Торг тут не доречний

Розмовляв Ігор НАУМЕЦЬ, фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Голова Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку Анатолій Балюк вважає, що поки в країні немає публічних компаній, проводити біржові торги безглуздо

Вас вважають ставлеником Віктора Януковича. Під час прем’єрства Юлії Тимошенко ви ледве не втратили посаду. Не боїтеся звільнення зараз?

— З попереднім складом Кабміну працювати було справді нелегко. Наприклад, проект закону «Про акціонерні товариства», розроблений ДКЦПФР, в уряді розглядали тричі. Щоразу в членів Кабміну виникало безліч ідей. Іноді доходило до смішного. Пропонувалося контроль над підприємствами віддати в руки міноритарних акціонерів. Мовляв, дрібний акціонер має бути головним. Я казав: хлопці, давайте шукати якийсь баланс. Кому потрібні 75% акцій підприємства, якщо права великого власника зіставні з правами власника 25% пакета? Коли Юрій Єхануров став прем’єром, після двох-трьох засідань уряду законопроект було повністю відпрацьовано й завізовано. Два тижні тому ми передали документ до Верховної Ради. Хотілося б, щоб так само ефективно спрацювали і в сесійному залі.

Попередній голова комісії Олег Мозговий теж не раз добивався прийняття аналогічного законопроекту. Якими є ваші шанси?

— Ми зробимо все, що від нас залежить. Своєю чергою, уряд братиме активну участь в агітації депутатів. Та й сам ринок зацікавлений у прийнятті законопроекту. Адже закон про акціонерні товариства — це конституція корпоративного сектору економіки. А близько 75% ВВП припадає на підприємства, створені у формі АТ.

Поки що ж корпоративний сектор регулюється морально застарілим Законом «Про господарчі товариства», ухваленим ще 1991 року. Ринок давно потребує нових законодавчих ініціатив.

У чому новизна цих ініціатив?

— Передусім це відмова від створення закритих акціонерних товариств. В Україні мають існувати виключно публічні акціонерні компанії. Наприклад, у Польщі компанії потрапляють у поле зору аналогічної комісії лише після того, як їхні акції з’явилися у вільному обігу й котируються на Варшавській біржі. Тому інвестор, вкладаючи кошти в цінні папери, знає, що обране ним підприємство перебуває під державним контролем. Так працює весь світ. Якщо ти хочеш працювати як акціонерне товариство — ставай публічною компанією. Іншого шляху немає.

Згідно із законопроектом, якщо компанія бажає стати публічною, необхідно пройти обов’язковий лістинг на фондовій біржі. Внести необхідні зміни до статутних документів, пов’язані з перетворенням ЗАТ на ВАТ, можна буде протягом «амортизаційного періоду», що триватиме щонайбільше рік.

Ви виступаєте проти того, щоб віддавати контроль над підприємством у руки міноритаріїв. Отже, вони, як і раніше, залишаться безправними?

— Законопроект покликаний передусім захистити вкладені кошти дрібних акціонерів. Приміром, дивіденди повинні гарантовано виплачуватися, а коли проводиться додемісія, кожен акціонер може розраховувати на першочергове право купівлі акцій. Якщо умови випуску його не влаштовують, він має право продати свій пакет за ринковою ціною.

Не боїтеся, що дрібні акціонери завалять суди позовами до великих акціонерів?

— Можна довго говорити про судову практику, що склалася. Усі 26 випадків подвійних реєстрів сталися з вини районних судів, які прийняли різні рішення. Тобто проблема не в законодавстві, що регулює фондовий ринок. Наприклад, як регулятор ми маємо право перевіряти реєстраторів. Але представникам комісії нерідко відмовляють у наданні документів, посилаючись на рішення судів. Це нонсенс у світовій практиці. Склалася абсолютно безвихідна ситуація. Нам залишається сподіватися на Вищу раду юстиції, Мін’юст і Генпрокуратуру.

Уже не перший рік триває боротьба між Нацдепозитарієм і МФС за право обслуговувати цінні папери емітентів. Коли конфлікт буде вичерпано?

— Держкомісія закінчує розробку законопроекту про зміни до Закону «Про національну депозитарну систему України». Найближчим часом ми погодимо його з учасниками ринку, після чого документ буде передано на узгодження до уряду.

Я вважаю, що потрібно створити жорстку систему захисту інвесторів та обліку прав власності. Тому необхідний єдиний центральний депозитарій. Адже велика кількість корпоративних конфліктів пов’язана саме з відсутністю такої структури. Логічним було б об’єднати Нацдепозитарій і МФС. Це найпростіше рішення, враховуючи економію фінансових і людських ресурсів.

Інша ідея ДКЦПФР — об’єднати біржі. Як ви збираєтеся це робити?

— Іноземні інвестори сміються, коли дізнаються, що в Україні працює 8 бірж. Для нерозвиненого фондового ринку цілком вистачило б й однієї. Зараз комісія перевіряє біржі на відповідність усім нормативним вимогам. Цілком можливо, що якісь майданчики втратять право проводити торги. Але, чесно кажучи, не хочеться вживати адміністративних заходів для їх об’єднання. Водночас ми проти злиття, продиктованого необхідністю брати участь у приватизаційних конкурсах.

Слід зазначити, що обсяги торгів у торгово-інформаційних системах (ТІС), а саме у ПФТС, істотно вищі, ніж на біржах. Це пояснюється відсутністю гарантій і фіксації виконання зобов’язань за укладеними угодами, що призводить до невиправданого завищення або заниження котирувань цінних паперів і викривлення індексу ПФТС. Тому потрібно уточнити статус ТІС, спираючись на європейське законодавство.

Проте проблема не в кількості бірж, а у відсутності ліквідних цінних паперів. Якщо компанії стануть публічними і розкриють інформацію про свою діяльність, підвищиться попит на акції. Тоді й почнуть працювати біржі.

Недавно приходить до мене один депутат і скаржиться, що хтось почав скуповувати акції підприємства, де йому належать 77% статутного фонду. Тим часом вартість акцій стрімко зросла. Я йому кажу: «Чого ви боїтеся? Адже лише за кілька місяців капіталізація компанії зросла у сім разів». Необхідно, щоб у свідомості людей фондовий ринок перестав бути чимось ефемерним. Це ідеальний механізм залучення інвестицій, здатний підштовхнути розвиток усієї економіки.

Угоди з цінними паперами здебільшого укладають не на біржах або у ПФТС, а по телефону. Як ДКЦПФР має намір повернути торгівлю на фондові майданчики?

— На жаль, закон не вимагає здійснення операцій купівлі-продажу цінних паперів виключно на організованому ринку. Це дозволяє занижувати реальну вартість цінних паперів, що, своєю чергою, позначається на надходженнях до держбюджету від приватизації стратегічних підприємств.

Ми пропонуємо, по-перше, на законодавчому рівні встановити вимогу обов’язкового продажу цінних паперів стратегічних для держави підприємств виключно через організаторів торгів. По-друге, забезпечити обов’язковий лістинг підприємств, де державі належить контрольний пакет. По-третє, продавати держпакети акцій розміром більш ніж 25% виключно на фондових біржах. По-четверте, під час приватизації держпакетів забезпечити попередній продаж 5-10% акцій на фондових біржах для визначення їхньої ринкової вартості.

Крім того, необхідно впровадити пільгове оподатковування операцій купівлі-продажу цінних паперів на організованому ринку та ввести жорсткіше оподатковування на неорганізованому, а також встановити вимоги до мінімальних обсягів торгів цінними паперами як для організаторів торгівлі, так і для торгівців, враховуючи занадто велику кількість профучасників фондового ринку.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар