Звідки у вас гроші?

Українські компанії в пошуках грошей пішли по світу, розміщаючи акції на біржах і залучаючи кредити іноземних банків. Зі зростанням економіки дефіцит грошей стає дедалі гострішим, тому ми й вирішили запитати

Микола КМІТЬ, генеральний директор холдинга IDS Group

— Наша компанія для розвитку бізнесу використовує переважно власний прибуток. Ці кошти ми інвестуємо в маркетингову, виробничу, дистрибуційну програми. Ще одним важливим фінансовим ресурсом для розвитку бізнесу є довгострокові банківські кредити. У лютому цього року ми отримали від Укрексімбанку кредит у розмірі $31,5 млн. Також можливими шляхами може бути залучення акціонерного капіталу, але цими коштами ми вже не користуємося. У наших найближчих планах — вихід на IPO.

Безпосередньо я заробив свій перший капітал ще в середині 90-х, коли в Україні існували певні труднощі з валютою на біржі. Ми створили три компанії: в Україні, Росії та Німеччині. Схема була така: ми купували в Україні товари широкого вжитку (порцеляна, скло, консерви) і продавали в Росію, тому що в наших найближчих сусідів з валютою було трохи простіше. На виручену валюту в Німеччині та Великій Британії ми купували дефіцитні тоді товари для України (рідке золото, хімічні компоненти тощо). Кожна така операція приносила близько 300%.

Володимир КОЛОДЮК, президент холдинга AVentures Group

— У розвиток бізнесу ми реінвестуємо значну частину прибутку. Однак темпи зростання холдинга є такими, що цих коштів недостатньо. Тому на сьогоднішній день основним джерелом додаткових коштів для нас є банківські кредити. Всередині холдинга існує правило, що визначає гранично допустимий для нас ступінь залежності від одного банку. Таким чином, не маючи ніяких ексклюзивних угод з жодним із банків, зараз ми активно співпрацюємо з 4-5, при цьому ще з 5 банками ведуться постійні переговори. Ще одне важливе джерело коштів для нас як торговельної компанії — товарні кредити. Крім того, цього року ми плануємо випустити облігації, а також розмістити в другому півріччі CLN (Credit Linked Note) на суму $50 млн.

Юрій ТКАЧУК, фінансовий директор фармацевтичної корпорації «Артеріум»

— Гроші на розвиток бізнесу ми частково беремо з поступлень від нашої операційної діяльності. Підприємства, які входять в корпорацію, генерують притік коштів від операційної діяльності, що є одним з джерел фінансування інвестицій.

Ми співпрацюємо з низкою фінансових установ в Україні й користуємося кредитними коштами. Це дозволяє забезпечувати необхідний рівень фінансування досить амбітної інвестиційної програми, що пов’язана з приведенням виробничої практики наших підприємств у повну відповідність до вимог GMP, а також фінансувати масштабні маркетингові проекти. Цього року для фінансування нових інвестиційних проектів, зокрема пов’язаних з розширенням виробничих потужностей, ми розглядаємо можливість здійснення емісії корпоративних облігацій.

В’ячеслав БОГУСЛАЄВ, голова правління ВАТ «Мотор Січ», генеральний директор, № 5 у виборчому списку Партії регіонів

— Бідним себе не вважаю. Але хочу звернути вашу увагу на такий факт: у мене немає й не було багатого родича, який залишив би пристойні статки. Я ніколи не вигравав ні в лотерею, ні в рулетку, ні в наперстки. Скільки себе пам’ятаю, весь час працював, зокрема й тоді, коли навчався в інституті. А з 1973 року і до сьогодні — директор, потім генеральний директор підприємства, що випускає унікальну продукцію. З кожним роком роботи додається. Адекватно цьому збільшується моя зарплата. Приміром, тепер вона в сукупності з оплатою звання доктора наук, гонорарами за лекції в Харківській авіакосмічній академії, публікаціями численних статей у різних галузевих журналах і дивідендами є незрівнянно вищою, ніж та, яку я отримував на початку своєї роботи в «Мотор Січі».

Савелій ЛІБКІН, співзасновник корпорації «Реста»

— Коли 15 років тому я працював заввиробництва у шкільній їдальні, то відчував, що здатен на більше. І тоді я розмістив оголошення в одній з одеських газет такого змісту: «Шкільна їдальня продасть напівфабрикати піци». Відгукнувся на нього рядовий працівник компанії «Одесаліфт» Юрій Колесник (нині мій партнер по бізнесу), який вирішив, що піца порівняно з ліфтами може принести більше грошей. І він зайнявся доставкою виготовленої під моїм керівництвом продукції клієнтам. Пропрацювавши в такому партнерстві близько року, ми зібрали $500, на які вирішили відкрити перший драйв-ін — місце біля їдальні, де проїжджі автомобілі могли зупинитися і купити нашу піцу. Це й стало початком усього нашого наступного ресторанного бізнесу, а ті $500 — основою для нього та моїм першим капіталом.

Джунейт УЙГУН, фінансовий директор компанії «Астеліт»

— Для того щоб успішно розвивати бізнес і втілювати в життя задумані плани, нам потрібно постійно залучати нові фінансові ресурси. Загалом до кінця 2005 року ми інвестували більш ніж $350 млн у розвиток GSM-мережі. У грудні минулого року нам вдалося отримати довгострокові кредити в розмірі $540 млн. Основний синдикований кредит у розмірі $390 млн від ING Bank N.V. і Standard Bank Plc. виданий терміном на шість років. Другий кредит у розмірі $150 млн виданий двома найбільшими турецькими банками також на шість років. Отримані кошти будуть використані на рефінансування поточних кредиторських заборгованостей компанії, додаткові капіталовкладення та збільшення обігового капіталу.

Іван МАЛКОВИЧ, видавець, кандидат у народні депутати від блоку ПОРА — ПРП

— Перший капітальчик я одержав ще в студентські роки, коли вчився на четвертому курсі. Я тоді видав першу книгу — збірку поезії «Білий камінь» — і отримав гонорар. Тоді, та й ще для студента, це були чималі гроші. Не пам’ятаю, яка саме була сума. Але мені вона здавалася значною — усім на подарунки вистачило і ще й залишилося.

А свій перший серйозний капітал я заробив у 1992 році, коли приніс на Перший форум українців цілу валізу абетки, виданої А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Гою (видавництво Івана Малковича. — Прим. Контрактів). Почув багато добрих слів, дав сотні автографів, грошей заробив.

Олена Балюк, фінансовий директор компанії «Діавест»

- У житті практично кожної компанії рано чи пізно настає такий момент, коли її подальший розвиток починає вимагати істотних капіталовкладень. Наша компанія не стала винятком. Адже ми спрямовані на роздрібного покупця, а це вимагає створення розгалуженої мережі фірмових магазинів. Звичайно, що на початку свого розвитку, коли в компанії не були напрацьовані основні фонди та не було достатньо часу на написання серйозних бізнес планів, практично весь прибуток ми вкладали в кваліфікований персонал. З часом ми були готові до того, щоб звернутися за кредитом до банку і бути впевненими, що нам не відмовлять. Тож вже більше 7 років ми користуємося банківськими кредитами, маючи непогану кредитну історію. Однак хотілося б щоб з розвитком нашої держави та банківської системи кредити ставали значно дешевшими.

  Сергій Курчавов, генеральний директор «Электромакс»

- На ринку України, як вітчизняний виробник електрофурнітури наша компанія існує з 1998 року. Виробництво справа досить ресурсоємна, але не зважаючи на це з моменту створення компанії, нам вдавалось так вести справи, щоб справлятися з потребами, які виникали, за допомогою лише внутрішніх ресурсів. З 2005 року компанія стала дистриб’ютором національного масштабу з розгалуженою мережею філій та представництв. Ось тут-то і знадобились додаткові інвестиції для розвитку продаж та системи логістики. Пішли шляхом короткотермінового кредитування – до одного року і стараємося достроково погашати. Поки що така практика існує в нас лише перший рік, але вельми ефективно.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар