Повітряно-крапельним шляхом

В’ячеслав ДАРПІНЯНЦ, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Віктор Ющенко продовжує пошук нових принципів економічної політики. Вже відомо, що дружбу з олігархами він назве солідаризмом

Принципи взаємовідносин влади та бізнесу, озвучені на початку листопада главою держави у двогодинному монолозі (кілька разів перерваному Контрактами та кількома іншими ЗМІ), привели економічну політику України у цілковиту відповідність до інтер’єру президентських апартаментів.

«Можу хоч зараз підняти телефонну трубку й організувати цькування будь-якої бізнес-структури. Але мене зупиняють мораль та ідеологія». Ось так, «м’яко-м’яко», президент Віктор Ющенко «поставив крапку» в напружених відносинах держави та фінансово-промислових груп, давши інвесторам чіткий сигнал — реприватизацію завершено. Починається солідаризм. Хвороба набирає здорової хронічної форми.

Весь час у СОТ

Золотаві тони, червоне дерево, химерна помпезність кабінету часів Леоніда Кучми канули в Лету. Їхні сліди залишилися тільки на стінах, які Віктор Ющенко, вочевидь, облагороджувати не поспішає. Чинний президент повторює помилки попередника, не соромлячись стверджувати, що півторавідсоткове зниження податкового навантаження на фонд оплати праці (очікуване наступного року) — серйозний крок назустріч бізнесу. «Непрямі податки обов’язково буде знижено», — обіцяє Ющенко. Колись, після парламентських виборів.

«А поки що, — заспокоює президент малий і середній бізнес, — ви маєте зрозуміти, що вступ до СОТ нічим не загрожує Україні». Суцільні вигоди: припинення тисяч антидемпінгових розслідувань (на радість великим експортерам) і 15% приросту експорту (питома вага якого у ВВП України — 60%). Це Інститут економічних та політичних досліджень підрахував, своєчасно виявивши доцільність у діях уряду, який підписав на момент проведення дослідження 80% двосторонніх угод.

«Звичайно, деякі галузі від вступу до СОТ постраждають», — зізнався Ющенко, але «загалом результат буде позитивним». Цьому, за словами президента, повірив навіть міністр АПК Баранівський, який змінив свою позицію щодо СОТ, тільки-но аграрному лобі пообіцяли «серйозну бюджетну підтримку» (як варіант — за рахунок частини грошей, виручених від продажу Криворіжсталі).

Словом, якщо Віктор Андрійович не помилився, то через два-три тижні парламент ухвалить усі закони, необхідні для вступу країни до СОТ. І в Україну, за прогнозами президента, ринуть інвестиції. Яким чином, враховуючи недорозвиненість національного фондового ринку? Не уточнюється. У це пропонується вірити. Як і в помаранчеві ідеали (в яких сам Ющенко не розчарувався), як у благодать старовинних ікон, що прикрашають президентські апартаменти, як в ефективне використання грошей, виручених від продажу Криворіжсталі.

Гроші буде освоєно

Заявки на освоєння цих грошей Ющенко вже розглянув. Вільних коштів, не пов’язаних урядовими зобов’язаннями (4,3 млрд грн — компенсація Ахметову і Пінчуку, 7-9 млрд грн — покриття дефіциту держбюджету-2005, 8,1 млрд грн — держбюджету-2006), залишилося небагато — 4,8 млрд грн. Остаточне рішення, як розпорядитися цим залишком, ще не прийнято. Але вже очевидно, що за дев’ять місяців роботи ні президент, ні уряд не визначили пріоритетних напрямів економічного розвитку країни. А варіанти того, куди спрямують надходження від Криворіжсталі, озвучені Ющенком, на жаль, не нові:

— проекти енергозбереження, деталізовані Держкомітетом аж до адресатів: комунальний рівень, бюджетні та корпоративні підприємства (схеми неприбуткових інвестицій у вікна скандинавського виробництва вже обкатані адміністраціями великих міст);

— довгострокове кредитування проектів розвитку села із залученням банківського капіталу (щось подібне практикував збанкрутілий АКБ «Україна»);

— будівництво мостів у Запоріжжі та Миколаєві (не знаю, як у Миколаєві, а в Запоріжжі міст коштом бюджету будують не перший рік, позаторік дійшло до абсурду — звели бетонні палі й... вирішили будувати в іншому місці) і т. ін.

Фіскальними очима

Не нові й принципи фіскальної політики, проголошені Віктором Ющенком. Він, звичайно, сказав, що «ні уряд, ні влада не чекають подаянь від великого бізнесу». До речі, на наступний рік заплановано ще одну велику приватизацію — Укртелекому. Однак наповнення бюджету України, як і при Кучмі, відбувається кустарним способом. І Віктор Андрійович цим пишається: «За підсумками нинішнього року темпи зростання ВВП вийдуть на позначку 4,3%.

Кожна зустріч з представниками бізнесу виводить економіку з тіні на 1% (рівень тінізації вже знизився з 53-54 до 45-47%). Це політика виграшу. Тільки завдяки діалогу ми збільшили розподіл ВВП через бюджет з 27 до 32%. Якби ми досягли позначки в 41% і вище, то збільшили б національний бюджет у кілька разів. Без будь-якого зростання ВВП. Результати діалогу з великим бізнесом кожен українець може відчути по бутерброду». Звучить чудово, шкода, що ПДВ бутербродами не заплатиш.

Ще одна складова політики виграшу — президентське шефство над іноземними інвесторами, без яких «соціально-економічне зростання — fata morgana». У зв’язку з цим президент не тільки заявив про можливість відродження деяких СЕЗ і ТПР, а й відкрито розповів про свою зустріч з представниками японської фірми «Язукі», яка може закрити близько півтори тисячі робочих місць на Закарпатті, якщо — цитуємо Ющенка — «терміново, в суботу, не буде рішення щодо режиму спеціальної митної зони». Хто вивів японців на президента, дізнатися не вдалося. Брифінг закінчився.

Час глави держави треба цінувати. Він же не покладаючи рук (чи не єдиних в Україні, які ні-ні) відучує чиновників «телефонувати прокурорам», «смикати суддів», «формувати проекти рішень». Не вірите? Сам сумнівався. Але, зіткнувшись у приймальні президента зі звільненим Олександром Третьяковим, повірив.

---

Сигнали президента бізнесу

«З одного боку, великий бізнес виробляє приблизно 50% ВВП, формує значну частину бюджету. З іншого — він потребує колосальної соціальної амністії...»

«До кінця року буде скасовано близько 4 тис. регуляторних актів. У 2006-му навантаження на ФОП знизиться на 1,5%. Вважаю це серйозним кроком назустріч бізнесу. Виникне дефіцит Пенсійного фонду, але ми його покриємо. Покажемо, що це не проблеми підприємців!»

«65% українців вважають приватизацію останніх двох-трьох років несправедливою. Це був процес роздачі слонів. Але ми не будемо довго затримуватися на етапі інвентаризації. Влада продемонструвала ефективне втручання і м’яко-м’яко ставить крапку. Будь-які інші сигнали з цього приводу — політична похибка»

«Я категорично проти того, щоб конкуренцію вигравав бізнесмен, який першим набрав «сотку». Доводиться з ранку до вечора відучувати чиновників телефонувати прокурорам, суддям тощо»

Оце так, Ющенко!

Соціологи констатували стрімке падіння рейтингів Ющенка і Тимошенко. Всеукраїнське опитування, проведене Українським інститутом соціальних досліджень і центром «Соціальний моніторинг» у першій половині жовтня 2005 року, отримало безпрецедентні дані — кількість опитаних, що не довіряють Вікторові Ющенку (48%), уперше перевищила кількість громадян, які довіряють президенту (44%).

За даними репрезентативного опитування фонду «Демократичні ініціативи» і КМІС, трохи кращі справи в Тимошенко — тут баланс «довіри-недовіри» знизився з +37,7% (березень) до +4% (жовтень). І це з урахуванням того, що тільки близько 20% електорально зрілого населення України постійно відстежують політичні події в країні. Приз електоральних симпатій, якщо вірити результатам дослідження УІСД, дістався Партії регіонів Януковича — якби вибори до ВР відбулися найближчої неділі, то за неї проголосували б 20% опитаних.

Аналогічні показники у БЮТ (з урахуванням ПРП) і Народного союзу «Наша Україна» (плюс НРУ) — відповідно 13,8 і 12,3%. У 2004-му сотні тисяч українських громадян вийшли на Майдан на знак протесту проти фальсифікації виборів. У 2005-му, за даними УІСД, 46% опитаних українців зробили б те саме на знак протесту проти... зростання цін на продовольчі товари, 40% — проти забруднення навколишнього середовища.

За даними всеукраїнських опитувань, проведених фондом «Демократичні ініціативи» та Київським міжнародним інститутом соціології. У дужках — баланс «довіри-недовіри» громадян до політиків

Прозріваюча віра

26 грудня 2004 року завдяки голосам п’ятнадцяти мільйонів (51,99% «за») і зусиллям сотень тисяч громадян, які вийшли на майдан Незалежності у Києві, Віктор Ющенко виграв президентські вибори. Барометри соціологів, які вимірювали рівень довіри українців до цього політика, зашкалювали. Приміром, всеукраїнське опитування Українського інституту соціальних досліджень, проведене в лютому 2005 року, виявило, що 38% громадян «повністю довіряють» Ющенку. До жовтня Віктор Андрійович не тільки розтратив цей кредит (докладніше див. графік), а й заробив негативний баланс «довіри-недовіри» (за даними УІСД — мінус 4%)

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар