11 вересня. Кінець курортного сезону

Андрій МИСЕЛЮК, редактор відділу політики

...Ялта, оксамитовий сезон зразка 2001 року. Ми з колегою тут не відпочиваємо — пишемо про роботу саміту Україна—Євросоюз.

Після закінчення саміту залишається вільний вечір перед завтрашнім від’їздом, і ми вирішуємо відвідати приятеля, який орендує під Алупкою якусь будку на березі моря. Розшукуючи будку, чуємо обривок радіофрази: «МЗС України з глибоким обуренням...». Значення не приділяємо: дипломати завжди чимось стурбовані. До того ж — до біса політику — саміт уже закінчився!

У знайденого врешті-решт приятеля вдома немає радіо й ТБ, натомість є чудове кримське вино. З ним ми й спілкуємося до глибокої ночі.

Вранці шляхом до готелю відчуваємо: щось змінилося. Кудись зникло звичайне блаженно-курортне розслаблення, народ напружений і постійно щось серйозно обговорює. До нас долітає: «Перший літак... врізався... хмарочоси... звалились... Америка... теракт...». Про те, що сталося у Нью-Йорку, нам розповідає попутник у маршрутці, в якого ми розпитуємо, що ж таке трапилося в далекій Америці, що вся Ялта «на вухах». Добігаємо до готелю, вмикаємо Бі-Бі-Сі.

Картинки літаків, які врізаються у ВТЦ, і падаючих хмарочосів змінюються сюжетами про паніку на світових біржах і падіння індексів. У проміжках — заяви, співчуття, припущення щодо замовників атаки й кроки Америки у відповідь. І знову — літаки, біржі, вежі... І так година за годиною. Більше нічого...

Чим закінчиться розпочатий Америкою після 11 вересня сезон боротьби з міжнародним тероризмом і перебудови світу — сьогодні не знає ніхто. Але вже наступного ранку після Дня Падіння Веж стало зрозуміло, що курортний сезон загальносвітового спокою та впевненості в здатності наддержави захистити світ від тероризму відійшов у минуле. Назавжди.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар