Точка відліку

Вілен ВЕРЕМКО

ДПАУ намагається оподаткувати проблемні борги, використовуючи рішення суду, що не набрали чинності

Ще не так давно борги з недобросовісних партнерів по бізнесу допомагали вибивати бандити. Тепер з цим завданням цілком справляється держава. Боржника ставлять «на лічильник», вимагаючи зарахування боргу до валових доходів і, відповідно, збільшуючи оподатковуваний прибуток. Логіка Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» є простою і зрозумілою: якщо гроші за товар чи послугу не були сплачені, значить підприємство-дебітор отримало додатковий дохід. Інша справа, з якого моменту несплачену суму можна вважати боргом. Буквальне прочитання відповідної норми закону дозволяє податківцям вимагати «дострокового» обкладення неповернених боргів податком на прибуток. Навіть якщо це суперечить іншим законам і здоровому глузду.

Час пішов

Така ситуація склалася внаслідок суперечливості норм Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» і Господарського процесуального кодексу (ГПК). Згідно із Законом про податок на прибуток (п.п.12.1.5), покупець зобов’язаний включити непогашений борг до складу валового доходу в двох випадках: або через 90 днів після граничного терміну погашення такої заборгованості, або через 30 днів від дня винесення рішення судом про визнання (стягнення) заборгованості — якщо продавець витребував оплату товару чи послуг через суд.

Якщо з першим варіантом все більш-менш зрозуміло (не хочеш платити за договором, плати податки), то з другим виникають певні труднощі. Фактично, покупцю-боржнику треба відраховувати згадані 30 днів від дня винесення рішення судом першої інстанції, яке ще не набрало чинності (згідно з ГПК таке рішення набирає чинності не раніше ніж через 10 днів з моменту його винесення). Саме такої точки зору зазвичай і дотримуються податківці.

Однак цей підхід суперечить чітко встановленій законом нормі — обов’язок покупця збільшити свої валові доходи виникає тільки відносно визнаної заборгованості. Водночас, згідно з ГПК, визнання судом заборгованості відповідача перед позивачем встановлюється винятково рішенням господарського суду. А рішення суду має якісь правові наслідки тільки після набрання ним чинності (див. Експертиза). Відповідно, в цьому випадку треба було б відраховувати 30 днів не від дня ухвалення судового рішення, а з моменту набрання ним чинності, тобто, щонайменше, ще через 10 днів після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Прибуток віртуальний, податок реальний

Однак на практиці не так вже й багато випадків, коли боржник відразу погоджується з рішенням суду першої інстанції і не оскаржує його в апеляційному порядку. Якщо вже він наважився не платити за договором, то буде відстоювати свою позицію до кінця. У такому випадку рішення суду першої інстанції може набрати чинності лише після його підтвердження апеляційним судом. ГПК відводить на розгляд апеляційних скарг термін до двох місяців.

Проте податківці продовжують наполягати на тому, що включати заборгованість до валових доходів підприємство зобов’язане не пізніше ніж через 30 днів з моменту ухвалення рішення судом першої інстанції. От і виходить, що в деяких випадках покупцю-боржнику доводитися сплачувати податки з невизнаного боргу і, відповідно, з доходу, який ще не є таким. А що буде, якщо апеляційний суд не визнає рішення суду першої інстанції? Хто буде повертати надлишок сплачених податків? Тому логічніше буде оскаржити рішення податкових органів, ніж намагатися постфактум отримати свої гроші назад.

Стукайте і вам відкриють

Надію на благополучне вирішення справи дає той факт, що останнім часом деякі податкові органи вже погоджуються з цими доводами і керуються не проголошеними рішеннями судів, а такими, що набрали чинності. Зокрема, цю позицію підтримує ДПА міста Києва. Але все ж таки частіше податківці посилаються на закон, де написано «30-й календарний день від дня прийняття рішення судом», а не «від дня набрання рішенням суду чинності». Вони наполягають на буквальному трактуванні цієї норми і не бажають звертатися ні до норм ГПК, ні до здорового глузду. Тому, щоб уникнути розбіжностей, логічніше усього було б підправити сам текст Закону, або хоча б видати роз’яснення ДПАУ про застосування нещасливої норми. А доти підприємствам треба наполягати на правильному застосуванні законодавства податківцями. Адже серед них вже є такі, що ставляться до вирішення проблеми із розумінням.

---

ЕКСПЕРТиза

Ольга ЛАРІНА, адвокат ЮФ «АРКА»

Порядок понад усе

— Згідно з ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає чинності після закінчення десятиденного терміну від дня його ухвалення. А у випадку, коли в судовому засіданні були оприлюднені лише вступна і резолютивна частини рішення, воно набирає чинності лише після закінчення десятиденного терміну від дня підписання рішення, повністю оформленого згідно зі ст. 84 цього Кодексу.

У разі подачі апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо воно не скасоване, набирає чинності тільки після розгляду справи апеляційною інстанцією. Відповідно, до того часу всі висновки суду першої інстанції не призводять до виникнення якихось прав або обов’язків сторін справи, в тому числі й відносно нарахування податкових зобов’язань.

Тому до набрання судовим рішенням чинності суму заборгованості покупця перед продавцем не можна вважати визнаною судом заборгованістю, а це означає, що до цього моменту в покупця немає жодних правових підстав для віднесення суми такої заборгованості до складу валового доходу.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар