Хроніки Піскуна

Особисто знайомі зі Святославом Піскуном люди відгукуються про нього добре.

Мовляв, «нормальний мужик, дуже простий і демократичний у спілкуванні». У нього на стіні навіть за часів Кучми висів портрет Тараса Шевченка, а слухати він любить Джо Кокера. Часом заходить у не надто дорогий ірландський паб О’Браєнс, щоб випити з друзями пива. Там же відзначає релігійні свята.

Після свого першого призначення генпрокурором відразу пішов помолитися до церкви. Між тим дозволяє собі публічне хамство. «Йому потрібно обстежитися в районного психіатра!» — так екс-генпрокурор зреагував на звинувачення голови парламентського Комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Володимира Стретовича.

Відчувається, що він отримує задоволення від власних відповідей на гострі запитання журналістів. І для преси він завжди знахідка. Його цитати «смачні», як у Віктора Черномирдіна чи Володимира Жириновського. «Він має надзвичайне політичне чуття», — заявляє Контрактам політолог Віктор Небоженко. Члени попереднього уряду в приватних розмовах розповідають, що Піскун має природжений хист політика.

Він добре розбирається в людях, вміє до кожного знайти підхід: «Одному підлестить. На іншого підніме голос», — розповідає Контрактам один з екс-урядовців. Як політичну зброю екс-генпрокурор використовував кримінальні справи: він їх легко відкривав і так само легко забував про них. Якщо представники нової влади тяжіють до європейського типу політика, для якого головне — рейтинг, то Піскун швидше представник іншого зразка — східного. Його сила в умінні плести інтригу, ставити на кілька гравців одночасно. Досвідчені політики стверджують, що краще за Піскуна володів цим мистецтвом хіба що Леонід Кучма.

В князі

Святослав Піскун непоганий кар’єрист. Протягом 1984-1997 років він працював у органах прокуратури. Посади обіймав досить незначні: начальник відділу Київської облпрокуратури (тоді прокурором Київщини був попередник Піскуна на посаді генпрокурора Михайло Потебенько), заступником, а потім і в. о. прокурора Ірпеня. Здавалося б, рядовий прокурорський працівник, таких тисячі.

Та в 1997 році Святослав Михайлович переходить до новоствореної Державної податкової адміністрації України. Ця потужна структура й винесла Піскуна з провінції на владний Олімп. У ДПАУ екс-генпрокурор відразу обійняв досить вагому посаду — очолив слідче управління податкової міліції й водночас став заступником начальника Податкової міліції України. Як стверджують джерела Контрактів, Піскун прийшов на нову посаду за протекцією свого близького знайомого Петра Мельника, нині ректора Національної академії державної податкової служби України, а в далекому 1997-му директора Ірпіньського індустріального технікуму.

До 2002 року Піскун вже начальник податкової міліції й заступник голови ДПАУ. На той час головним податківцем країни був Микола Азаров, і, як стверджують поінформовані джерела, керівник та заступник досить добре розумілися, навіть дружили сім’ями. Період роботи в ДПАУ виявився надзвичайно продуктивним для майбутнього генпрокурора. Піскун, наприклад, не залишився осторонь справи банку «Слов’янський».

Як стало зрозуміло з пізніше опублікованих плівок Мельниченка, «пресувати» цей банк податковій доручив екс-президент Леонід Кучма. Колишня влада вважала «Слов’янський» важливою ланкою у бізнес-імперії тодішньої затятої опозиціонерки Юлії Тимошенко. Піскун рішуче кинувся в бій. Банк збанкрутував, а його віце-президент і, як подейкували, фінансовий геній бізнес-імперії Тимошенко Борис Фельдман опинився за гратами.

Звісно, така діяльність викликала шквал критики на адресу головного податкового міліціонера. Та, здається, він добре вивчив поради Карнегі і з успіхом перетворює «лимонний сік на лимонад» — активно піариться на справі «Слов’янського». Цим Піскун вигідно вирізняється серед більшості чиновників «режиму Кучми», які всіляко уникали ЗМІ. Після епопеї з Фельдманом Піскун скромно скаже Контрактам: «Я не робив кар’єри на справі Фельдмана». Не будемо з ним сперечатися. Лише констатуємо, що трохи пізніше Піскун обійняв посаду генпрокурора, замінивши одіозного Михайла Потебенька, який став народним депутатом.

Генпрокурор

Вперше Піскун став генпрокурором у листопаді 2002 року. Подейкують, що Кучма ставив перед новим генпрокурором два завдання. Перше — посадити Тимошенко, друге — довести до суду справу Гонгадзе без шкоди для себе. Як і у справі зі «Словянським», Піскун почав активно працювати. І навіть домігся певних результатів.

Одного з головних підозрюваних у справі Гонгадзе — генерала Олексія Пукача — було заарештовано. Щоправда, з Тимошенко нічого не виходило — Генпрокуратура так і не надала парламенту докази вини Тимошенко, тож до голосування про зняття депутатської недоторканності справа так і не дійшла.

Можливо, така нерозторопність була викликана не лише чарівністю потенційної обвинуваченої. Поки громадськість і президент переймалися цими гучними справами, Піскун опановував бізнес-діяльність. Наприклад, у середовищі столичних торгових менеджерів свого часу активно обговорювалося бажання Святослава Михайловича за символічну ціну купити одну з мереж магазинів у Києві.

На посаді генпрокурора він явно не жив на одну зарплату — під час обвинувачувального виступу Піскуна в парламенті з приводу злочинів Тимошенко остання підійшла до нього, підняла його руку і заявила, що годинник Піскуна коштує $10 тис. Генпрокурор особливо не заперечував. Пізніше він пояснив, що живе на доходи від бізнесу дружини і доньки. Яким саме бізнесом займаються його найближчі родичі, він не уточнив.

Проте, коли Леонід Кучма, надивившись на безрезультатні спроби Піскуна посадити Тимошенко, вирішив відправити його у відставку, голова Координаційного комітету з боротьби з корупцією та організованою злочинністю Ольга Колінько звинуватила Піскуна у «сприянні» бізнесу доньки Тетяни Іващенко й одного з родичів — Юрія Триндюка. Святослав Михайлович цю інформацію спростував і заявив, що не знає ніякого Триндюка. Між тим пан Триндюк обіймав посаду голови правлінь ВАТ «Одеський портовий холодильник» і ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат», і саме в цих підприємствах дочка Піскуна мала свою частку.

Перед першою відставкою Піскуну інкримінується зловживання службовим становищем, невиконання указів президента, комерційна діяльність і відпочинок за рахунок бюджету в Криму, Еміратах і Альпах. Перший національний канал показував обласних прокурорів, які розповідали, як Піскун змушував їх «кришувати» певні фірми, що начебто йому належали. Та жодної справи проти Піскуна новий прокурор не порушив. А через кілька місяців екс-генпрокурор з’являється на публічній вечірці, організованій дочкою тодішнього президента Оленою Франчук. Виглядає життєрадісно й оптимістично.

І знову доброго дня

У період двовладдя, коли Леонід Кучма свої повноваження фактично втратив, а Віктор Ющенко ще не набув, районний суд Києва відновлює Піскуна на посаді генпрокурора. Кучма виконує рішення суду й підписує указ про його повторне призначення генпрокурором. Більшість оглядачів переконані, що повернення Піскуна — результат компромісу між Кучмою та Ющенком.

Мовляв, Кучма передає владу Ющенку, а останній зобов’язується не переслідувати оточення свого попередника. Гарантом виступає Піскун. Через деякий час з’являються розшифровки нібито розмов Святослава Піскуна і Віктора Пінчука, в якому екс-генпрокурор просить зятя президента переконати Леоніда Кучму призначити себе генпрокурором, обіцяючи саботувати розслідування злочинів старої влади.

Піскун зрозумілої відповіді на оприлюднення цих записів не дав, але справу за фактом незаконного прослуховування порушив. Взагалі протягом останніх дев’яти місяців він порушував безліч кримінальних справ. Але жоден резонансний злочин так і не було розслідувано. Це стосується і вбивства Гонгадзе, й отруєння Ющенка, і фальсифікації виборів. Більшість високопосадових корупціонерів спокійно втекли за кордон.

Як розповів секретар РНБО Петро Порошенко в інтерв’ю Контрактам (№ 22, 30.05.2005), це сталося тому, що прокуратура вчасно не дала санкції на арешт підозрюваних, організаторів фальсифікацій не встановлено, а справа голови Донецької облради Бориса Колесникова розвалювалася на очах.

Крісло під генпрокурором захиталося ще наприкінці літа. Віктор Ющенко у телезверненні з приводу відставки уряду Тимошенко заявив, що стосовно генпрокурора ведуться консультації. Поінформовані джерела стверджують, що останньою краплею, яка переконала Ющенка відправити Піскуна у відставку, стала різка критика ПАРЄ розслідування справи Гонгадзе.

Генпрокурор готувався до відставки і спробував вибудувати захист, порушивши кілька справ проти соратників Ющенка і щодо фінансування виборчої кампанії нинішнього президента Березовським. Тепер Піскун розігрує карту опозиціонера і, як свідчать поінформовані джерела, збирається балотуватися на виборах до парламенту за списком Блоку Юлії Тимошенко.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар