Об’єктивно про держзакупівлі

Від державного і приватного до смішного

Прихильність посередника, який гарантує масштабні замовлення і ринок у сотні тисяч споживачів, коштує дорого. У держави 280 тис. військових, 180 тис. ув’язнених, 250 тис. чиновників — і всі на бюджетному забезпеченні. І кошти на держзакупівлі виділяються неабиякі — цього року на придбання товарів, робіт і послуг для казенних потреб виділено

21,5 млрд грн. Шлях до цих грошей теоретично короткий — бізнес-структура через тендер виборює своє право на постачання необхідної державі продукції. Статистика Мінекономіки — відомства, на яке покладено контроль за державними закупівлями — свідчить про те, що саме так і відбувається. За перше півріччя 2005 року проведено 39 624 конкурентні процедури (тендери різного ступеня відкритості), а це 91% від усіх закупівельних заходів, проведених державою за цей період.

Водночас у самому міністерстві визнають надмірну комерціалізацію процедур держзакупівлі. Зокрема, навколо Центру тендерних процедур існує розгалужена система цілком приватних консалтингових центрів. «Поради» консалтерів і забезпечують успішне проходження тендеру бізнесменам, які остаточно заплуталися у бюрократичному павутинні на підготовчому етапі.

Аби зменшити залежність держзакупівель від Центру тендерних процедур і новоспеченої громадської організації — Тендерної палати України, — Мінекономіки на найближчу п’ятирічку розробило план відповідних заходів. Але ці починання можуть залишитися на папері — уряди в Україні змінюються набагато частіше, ніж тіньові ляльководи держзакупівель.

---

Суб’єктивно

Не той масштаб

Інформаційне суспільство змушує корупціонерів, що годуються з держзакупівель, діяти більш вишукано. Не те що сто-двісті років тому.

У ХІХ ст. міський голова віддаленого від столиці губернського міста привласнив гроші, виділені на будівництво нової набережної. Мешканці міста так і не дізналися, що набережну збиралися оновити.

Чиновник, який придбав у місцевих купців за бюджетний кошт матеріали на будівництво нового вокзалу, так і не дочекався хабара від торгового люду і наказав зводити залізничну станцію не поблизу гостинця, як сподівалися купці, а всупереч всім законам логістики — на околиці міста. Про діяння такого масштабу нинішнім тендерним махінаторам можна тільки мріяти.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар