Битва кредиторів

Розмовляла Ольга ЛИМАН

Навіщо потрібні дорогі зарубіжні кредити і як боротися з іноземними банками в Україні, розповідає голова правління банку «Надра» Ігор Гіленко

Банк «Надра» ще торік мав намір випустити єврооблігації, але робить це зараз. Чому?

— На ринку нарешті склалася сприятлива кон’юнктура. Трохи зашкодив ураган в Америці, але ситуація швидко поліпшується. На мій погляд, світова спільнота поки що позитивно сприймає новий український уряд. Зміни, шо відбуваються в Україні, формують сприятливе ставлення інвесторів до країни.

Чому в такому разі євробондами зацікавилися лише кілька банків і при цьому жодне з підприємств не намагається скористатися цим способом запозичень?

— Справа в рівні зрілості. Поки що незначна кількість українських підприємств відповідають прийнятим у світі критеріям прозорості й відвертості. Інвесторам потрібна історія аудируваних річних звітів, прозора структура компанії, належний рівень корпоративного управління. Наші компанії поки що роблять тільки перші кроки в цьому напрямку. Я вважаю, що незабаром кількість випусків збільшиться.

Якщо єврооблігації банку вдасться вигідно розмістити, чи можна очікувати зниження вартості кредитів?

— Мені хотілося б розвінчати міф про те, що ціна західних грошей є низькою. Єврооблігації — не найдешевший вид запозичень. Ми випускаємо їх швидше для диверсифікації, ніж для здешевлення ресурсної бази банку, а також з метою створення кредитної історії. Адже ці євробонди не останні.

Не думаю, що існуватиме прямий зв’язок між дохідністю єврооблігацій і вартістю кредитів. Не треба забувати, що у світі ціна грошей зростає. Подивіться на динаміку ставки LIBOR, яка з одного відсотка за рік-півтора піднялася до чотирьох.

В Україні кредити також подорожчають?

— Ставки за кредитами трохи зростають. Думаю, що на сьогодні немає макроекономічних підстав для суттєвого здешевлення кредитів. Щоб знизилися кредитні ставки, необхідна серйозна структурна перебудова економіки як у реальному, так і у фінансовому секторі. Однак і значні коливання ставок вважаю малоймовірними.

Ви не раз заявляли, що пріоритетний варіант збільшення капіталізації банку — розміщення акцій на міжнародному ринку. Чи не простіше залучити стратегічного інвестора?

— Будь-який банк у якийсь момент розвитку постане перед вибором: або провести глобальне реформування в сучасний європейський фінансовий інститут, або змінити власників. Перший варіант — це серйозна і болісна перебудова в технологіях, процесах і, передусім, у свідомості. Вона необхідна у міру зростання конкуренції. На сьогодні не можна сказати, що ринок банківських послуг заповнений. Проте в Україну вже приходять досвідчені, технологічно сильні гравці.

Наша мета — бути не гіршими за них, а в чомусь навіть і кращими. Банк увійшов у найцікавішу стадію розвитку і готовий до стратегічних змін. Більше того, ці зміни почалися ще торік і тривають до сьогодні. На нашу думку, такий варіант розвитку є пріоритетнішим з погляду вартості банку, оскільки пройшов лише перший етап капіталізації вартості українських банківських установ. Ринок став цікавим для стратегічних інвесторів, і вони готові платити за присутність в Україні. Проте навіть за умови обслуговування рівної кількості клієнтів наші банки дешевші за східноєвропейські щонайменше у 5-10 разів.

З чим пов’язана така різниця у вартості?

— Приміром, є таке поняття, як коефіцієнт крос-сейлінгу, що відображає кількість проданих банківських продуктів на одного клієнта. Я впевнений, що в українських банках цей коефіцієнт коливається в межах 1-2. У середньостатистичному західноєвропейському банку він становить 7-9. Це означає, що прибутковість банку за тієї самої клієнтської бази у кілька разів вища. Це наш потенціал.

Звісно, капітал у європейських банків значно більший. Тому підвищення капіталізації — наша принципова позиція. Не виключено, що для досягнення цієї мети буде залучено фінансового інвестора світового рівня.

Не боїтеся, що поки займатиметеся стратегічними перетвореннями, західні банки віднімуть частину ринку?

— Ні, адже ми добре знаємо, як працювати на українському ринку. Ми не програємо боротьбу за клієнта, а ось технологію банківських послуг необхідно вдосконалити. Конкуренція і так змушує активно розвиватися, хоча насправді переманювати клієнтів дуже непросто. Не перекачуватимуть же західні банки, наприклад, французькі або німецькі вклади в українські кредити. Вони почнуть збирати ті ж українські гроші, але трохи дешевше. Крім того, щоб створити широку регіональну мережу, побудувати технологічні процеси, підуть роки у будь-якого гравця.

На вашу думку, що заважає банківській системі стати локомотивом інвестицій? Чому такий продукт, як інвестиційні кредити, посідає у банківських кредитних портфелях незначну питому вагу?

— Ми активно працюємо з інвестиційними кредитами, і з погляду корпоративних клієнтів це один з пріоритетних напрямів. На мій погляд, повітрям є швидше улюблені кредити деяких банків на поповнення обігових коштів. Інвестиційний кредит передбачає глибокий аналіз діяльності клієнта і ринку, на якому він працює.

На що ще банк робить ставку?

— Для нас пріоритетними є будь-які сучасні види інструментів. Наприклад, у корпоративному сегменті — торгове фінансування, побудоване за західними принципами, факторинг, форфейтинг. А загалом говорити про заздалегідь визначений пакет продуктів, мені здається, неправильно. У клієнтоорієнтованому підході все розглядається з боку клієнта. Тобто спочатку доцільно з’ясувати, в чому саме він має потребу, і після цього пропонувати ті чи інші послуги.

Банкіри постійно говорять про клієнтоорієнтований підхід, проте їхні клієнти постійно скаржаться на якість обслуговування...

— Є дві основні проблеми. Перша — технологічна, що стосується побудови процесів, їхньої автоматизації, обладнання майданчиків, правильного зонування швидких і повільних операцій. Не можна сказати, що в нас усі ці питання вирішені. Але це один з основних напрямів, у який ми вкладаємо гроші. Віддача помітна не відразу, однак згодом зрушення будуть дедалі відчутнішими. Думаю, що вже протягом найближчого року стануть очевидними дуже серйозні зміни.

Друга проблема — кваліфікація продавців. Усі ми тією чи іншою мірою пострадянські люди і продавати не вміємо. На жаль, багато продавців не підозрюють, що клієнту необхідно як мінімум посміхнутися. Ми вже модифікували нашу систему навчання, зараз модифікуємо систему сертифікації, атестації та відбору. І найближчими місяцями очікуємо значного ефекту. Готуватимемо продавців, а тих, у кого не виходить, переведемо на інші місця.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар