Тендерний ніштяк

В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ

Мінекономіки дозволяє бюджетним розпорядникам ігнорувати статті закону про держзакупівлі. Якщо замовники на це підуть, то будь-який учасник зможе домогтися скасування результатів будь-якого тендера в судовому порядку

Панове, сядьте. Мінекономіки розіслало офіційні листи, що дозволяють держустановам розміщувати тендерні оголошення на сайтах головних розпорядників бюджетних коштів (нагадаємо: статті 4-1, 4-2, 8 і низка інших норм закону про держзакупівлі в порядку процедури зобов’язують замовників розміщувати такі оголошення винятково на сертифікованих сайтах). У будь-якій країні звернення держоргану, суб’єкта контролю, до підконтрольних структур із закликом ігнорувати норми прямої дії — це клініка. Але не в Україні!

Не вставайте, панове. Директор департаменту координації держзакупівель Мінекономіки Світлана Нєжнова повідомила ще одну новину. Тендерна палата України (є така громадська організація) на прохання держустанов робить висновки щодо можливості використання замовником закупівельних процедур у одного і обмеженого числа учасників. І, уявіть, ці висновки працюють (!) в обхід Мінекономіки. На цілком законних підставах — dura lex sed lex.

Тобто раніше розпорядники бюджетних коштів, які вважали, що необхідну їм продукцію (роботи, послуги) можна закупити тільки у одного підприємства, зверталися за відповідними дозволами до Мінекономіки. Чиновники, що несуть за видачу дозволів карну відповідальність, надавали їх не всім. А тепер — після того, як набрала чинності змінена в червні стаття 14 закону про держзакупівлі — домовленостям з чиновниками є альтернатива.

Видачею висновків, юридично рівноцінних дозволам Мінекономіки, займаються на громадських засадах. За духом закону і статутом ТПУ — не заради прибутку. Але справа настільки вигідна, що по всій Україні, як гриби після дощу, ростуть регіональні торгові палати.

Щоправда, шеф Нєжнової, Арсеній Яценюк стверджує, що ввірене йому відомство висновки не підтверджує (детальніше — чит. інтерв’ю з міністром на стор. 14-15). Однак ця його заява — не що інше, як спроба зберегти видимість контролю над ситуацією. Ні, Яценюк не лукавить — візування висновків ТПУ в Мінекономіки дійсно не передбачено законом. За інформацією Контрактів, Держказначейство України вільно відкриває фінансування замовникам, що реалізовували процедуру держзакупівель у одного учасника на підставі висновків ТПУ.

Загалом, зараз, коли висновки роблять всі кому не ліньки, а нове керівництво Мінекономіки у процесі задекларованої боротьби за чистоту системи держзакупівель явно переступає межі закону, важко утриматися від власних висновків.

Висновок 1 — системний. Мінекономіки повинно боротися з тендерними палатами, центрами тендерних процедур, консалтинговими агенціями та іншими «громадськими організаціями» не на рівні листів, що суперечать законодавству, а на рівні законодавчих ініціатив.

Висновок 2 — валізний. Історії про те, чому в червні цього року екс-міністр економіки Терьохін не переконав депутатів проголосувати за урядовий (а не тендерної парламентської групи начолі з Осикою) варіант змін до закону про держзакупівлі, повинні переповідатися не в урядових кулуарах, а перед телекамерами.

Висновок 3 — кримінальний. Про контакти з представниками громадських організацій чиновники Мінекономіки повинні заздалегідь повідомляти правоохоронні органи: десь-колись, та й спіймають якогось центрового держзакупівель на даванні хабара.

Висновок 4 — перспективний. Доти, доки закон буде деталізувати права і обов’язки уповноважених органів, координаторів, громадських контролерів-самозванців, а не процедури держзакупівель, рівень корупції в галузі не зміниться. Йдеться, передусім, про необхідність чіткої регламентації принципів визначення переможця, обмеження щодо технічних специфікацій, процедуру оскарження рішень тендерних комітетів тощо.

Висновок 5 — обов’язковий до виконання. Чиновники мають назавжди відмовитися від управління системою держзакупівель в ручному режимі. Гучні урядові постанови, що були прийняті з подачі Тимошенко і обмежували проведення тендерів, знизили не рівень корупції, а ділову активність. За підсумками півріччя оборот галузі становив близько 8 млрд грн (проти 10 млрд за аналогічний період минулого року).

А тому, щоб не погіршувати ситуацію, потрібно відкликати листи Мінекономіки, що провокують замовників на порушення (які хто завгодно зможе легко оскаржити в суді). Навіть якщо пані Нєжнова не помилилася і оплата послуг сертифікованого сайту (єдиного в Україні, на якому замовники можуть законно розміщувати тендерні оголошення) обходиться держбюджету у 84 млн грн.

Злісні тендерні неплатники, тис. грн
Орган влади	Кредиторська заборгованість (на 1 січня 2005 р.)	Фактичне погашення	Кредиторська заборгованість (на 1 квітня 2005 р.)
Держкомтелерадіо	53 752,534	4 796,834	48 955,7
Міноборони	42 331,4	0,0	42 331,4
Міносвіти	37 826,3	5 425,9	32 400,4
Мінтранс	26 506,5	0,0	26 506,5
Національне космічне агентство України	23 295,87	4 785,67	18 510,2
Мінпромполітики	5 960,224	1 185,8	4 774,424
Держкомзем	3 487,6	1 080	2 407,6
За даними Мінекономіки України

---

Офіційно

З 5256 державних установ і підприємств, перевірених Головним контрольно-ревізійним управлінням України в першому півріччі 2005 р., 473 не виконували вимог закону про держзакупівлі. 374 — проігнорували вимоги закону в принципі, освоївши 66,9 млн грн (94% від загальної суми порушень) без проведення нормативно передбачених процедур держзакупівель.

За підсумками перевірок, до матеріальної й дисциплінарної відповідальності притягнуто 10 посадових осіб, до адміністративної — 169. До правоохоронних органів передано матеріали 137 перевірок. Реальний обсяг зловживань у галузі ані контролю, ані обліку не піддається.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар