Їм будь-які дороги дорогі

Вілен ВЕРЕМКО

Тепер за наші дороги відповідатимуть конкретні особи. А дуже конкретні зароблятимуть на платних магістралях

Недарма на багатьох німецьких машинах в Україні наклеєно зворушливий напис: «Хочу назад у Німеччину!» Бо дороги там кращі. А більшість наших доріг німці могли б використовувати лише як полігон для випробувань своїх позашляховиків. А інших шляхів у нас немає, ось і їздимо по тому, що маємо. Причому віддаючи чималі гроші за ремонт автомобілів, що швидко зношуються, і без будь-якої можливості впливати на служби, від яких залежить якість дорожнього покриття. Цьому неабияк сприяє величезна кількість суперечливих законодавчих актів, що регулюють діяльність з обслуговування доріг.

Закон «Про автомобільні дороги України» (від 08.09.2005 № 2862-IV), що набув чинності напередодні Дня автомобіліста і шляховика (його святкували минулої неділі), може допомогти виправити ситуацію. Тепер ті, хто дорогами їздить, матимуть більше шансів відсудити гроші в тих, хто їх будує. У цьому випадку важливо, що закон чітко визначив, кому які дороги належать, і встановив відповідальність органів управління дорогами за їхній стан.

Нічийна дорога

Власне, норми, що передбачали відповідальність чиновників за поганий стан доріг, зокрема й відшкодування матеріальних збитків, були й раніше. Але з багатьох причин вони мали швидше декларативний, ніж практичний характер. Приміром, не було чітко визначено належність доріг до державної чи комунальної власності. Закон «Про дорожній рух», як і інші нормативні акти, фактично не розділяє повноваження держорганів й органів місцевого самоврядування у цій сфері.

Земельний кодекс встановлює лише тимчасовий порядок розмежування земель, а норми Закону «Про розмежування земель державної і комунальної власності», на жаль, так і не було реалізовано на практиці, що давало чиновникам змогу уникати відповідальності. Мовляв, це не наша дорога, і за неї ми не відповідатимемо. А відтак, автовласникам було непросто знайти винуватого для відшкодування матеріальних збитків, яких вони зазнали через поганий стан дороги. Новий закон чітко визначив належність доріг залежно від їхнього виду й категорій. Тепер вони поділяються на дороги загального користування, за які відповідає Укравтодор, і дороги (вулиці) населених пунктів, за станом яких зобов’язані стежити органи місцевого самоврядування.

Відповідальність без посередників

Однак навіть якщо постраждалому автомобілісту і вдавалося знайти винного, їм виявлялося якесь державне чи комунальне підприємство. Хоча згідно із Законом «Про дорожній рух» ст. 9 і постановою КМУ № 198 від 30 березня 1994 р. воно відповідає за шкоду, заподіяну учасникам дорожнього руху, проте знайти винного й отримати компенсацію — це дві великі різниці (див. «Як судяться в Одесі»).

Платоспроможність багатьох державних і комунальних підприємств, що забезпечують експлуатацію автодоріг, є вкрай низькою. А законодавчо встановлений мораторій, що забороняє звернення стягнення на більшу частину майна держпідприємств, не дає можливості отримати гроші за рахунок реалізації їхніх активів. Тому, навіть вигравши справу, автомобіліст міг зіткнутися з неможливістю виконання рішення суду.

Чітке розділення відповідальності між Укравтодором та органами місцевого самоврядування дає певні гарантії фінансового успіху судового позову, оскільки платоспроможність держорганів та органів місцевої влади підкріплена доходами відповідних бюджетів. Хоча й ці гарантії не є стовідсотковими. Принаймні в Укравтодорі скаржаться на постійний брак коштів не те що на якісь компенсації, а й навіть на поточний ремонт доріг (див. «Дешево й сердито»).

Автобан у городі

Захопившись вирішенням проблем автолюбителів і шляховиків, законодавець, як це часто буває, зачепив права іншої частини громадян, які жодного стосунку до доріг не мають. Йдеться про права власників земельних ділянок. За новим законом їхню землю, якщо буде потреба прокласти цією територією дорогу, можуть викупити в судовому порядку без згоди власника за «ринковою» ціною, яку визначить держава в особі спеціальної комісії.

З огляду на те що законом передбачено як будівництво платних автодоріг, так і передачу існуючих доріг у концесію, цілком може статися, що нова автострада проляже якщо не через сауну в елітному котеджі, то вже напевно через чийсь город. Особливо якщо враховувати той факт, що при будівництві автобану намагаються максимально зменшити звивистість шляху, тож відвернути дорогу від своєї ділянки її власнику буде вже не до снаги.

У такому випадку згідно із законом вам мають запропонувати продати котедж і город за їхньою ринковою вартістю. Ну а вже якщо ви не зійдетеся в ціні, землю однаково відберуть у судовому порядку. Загалом, все як у старому кіно про ковбоїв і будівельників американської залізниці. Причому, як зазначають юристи, норма про примусовий викуп землі не є чимось новим і не суперечить Конституції. Наприклад, адвокат адвокатського об’єднання «Юстем» Сергій Деледивка посилається на ст. 41

Основного Закону, яка дозволяє примусове відчуження об’єктів права власності «як виняток за мотивами суспільної необхідності». На розвиток цієї норми Земельний і Цивільний кодекси також допускають викуп землі у зв’язку із суспільною необхідністю, зокрема за відсутності згоди власника на її продаж. Тож нажитися на скуповуванні та перепродажі втридорога державі земельних ділянок, через які проляже майбутня траса, навряд чи вийде.

Інша річ, що в нашій країні дуже часто поняттям «суспільна необхідність» можуть прикривати дії, продиктовані особистою необхідністю того чи іншого чиновника. І тут не можна виключати нічого, аж до шахрайства з метою купівлі землі якнайдешевше на місці «майбутньої дороги століття», яку потім передумають будувати. Але це вже зі сфери іншого законодавства, і, як зазначають юристи, все залежить від бажання громадян захищати свої інтереси в суді для недопущення таких зловживань.

---

Радість чиновника

«Верной дорогой идем, товарищи»

Микола БЕРЕЗОВСЬКИЙ, заступник голови Укравтодору

— В Україні діє ціла низка законів, що визначають функціонування автомобільних доріг. Однак у них не визначено роль автомобільних доріг у Єдиній транспортній системі країни, нечітко встановлено основні терміни. Закон «Про автомобільні дороги» певною мірою усуває ці вади. Принципово нова класифікація автомобільних доріг дасть у перспективі змогу увійти до Європейської транспортної системи за прикладом розвинених країн світу. Закон створює правову базу функціонування й розвитку всієї мережі автодоріг України, поліпшує умови залучення інвестицій на її будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання, а також підвищує відповідальність власників доріг за їхній стан, інфраструктуру й безпечні та комфортні умови руху.

Сергій ДЕЛЕДИВКА, адвокат адвокатського об’єднання «Юстем»

— Готуючи судові позови у справах щодо відшкодування збитків, завданих неналежним станом автомобільних доріг, слід ретельно підготувати відповідну доказову базу. Наведу один випадок з практики адвокатів нашої компанії. На автодорозі сталася ДТП. Колесо вантажівки, що перевозила нові автомобілі іноземного виробництва, потрапило у вибоїну, після чого керування автомобілем було втрачено.

У результаті три іномарки зірвалися з кріплень і були суттєво пошкоджені, а причепом вантажівки був фактично розчавлений ВАЗ 2104, припаркований на узбіччі дороги. Інспектори ДАІ, що прибули на місце події, не зафіксували в протоколі огляду будь-яких пошкоджень стану дорожнього покриття.

За нашою порадою та заявою власника вантажівки було ініційовано створення комісії з огляду та перевірки стану автодороги, а до завершення бюрократичних формальностей на місце події виїхав представник підприємства. Він і зафіксував, що до початку роботи комісії комунальне підприємство, відповідальне за стан доріг, протягом трьох днів проводило ремонт дороги для уникнення можливої відповідальності.

За заявою нашого клієнта було здійснено прокурорську перевірку, якою встановлено факти пошкоджень стану покриття дороги в момент ДТП. Це дало можливість зібрати відповідні матеріали для виплати страхової суми і забезпечення побудови правової позиції на випадок подання позовів власником ВАЗ 2104 та іншими особами, а також для звернення нашого клієнта з позовом до власника автомобільної дороги.

Загалом суттєвих перешкод у реалізації права користувачів доріг на відшкодування збитків, завданих недбалим ставленням відповідних служб до виконання своїх обов’язків, не існувало і до ухвалення Закону «Про автомобільні дороги». Такі перешкоди були швидше наслідком відсутності правової підготовки та кваліфікації і, можливо, єдиного комплексного закону, який забезпечував би доступність нормативного матеріалу. Останню перешкоду завдяки новому закону вже ліквідовано.

Максим ЛАВРИНОВИЧ, старший партнер юридичної фірми «Лавринович і Партнери»

— До прийняття цього закону функціонування автомобільних доріг регулювалося кількома нормативно-правовими актами (закони «Про дорожній рух», «Про транспорт», «Про джерела фінансування дорожнього господарства», «Про місцеве самоврядування» тощо). Але, безперечно, таке актуальне й важливе питання потребувало комплексного врегулювання. З цією метою й було ухвалено Закон України «Про автомобільні дороги».

Як відомо, 3 серпня цього року Кабмін затвердив Державну програму розвитку автомобільних доріг загального користування на наступні 5 років. На будівництво та експлуатацію доріг, за статистикою, протягом 2 останніх років з бюджету надходить 100% передбачених коштів, що для нашої держави, на жаль, є рідкісним явищем. Логічним кроком у продовженні такої позитивної тенденції стало прийняття комплексного Закону «Про автомобільні дороги». Це позитивно вплине на залучення інвестицій на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг.

Важливо, що документ цілковито відповідає аналогічному європейському законодавству, адже, враховуючи географічне положення та політичні амбіції нашої держави, питання функціонування автомобільних доріг належить до пріоритетних сфер адаптації нашого законодавства до європейського. Зокрема, в ньому враховані нові європейські положення про вулиці, дороги міст та інших населених пунктів, відомчі й технологічні дороги, автомобільні дороги на приватних територіях, платні автомобільні дороги. Крім того, чітко визначено повноваження, права та обов’язки користувачів і органів управління автомобільними дорогами, передбачено відповідальність за порушення законодавства про автомобільні дороги. Тепер громадяни принаймні мають можливість захищати свої порушені права, спираючись на комплексний нормативно-правовий акт, а не вишукувати необхідні норми у різних документах.

Як судяться в Одесі

Одеський автомобіліст Дмитро Єрмілов щодня гробив свій автомобіль, раз по раз стрибаючи вибоїнами та потрапляючи до ям місцевих доріг. Після того як сума ремонту його Тойоти-Спринтер наблизилася до 5 тис. грн, у нього — юриста за фахом — уперше виникла ідея залучити до оплати ремонту автомобіля справжніх винуватців поломок.

Останньою краплею, що змусила Дмитра сісти за складання судового позову на комунальне підприємство «Міські дороги», під опікою якого перебувають усі ці вибоїни, стало... звільнення з роботи за статтею за порушення трудової дисципліни. Річ у тому, що потрапивши у пробку, що сталася саме через ті самі вибоїни, він втратив сорок хвилин і не встиг на укладення важливої угоди. За що й поплатився місцем.

Для збору доказів заподіяння матеріальної й моральної шкоди він:

а) зняв на фотоплівку близько 10 км розбитих доріг, якими йому доводилося їздити на службу (понад 200 знімків);

б) отримав у ДАІ довідку про те, що в результаті жахливого стану доріг аварійність в Одесі збільшилася на 70% порівняно з аналогічним періодом минулого року;

в) зробив копію фатального запису у своїй трудовій книжці;

г) зібрав рахунки з авторемонтних майстерень, медичні довідки й чеки з аптек, які надав у суді на підтвердження погіршення здоров’я позивача в результаті дорожніх пригод.

Дмитро попросив суд стягнути з «Міських доріг» матеріальні збитки у сумі близько 5 тис. грн та 100 тис. грн моральної шкоди. Відповідач усіляко намагався затягти справу. Але наприкінці минулого року Приморський суд Одеси ухвалив рішення зобов’язати місто виплатити позивачеві 5 тис. грн матеріальних та 50 тис. грн моральних збитків. Після засідання суду Дмитро з гордістю сказав: «Я проторував судово-правову стежку, якою, використовуючи мій досвід, може відтепер пройти будь-який український водій».

ДАІ рекомендує

Навесні цього року Державтоінспекція досліджувала траси Київ—Чоп і Київ—Ковель і дійшла висновку, що їхня проїжджа частина не відповідає необхідним стандартам. За словами даішників, щоб подолати ці «пральні дошки», водії часто змушені виїжджати навіть на зустрічні смуги, що значно знижує безпеку руху. За порушення правил утримання доріг працівники ДАІ Волинської, Житомирської, Рівненської та Львівської областей склали адмінпротоколи на 170 керівників дорожніх організацій.

Крім того, було відправлено 447 розпоряджень з метою усунення виявлених вад. Однак, як стверджують у ДАІ, попри вжиті ними заходи, стан доріг залишається незмінним. Міліціонери пояснюють це тим, що штрафи від 17 до 68 грн не можуть налякати начальство дорожніх організацій. Тому Державтоінспекція радить громадянам активніше долучатися до боротьби за належний стан доріг і обстоювати свої права у суді.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар