вилився у невтримне загравання влади зі значною частиною населення, більшість представників якої навіть не є громадянами. Адже в Україні загрозливо багато людей, які не сплачують ніяких податків, оскільки формально отримують мінімальну зарплату, з якої податок не стягується. Хоча навіть бандити скидаються «на общак». Дуже сподіваюся, що політики ще трохи позаграють з бідними, а потім зрозуміють, що не повинні люди, які хочуть лише брати, впливати на розвиток країни. Іноді промайне думка про те, що кількість голосів у кожного виборця має бути пропорційною сплаченим податкам.

У вас не виникало бажання піти в політику?

— Ні, мені вистачало інших цікавих завдань. У мене ніколи не було внутрішньої спрямованості на завоювання якогось особливого становища й використання його у своїх інтересах.

Що найважче в роботі топ-менеджера банку?

— На початковому етапі — вміння говорити «ні». З цим стикаються всі банкіри, які відчувають, що деяким клієнтам не варто давати кредит. Потрібно виробити чітке розуміння того, що ти нікому нічого не винен, окрім вкладників та акціонерів. Часто «ні» доводиться говорити впливовим людям. Ось минулої весни нас просили видати кредит під 15% річних «для села» без будь-яких гарантій. Це тоді, коли ми депозити залучали під 18%. Щоправда, відмова не спричинила жодних оргвисновків, з перевірками не приходили, але нас намагалися виставити в очах громадськості ворогами народу. Непросто лавірувати між проханнями сильних світу цього, адже великому банку завжди щось потрібно від влади. І ми живемо не у вакуумі.

Ви очолили банк, коли він був, м’яко кажучи, не в найкращому стані. У чому секрет успіху?

— Старт змінам дав Валерій Хорошковський, який тоді був контролюючим партнером. Він привів московську команду, а потім зайнявся формуванням команди наших менеджерів. Ми пройшли непростий шлях. Було багато амбітних людей, усі тягнули ковдру на себе, команда формувалася в агресивному середовищі. Керівники, які не зуміли пристосуватися до нових умов, пішли. Думаю, велике значення для відродження банку мала стратегічна сміливість. Ми ставили перед собою досить високу планку, правильно визначали цільові показники, жорстко й швидко їх досягали, при цьому не зважаючи на кадрові втрати. Працювали багато й агресивно, особливо у сфері повернень кредитів, повернули їх багато. Моїм головним завданням було збалансувати команду, щоб її агресивні представники не розірвали корабель на шматки.

Як довго вам допомагали москвичі?

— Близько року. Це був цікавий експеримент. Для банку їхня робота стала сильним стресом. Тридцять осіб, які приїхали, знали й довіряли один одному. Це дуже важливо, оскільки їм не треба було витрачати час на притирку. Подекуди вони дров наламали, але старі бастіони знесли, і новим українським менеджерам було значно легше.

— Коли ви почали захоплюватися віндсерфінгом?

— Я перестав ним захоплюватися.

— Чому?

— Купив яхту.

---

Кар’єра банкіра (схема)

З 2001 року — голова правління АКБ «Укрсоцбанк»

топ-менеджер

З червня 1994 року — заступник голови правління Першого українського міжнародного банку

З вересня 1993 року — керівник Київської філії Першого українського міжнародного банку Фінансовий директор СП «Укрпромінвест»

менеджер

1987 рік — заступник директора з маркетингу компанії «Інтеркомп’ютер»

Завідувач відділу в Держкомітеті з постачання народного господарства

службовець

1980 рік — кандидат економічних наук (захистив дисертацію «Питання оцінки економічної ефективності комп’ютеризації управління»)

cтудент

1973 рік — випускник Київського інституту народного господарства

1951 рік — народився в Києві.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар