Подайте на процвітання

Олена Шкарпова

Щоб позичити $100 тис., потрібні бізнес-план та особиста чарівність, а щоб $100 млн — потрібно бути політиком, чиновником або олігархом

Українські бізнес-групи не гумові — щоб розвиватися, їм доведеться шукати коштів на стороні. Цю думку одного з аналітиків вітчизняної інвестиційної компанії поділяють більшість гравців українського ринку фінансів. Якщо раніше групи непогано існували «самі в собі», то тепер більшість ФПГ або активно позичають гроші за кордоном, або готуються до залучення фінансових ресурсів.

Підтвердження цього — перша, пробна емісія єврооблігацій групою «Індустріальний союз Донбасу» восени минулого року й розміщення, що відбулося на початку поточного року, євробондів Азовсталі. Понад те, на тлі виснаження ресурсів у великого бізнесу український підприємець середньої руки також активно залучає кошти за кордоном.

Почавши з дрібних емісій бондів на місцевому ринку й котирувань депозитарних розписок у Нью-Йорку, вітчизняний бізнес вийшов на європейський фінансовий ринок і вже отримує по кількасот мільйонів доларів щороку. Приватні розміщення — ще одна тенденція минулого року, яка яскраво засвідчила, що заради дешевих грошей українці готові розстатися навіть з тотальним контролем над своїми компаніями.

Де взяти?

Можливостей залучення грошей на місцевому ринку небагато. Дрібний корпоративний клієнт лише недавно отримав доступ до банківських кредитів на відносно вигідних умовах — ставки кредитування бізнесу знизилися в середньому до 11-15% (з 20-30%), а довжина кредитних ліній нарешті досягла 3-5 років (проти 1-2 ще два-три роки тому). Крім того, компаніям, для яких був недоступний великий капітал ФПГ, досі доводилося задовольнятися невеликими облігаційними позиками на місцевому ринку, ліквідність (простіше кажучи, реалізацію в повному обсязі) яких вдавалося забезпечити далеко не завжди.

Іншим поширеним способом залучення капіталу стали іноземні депозитарні розписки на акції українських емітентів. Ними, до речі, дотепер активно оперують більшість українських промислових компаній.

Своєю чергою, для великих бізнес-груп, котрі зазвичай мають власних фінансових розпорядників у вигляді кишенькових банків, джерелом грошей були дохідні активи, прибуток від яких перетікав у збиткові підприємства через власний банк. До речі, у складі багатопрофільних холдингів (міні-ФПГ) також нерідко був фінансовий розпорядник, яким зазвичай ставала інвестиційна компанія.

Залучаючи кошти шляхом випуску корпоративних облігацій на внутрішньому ринку й співпрацюючи з багатьма приватними інвесторами, якими найчастіше ставали знайомі бізнесмени, ці інвесткомпанії зосередили навколо себе невеликі активи реального сектору економіки. Так, наприклад, створювалася корпорація Ukrainian Business Group (меблева фабрика «Матіс», СК «Добробут» та ін.) або інвестиційна компанія «XXI століття» (мережа ресторанів швидкого обслуговування «Швидко», ТЦ «Квадрат» та ін.).

В цілому аналітики вважають, що єдиною об’єктивною причиною виникнення вітчизняних ФПГ і холдингів стала відсутність розвиненого ринку фінансів у країні. «Диверсифікованість бізнесу була викликана відсутністю на ринку спеціалізованих фінансових посередників. Гроші на черговий бізнес-проект можна було залучити, лише вилучивши прибуток власного підприємства», — каже Сергій Лесик, аналітик ІК Millennium Capital.

Тому в умовах концентрації капіталу в руках двох десятків людей, високої вартості (та й, за великим рахунком, відсутності) довгих грошей на місцевому ринку відносно невеликі компанії, що динамічно розвиваються, були змушені розпочати пошук коштів на міжнародних фінансових ринках.

За ними пішли великі підприємства, що належать «великим» ФПГ, для яких внутрішні джерела фінансування наприкінці минулого року почали всихати. Галнафтогаз, банк «Форум», Азовсталь, Дніпроенерго, Луцький автомобільний завод, XXI століття, Індустріальний союз Донбасу, Стирол, Укрсоцбанк — щомісяця список позичальників поповнюють нові компанії.

Як взяти?

Сьогодні українські компанії використовують чотири поширені в усьому світі інструменти залучення іноземного фінансування — депозитарні розписки на акції, євробонди, синдиковані кредити та приватні розміщення. А ось такі поширені на розвинених ринках інструменти, як, наприклад, привілейовані акції — один із найбільш вигідних механізмів залучення акціонерного капіталу (папери не дають права голосу, однак зазвичай є високоліквідними), українські компанії не використовують взагалі.

Перераховані інструменти відносно прості у виконанні й потребують наявності мінімального джентльменського набору: кредитний рейтинг міжнародного агентства (Fitch, Moody’s або Standard’s&Poor’s), аудована й консолідована звітність за міжнародними фінансовими стандартами, розкриття інформації про власників компанії.

Використання названих інструментів не загрожує втратою контролю над бізнесом і задовольняє основні потреби компаній у грошах. Середнього розміру синдкредит на $20-50 млн вітчизняні металурги, хіміки, машинобудівники можуть залучити лише за кілька місяців. Євробонди ж випускаються щонайменше на 3 роки під суми понад $100 млн.

При цьому для українських емітентів відсоткові ставки істотно знизилися (з 12 до 7-8% за останні 4 роки). Загалом обсяг кредитування українських компаній за допомогою одних лише євробондів торік становив рекордні для вітчизняних емітентів $1,1 млрд.

Приватне розміщення — інструмент для тих власників, які не бояться введення в раду директорів нових осіб, котрі представляють інтереси інвестора. У цілому цей інструмент відносно зручний. Продаж пакета акцій — зазвичай 5-15% — можна провести за 3-5 місяців, виручивши при цьому кілька десятків мільйонів доларів, одночасно, до речі, з’ясувавши приблизну ринкову капіталізацію компанії (докладніше див. Контракти, № 6). Концерн «Галнафтогаз» — приклад одного з успішних приватних розміщень українських компаній.

За словами Андрія Худо, директора з інвестицій Універсальної фінансової групи (консультанта Галнафтогазу), продаж невеликих пакетів акцій іноземцям допоміг підвищити ліквідність акцій компанії, її привабливість для інвесторів.

А ось популярна нині тема — вихід компаній на IPO (первинне розміщення акцій на міжнародних ринках) — поки що не більш ніж плани. На думку Костянтина Фісуна, начальника аналітичного відділу ІК «Конкорд Капитал», ринок IPO для українських емітентів могли б відкрити великі розміщення таких гігантів, як Стирол, ІСД, SCM.

Однак ці компанії наразі лише готуються до публічних розміщень. З іншого боку, невеликі вітчизняні корпорації (на кшталт «XXI століття», що здійснила торік публічне розміщення 35% акцій на альтернативному майданчику Лондонської біржі) у принципі вже готові до виходу на IPO. Однак їхні залучення невеликі за міжнародними мірками — до $150 млн.

«Якщо компанії готові до повного розкриття фінансової інформації й умов, які інвестори поставлять перед власниками, пов’язаних з контролем над бізнесом, то можна прогнозувати: найближчим часом можливий вихід на IPO компаній, котрі представляють такі галузі, як торгівля, транспорт, будівництво», — каже Валентина Жуковська, перший заступник голови правління Укрсоцбанку.

При цьому якщо для великих груп, котрі готуються до IPO, мета розміщення — залучення великого капіталу на розвиток компанії, то для дрібніших — можливість капіталізації бізнесу й виходу з нього. «Багато компаній середньої руки пройшли інкубаційний період становлення й виросли в привабливий об’єкт для інвестування. Тепер їхні власники можуть вийти з бізнесу шляхом IPO. Тому найближчих розміщень можна очікувати, швидше за все, від таких компаній, тобто тих, що досягли певного рівня розвитку й потребують великого стратегічного інвестора», — каже Костянтин Фісун.

Кому дадуть?

На думку Валентини Жуковської, невеликим за міжнародними мірками підприємствам — з оборотами до $100 млн — виходити на міжнародні фінансові ринки недоцільно. За менших обсягів продажу залучити фінансування буде досить складно: інвестори обов’язково оцінюють потоки коштів компанії та її можливості обслуговувати позику в разі форс-мажорів.

Утім, Сергій Лесик вважає, що за оборотів $30-50 млн компанія вже може провести приватне розміщення або залучити кредит на Заході, але тільки якщо бізнес бурхливо розвивається, а відтак має великий потенціал в очах інвесторів. Щодо цього показовим є приклад банку «Форум»: за словами заступника начальника управління з міжнародних справ банку Олексія Павлова, на момент залучення першого синдикованого кредиту банк не входив до десятки найбільших банків України, чисті активи не перевищували 3 млрд грн. «При цьому інвестори цікавилися виключно банками першої п’ятірки, — каже Олексій Павлов. — Однак нам вдалося переконати кредиторів у тому, що банк перспективний. Основними критеріями для інвесторів стали динаміка розвитку банку, наявність звітності за міжнародними стандартами й кредитного рейтингу, співпраця з Європейським банком реконструкції та розвитку, а також взаєморозуміння з менеджментом компанії. Результат — залучення кредиту, що в 2,5 разу перевищив наші очікування».

Однак при цьому не варто забувати, що у випадку зірвання заходу (наприклад, якщо позичальнику просто відмовляють) повторний вихід на міжнародний ринок відбуватиметься значно складніше: негативну інформацію про претендента на фінансування гравці ринку не забувають.

До речі, у той час як для великого й дуже великого бізнесу основні джерела капіталу перебувають за кордоном, малий і середній бізнес змушений обмежувати пошук фінансування кредитами українських банків і співпрацею з інвесткомпаніями та фондами прямого інвестування. А тому порівняно з великими компаніями малим підприємствам нелегко: банківське кредитування потребує заставного забезпечення в обсязі до 200% суми кредиту, тоді як далеко не кожне мале підприємство здатне забезпечити таку заставу, а забезпечивши, цілком сплатити борг і повернути заставу.

Похід за грошима до фондів прямого інвестування — таке завдання не кожен подужає. ЄБРР, МФК, WNISEFK та Euroventures воліють вкладати кошти в недооцінені активи реального сектору економіки (особливо у споживчий сектор). До того ж, такі інвестори практично завжди наполягають на входженні в бізнес як великі міноритарії (тобто отримати не менше ніж 20-30% акцій) і контролюють фінансову діяльність компанії.

Нарешті, кошти міжнародних кредитних інституцій і фондів прямих інвестицій далеко не безмежні, на відміну від кількості бізнесменів-початківців. Тому для невеликого бізнесу (особливо недавно створеного) першочергове, за великим рахунком, завдання — зачарувати потенційного кредитора, що, втім, є характерним для будь-якого претендента на зовнішнє фінансування. Без особистого шарму менеджменту, наявності зв’язків і взаєморозуміння з майбутнім інвестором пошук грошей приречений на провал.

ХТО СКІЛЬКИ МОЖЕ
Де і скільки позикових коштів здатен залучити вітчизняний бізнес

Оцінка Контрактів на основіданих ПФТС, LSE, CBonds, агентства «Інтерфакс»	Новостворена Компанія	компанія з річним оборотом $0,1–1 млн	Компанія з річним оборотом $5-10 млн	Компанія з річним оборотом $10-30 млн	Компанія з річним оборотом $50-100 млн	Компанія з річним оборотом більш ніж $100-150 млн
Кредит українського банку	$20-50 тис.	$40-100 тис.	$100-200 тис.	до $3 млн
Фонди $20-100 прямих інвестицій тис.	$20-100 тис.	$50-300 тис.	$5-10 млн
Облігації внутрішньої позики			$2-5 млн	$6-10 млн
Міжнародні кредитні організації та інститути (Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Світовий банкта ін.)				$5-10 млн	$20-30 млн
Приватне розміщення					$10-20 млн	$20-40 млн
Депозитарні розписки					$2-5 млн
Єврооблігації						$70-200 млн
Публічне розміщення (IPO)						від $100 млн

Метод залучення коштів	Переваги	Недоліки
ПОЗИКОВИЙ КАПІТАЛ
Облігації, розміщувані на внутрішньому ринку	Можливі малі випуски (1-10 млн грн) Не потребують забезпечення (застави і т. ін.)	При малих випусках низька ліквідність паперів (труднощі з реалізацією емісії на ринку) Висока вартість капіталу (12-20% на рік)
Кредит українського банку	Швидке оформлення кредиту у разі, якщо позичальник є постійним клієнтом банку В Україні великі компанії (з оборотом $100-200 млн) можуть залучати до $10-15 млн	Сума застави (рухомої чи нерухомої) має покривати 100-200% суми кредиту Вартість кредиту - від 10 до 30% залежно від строк кредитування, валюти і зв’язків з керівництвом банку
Кредит міжнародної кредитної організації/банку, представленого в Україні (наприклад, МФК, ЄБРР та ін.)	Можливість залучати довгі гроші (термін - до 7 років) Ставки за кредитами істотно нижчі від запропонованих вітчизняними банками	Тривале оформлення фінансування, вивчення компанії аналітиками банку Необхідність наявності аудованої звітності компанії-позичальника за міжнародними стандартами Відстеження банком використання наданого кредиту та/або участь в акціонерному капіталі
Єврооблігації	Можливість залучення великого капіталу (від $100 млн) Невисока вартість капіталу порівняно з внутрішніми позиками Формування кредитної історії компанії на закордонних ринках Не потребують забезпечення	Необхідність розкриття фінансової інформації, наявність аудованої звітності за три роки Високий рівень витрат (щонайменше 1-3% від суми розміщення) Залежність від кон’юнктури світової економіки Тривалий підготовчий процес Необхідність витрачати кошти суворо під заявлені проекти
АКЦІОНЕРНИЙ КАПІТАЛ
Додаткова емісія акцій (у випадку залучення капіталу)	Дешеве фінансування Можливість використання залучених коштів на будь-які цілі	Ризик скуповування акцій рейдерами або захоплення бізнесу конкурентами Ризик появи судових позовів від міноритарних акціонерів, які не мають коштів на купівлю додатково випущених акцій
Приватне розміщення акцій	Відсутність регулярних відсоткових виплат Можливість розміщення невеликих пакетів акцій (5-10%) Здійснення угоди за порівняно невеликий термін (від 1-2 місяців) Здійснюється на позабіржовому ринку, покупці відомі задовго до оборудки Формування кредитної історії компанії, зокрема на закордонних ринках	Введення представників міноритарних акціонерів у керівництво компанії Розкриття перед інвесторами фінансової інформаці та стратегії довгострокового розвитку компанії-позичальника Наявність аудованої звітності за кілька років (на вимогу інвесторів)
Публічне розміщення на міжнародних біржах	Можливість залучення великого капіталу (для великого бізнесу - до кількох мільярдів доларів) Ринкова оцінка бізнесу, зростання капіталізації в результаті розміщення Можливість продажу бізнесу за його ринковою вартістю	Великі обороти позичальника перед розміщенням Необхідність розміщення великих пакетів акцій Високий ступінь розкриття інформації про компанію-позичальника (особливо фінансової) Необхідність постійної підтримки позитивного іміджу компанії

---

Експертиза

В Україні багато не візьмеш

Валентина ЖУКОВСЬКА, перший заступник голови правління Укрсоцбанку

— До 2003 року основним джерелом грошей для українських банків були кошти населення та юросіб. Необхідно було диверсифікувати джерела фінансування, зокрема й шляхом виходу на міжнародні ринки запозичень. Уперше на міжнародному ринку фінансів ми залучили синдикований кредит на суму $13 млн.

Цей кредит можна вважати пробним — ми взяли його передусім для розуміння самого процесу отримання зовнішніх запозичень і накопичення досвіду. Банк одержав два кредитні рейтинги (від Fitch і Moody’s). Загалом за п’ять останніх років нам вдалося залучити на закордонних ринках близько $250 млн — за рахунок випуску євробондів, приватних розміщень і синдикатів.

Кожен зі способів залучення грошей має свої недоліки. Наприклад, емісія євробондів — досить довгий процес (підготовка до випуску триває від 5 місяців до року), до того ж вона вимагає публічності. А швидко організовані синдиковані кредити й приватні розміщення є дорожчими.

Справді великий капітал (до кількох сотень мільйонів доларів) краще залучати за кордоном, де ліквідність ринку є значно вищою за український. При цьому не слід забувати, що рейтинг і міжнародний аудит — лише півсправи. Потенційні інвестори обов’язково оцінюватимуть динаміку розвитку компанії, її місце на ринку, операційну рентабельність, дохід і вже наявне боргове навантаження.

Зараз банк здатний кредитувати українські компанії на суму до $53 млн. VIP-клієнти банку користуються кредитною лінією з лімітом до $15 млн. А дрібний і середній бізнес може розраховувати на кредит у розмірі не більш ніж 200-500 тис. грн.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар