Купи-продай

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ

Проблема державних закупівель існує в усьому світі. Точніше, проблема корупції, пов’язаної з цією процедурою.

Грунт для цього явища вдячний — з одного боку, держава витрачає не свої гроші, а гроші платників податків, з іншого — продавцеві завжди цікаво працювати з державою: тут й обсяги більші, і гроші за товар практично гарантовані. А оскільки державні закупівлі мають очевидну перевагу перед звичайними, люди, які намагаються заробити на продажу цієї переваги, знайдуться завжди.

Щоправда, проблема корупції у сфері державних закупівель стосується більш-менш розвинених суспільств. Для України основна складність полягає не в самій корупції (відкатах та інших речах), а в результаті. Результат же визначається досить широкими рамками — від впливу держзамовлень на чистоту конкуренції до банальної якості самої поставки. Адже, купивши щось, держава споживає це не сама, а нав’язує нам, часто в досить категоричній, хоча й непрямій, формі.

Українська держава справляється зі своєю заготівельно-закупівельною функцією вкрай погано. Класичним підтвердженням цьому є рік-у-рік повторювані зернові, паливні, цукрові, м’ясні та інші кризи. Врожай-неврожай однаковою мірою є проблемними для вітчизняного сільгоспвиробника.

У тому числі й тому, що ефективність його бізнесу прямо залежить від держави, заготівельна й цінова політика якої, так би мовити, випадає із загальносвітової практики. Якщо ж говорити про якість, держава чомусь вважає за потрібне купувати продукти, орієнтуючись не на співвідношення «ціна — якість», а на технічні специфікації (у більшості випадків виписані інтегрованими в корупційні схеми консультантами).

Вирішити проблему держзакупівель можна двома способами. Перший — ліквідувати проблему як таку, тобто зробити все державним. Але в такому випадку разом з корупцією зникнуть товари, і відновиться посада постачальника. Другий варіант — поцікавитися, навіщо держава взагалі щось купує? Сама ідеологія держзакупівель припускає, що уряд щонайменше може оцінити потреби громадян і щонайбільше — їх задовольнити. Особисто я не беруся сказати навіть про себе, що точно знаю, чого хочу. А вже уряду щодо цієї справи й поготів не довіряю.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар