Є така професія

Ольга ШВАГУЛЯК-ШОСТАК

Тепер підприємства самі будуть шукати інвалідів для працевлаштування. Якщо підприємець великого калібру чи СПД-фізособа самотужки не створить робоче місце для інваліда, йому важко буде уникнути штрафу та адмінпокарання. Утім, безвихідних ситуацій не буває

Цього року кардинально змінилася процедура виконання державного замовлення — працевлаштування інваліда. Відтепер малий і великий роботодавець зобов’язані взяти на роботу одного неповносправного, якщо на підприємстві працює від 8 до 25 осіб або 4% інвалідів від більшого штату працівників. З 1 січня роботодавець особисто відповідатиме спочатку за створення, а потім за укомплектування робочого місця для інваліда (раніше підприємство могло перекласти відповідальність за пошук інваліда на органи місцевого працевлаштування, подавши туди звіт за формою № 3-ПН з переліком своїх вакансій). Інвалід, «позичений» у сусіда і оформлений за сумісництвом, в інвалідський залік не зараховується.

За порушення державного плану на підприємство, як і раніше, чекають драконівські штрафи, які стягуватимуть з прибутку. І якщо навіть вдасться мінімізувати прибуток, штрафний борг, напевно, стягнуть за рахунок майна підприємства. Якщо на фірмі працює від 8 до 15 осіб, то у Фонд соціального захисту інвалідів потрібно буде сплатити 50% середньої річної зарплати середньостатистичного працівника. З більших підприємств — 100% річного заробітку за кожного непрацевлаштованого інваліда.

Нова форма відносин роботодавців, держави та інвалідів прописана в нових редакціях статей 19 і 20 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який уже не раз зазнавав поправок і змін. Але вперше до кадрової роботи з інвалідами змусили долучитися СПД-фізосіб, котрі використовують найману працю. З 1 січня їм нарівні з колегами, що мають юридичний статус, накинули обов’язкове працевлаштування інвалідів. Незмінними у 2006 році для всіх категорій підприємців залишилися лише нормативи: фіксоване співвідношення між штатним розписом і кількістю інвалідів, яких треба забезпечити роботою.

Накинувши на підприємства додаткове соціальне зобов’язання, законотворці позбавили їх пільгового пенсійного страхування, яке робило вигідним працевлаштування інвалідів. Ще торік на фонд оплати праці інвалідів, на відміну від повноцінних працівників, нараховували 4% проти 32,3%. Однак тепер ставку основного пенсійного збору хоч і зменшено до 31,8%, зате зрівняли з нею пільгову, інвалідську.

Контакт підприємств із Фондом соціального захисту інвалідів дотепер мав добровільно-примусовий характер. Тож не дивно, що не всі фірми, навіть під тиском прокурорських приписів, реєструвалися у Фонді, а частина підприємств з тих, що зголосилися, не завжди справно подавали річну звітність про працевлаштованих неповносправних. Аргумент при цьому був залізний — Фонд соціального захисту інвалідів не входить до переліку чотирьох соціальних фондів, у яких підприємства реєструються через єдине вікно і яким відраховують соціальні збори. У випадку претензій з боку Фонду підприємства мали надійну підстраховку: Верховний Суд України прецедентно ставав на захист тих, хто не виконав інвалідський норматив через відсутність кандидатури, але попередньо повідомив про свої вакансії службу працевлаштування.

Відредагована законодавцем ст. 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов’язує цього року всіх підприємців, включаючи фізосіб, перереєструватися у Фонді захисту інвалідів. За всі види непослуху — невиконання нормативу робочих місць для інвалідів, неподання звіту до Фонду тощо — до підприємств та їхніх керівників вперше застосовуватимуть крім традиційного штрафу ще й адмінсанкції (стаття 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) — від 170 до 340 грн.

Камені спотикання

В Україні, за офіційною статистикою, налічується 2,5 млн інвалідів. Можливо, цієї кількості і вистачило б для виконання державного розпорядження, але не факт, що кожен неповносправний, навіть якщо буде в змозі, погодиться піти на черстві трудові хліби. Сьогодні, за словами начальника відділу Львівського обласного відділення Фонду захисту інвалідів Наталії Каменецької, дуже проблематично знайти неповносправного, який зголосився б виручити підприємство і негайно приступити до роботи.

Служби зайнятості, природно, не ставлять їх на облік, оскільки інваліди мають статус непрацездатної особи. Нецікаві вони в якості клієнтів і для професійних кадрових агенцій. Не полегшують пошуки роботодавців і медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), оскільки не зазначають у карті індивідуальної трудової реабілітації інваліда, яку роботу він реально може виконувати.

Однак навіть вже влаштовані цьогоріч на роботу інваліди не є гарантією, що ця вразлива позиція буде закрита і наступного року. Тому що групу інвалідності соціальний контингент має підтверджувати щороку. Щоб не залишитися без «неповносправного щита», як стверджують деякі підприємці, інколи доводиться давати інваліду $100-200 на продовження інвалідного «стажу» без зайвої бюрократичної тяганини.

Логіка оптимізації

Зашорені державними рознарядками з працевлаштування інвалідів, підприємці обкатали різні схеми мінімізації кадрово-фінансової проблеми. Найпоширеніший спосіб — фіктивно оформити інваліда на роботу або влаштувати його на неповний робочий день. Арифметична логіка доводить, що краще видавати неповносправному 100-200 грн на місяць, ніж платити за його непрацевлаштування річні штрафи в розмірі середньої річної зарплати на підприємстві. Особливо коли вона легальна і становить круглі суми, приміром, 1000-1500 грн. Але цього інваліда, як і «зіркового» топ-менеджера чи кадрового робітника, щонайменше треба знайти.

Інший спосіб закрити питання використовують підприємства середньої руки — оптимізують офіційну кількість працюючих до 7 осіб — критичної межі, від якої держава починає застосовувати норматив обов’язкового працевлаштування неповносправних.

Якщо ж виконання державного замовлення підприємством остаточно провалено, дехто захищається від штрафів у суді, вдавшись до законодавчої казуїстики. Річ у тім, що ст. 19 Закону про захист інвалідів зобов’язує підприємство самостійно шукати неповносправного, виходячи з вимог ст. 18 цього самого документа. А остання недвозначно говорить, що працевлаштування інвалідів «здійснюється органами центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів», а отже, відповідальність за працевлаштування інвалідів несуть саме ці структури.

Нова редакція Закону про захист інвалідів також не пропонує чіткого механізму реалізації державного завдання. Наприклад, не передбачає створення уповноваженого органу, який пропонував би підприємствам до працевлаштування інвалідів, вважає член Ради підприємців України, голова Асоціації роботодавців Львівщини Зеновій Бермес. Такий орган своєю постановою міг створити Кабмін, а відтак і зняти з підприємців функцію кадрового бюро з працевлаштування неповносправних.

---

Що роблять

Михайло ШАЙНЕР, заступник директора ТзОВ «Онікс» (Дашава, Івано-Франківська обл.)

— Специфіка нашої роботи (виробництво цегли) не дозволяє працевлаштовувати інвалідів. Але якщо торік ми мали своєрідну страховку — центр зайнятості, який відповідав перед державою за направлення чи ненаправлення підходящого інваліда на фірму, то цього року увесь тягар відповідальності за обов’язкове заповнення інвалідо-місця лягає на керівника підприємства. Якщо «Онікс» не виконає цю законодавчу вимогу і не забезпечить роботою сімох інвалідів — 4% від 150 працюючих, то за підсумками року йому доведеться сплатити штраф у сумі середньої річної зарплати — орієнтовно по 500 грн за особу, загалом 42 тисячі грн на рік.

Тобто, по суті, ті гроші, якими «Онікс» мав би винагородити інваліда за виконану роботу, просто віддати державі. Щоб вийти з критичної ситуації, ми змушені створювати якесь «придаткове» виробництво спеціально для інвалідів, наприклад, цех із пошиття робочих рукавиць.

Йосип ГУЩАК, приватний підприємець

— Якщо дотепер у мене працювало кілька інвалідів і я заощаджував бодай на відрахуваннях до Пенсійного фонду: платив 4% їхнього заробітку замість 31,8%, то тепер доведеться залишити одного «нормативного» працівника, а решту звільнити. Інваліди стають баластом для підприємства.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар