Зацементовані герої

Євген ДУБОГРИЗ,редактор розділу «Великі гроші»

Від редактора

Здавалося б, що являє собою цементна галузь в Україні? Внесок у ВВП — кілька десятих відсотка, цемзаводи — не стратегічні підприємства. Однак зафіксовані в ній тенденції незабаром, схоже, домінуватимуть і в таких ключових для вітчизняної економіки секторах, як металургія, видобуток сировини і хімпром.

Лідируючі у світовому масштабі металурги (Mittal Steel, Arcelor, Nippon Steel) та європейські енергетики, що лише починають експансію (чеська CEZ, німецькі RWE і E.oN), по суті, із запізненням на кілька років повторюють шлях цементних ТНК Lafarge і Heidelberg. І з цього погляду переділ української промислової власності (металургія) між дедалі міцніючими глобальними гравцями неминучий. Що нібито довела Mittal Steel, яка з надзвичайною легкістю випередила ІСД у конкурсі з продажу Криворіжсталі.

Утім, існує ще один шлях, альтернативний розпродажу української промисловості зарубіжним гігантам, — поява, а то й системне вирощування національних власників, здатних потягатися зі всемогутніми транснаціоналами. За прикладом далеко ходити не треба — росіянин Філарет Гальчев, що практично за два роки зумів вибудувати корпорацію «Евроцемент», за обсягами виробництва цілком зрівнянну з «глобалістами» Dyckerhoff і CRH. Або інший росіянин — Алішер Усманов, який ще тільки намагається підтягнути залізорудний холдинг «Металлоинвест» до світових лідерів CVRD, Anglo і Rio Tinto.

Ось тільки поки що своїх героїв не видно.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар