Місце зустрічі — сесійна зала

Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ

230 тисяч депутатів можуть отримати статус недоторканності. Проти них неможливо буде провадити слідчі дії, їх неможливо буде заарештувати, судити, притягти до кримінальної відповідальності. Якщо це станеться, міністр внутрішніх справ Юрій Луценко обіцяє піти у відставку

Здивувати — значить перемогти, — говорив Наполеон. Віктор Ющенко, здається, вивчає суть цієї сентенції. На початку жовтня він заявив, що виступає проти недоторканності для депутатів як парламенту, так і місцевих рад. Наступного ж дня підписав прийнятий парламентом закон, який гарантує недоторканність депутатів місцевих рад, а ще через день до Конституційного Суду було направлено подання, в якому президент просить визнати закон таким, що не відповідає Конституції. Виглядає як непослідовність або збій у виконанні меморандуму, підписаного між більшістю фракцій парламенту, Ющенком і Януковичем. Саме в ньому йшлося про необхідність зробити всіх депутатів недоторканними.

Проте насправді така поведінка президента може означати апробування нової моделі управління, яка відповідала б принципам політичної реформи. Не вступати з парламентом у прямий конфлікт, а переводити спірну проблему в іншу площину. Таким може бути головне правило Ющенка, за яким він впливатиме на парламент після набрання чинності змінами до Конституції.

Цікаво, як діяв би в такій ситуації попередній президент? Конфлікти з парламентом у Леоніда Кучми траплялися часто, і він виробив певний алгоритм. Зі стовідсотковою впевненістю можна сказати, що Кучма щодо спірного законопроекту скористався б правом вето, а прихильників закону представники АП намагалися б або залякати, або підкупити.

Прогноз Контрактів

Не все так просто з Конституційним Судом. З дев’ятнадцяти членів КС сьогодні не призначені чотири (по одному має призначити президент і з’їзд суддів, двох — парламент). Цікаво, що 18 жовтня закінчуються повноваження ще дев’яти суддів. З них двох призначає президент, двох — парламент і п’ятьох — з’їзд суддів, який заплановано на початок листопада. Тобто конституційність закону про масову недоторканність розглядатиме вже новий склад КС, і станеться це не раніше ніж у листопаді. Більшість опитаних Контрактами експертів стверджують, що подання президента буде задоволено.

Аргументи «проти»

1. Закон про недоторканність депутатів місцевих рад порушує Конституцію. Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Недоторканність гарантується Конституцією тільки для народних депутатів України (стаття 80 Конституції України), президента України (стаття 105 Конституції України), суддів (статті 126, 149 Конституції України).

2. До місцевих рад обиратимуться тепер з подвійним завзяттям. Особливо громадяни, у яких нелади із законом. «У нас близько сотні кишенькових партій, і перед виборами багато з них стануть справжнім дахом для відвертих кримінальників, які прагнутимуть діяти безкарно», — вважає лідер фракції «Наша Україна» у Київраді Юрій Зубко.

3. Закон про вибори не забороняє суміщати місцеве депутатство з роботою у виконавчих органах відповідної ради. Тому підприємець або чиновник, ставши депутатом, може ігнорувати усі правоохоронні органи разом узяті. «Навряд чи цей закон сприятиме поліпшенню роботи місцевих рад», — прогнозує експерт політичних програм Центру ім. Разумкова Олександр Литвиненко.

4. Новий закон зводить нанівець спроби притягти до відповідальності фігурантів більшості резонансних справ. Адже і екс-голови донецької та київської облрад Борис Колесников і Анатолій Засуха є депутатами відповідних рад.

5. Залишається незрозумілим, як бути з місцевими депутатами, які вже потрапили за грати.

Аргументи «за»

1. Закон захистить так званих опозиціонерів від так званих політичних репресій.

2. Місцеві депутати принаймні офіційно будуть захищені від місцевих кланів і потужного бізнесу. «Якщо депутат сільської ради протистоїть якійсь аграрній фірмі, що провадить неправильну, на його думку, політику на селі, йому потрібен певний імунітет, адже депутат і агрофірма перебувають у різних вагових категоріях», — пояснив Контрактам депутат-аграрій, що проголосував за законопроект.

3. У недоторканності місцевих депутатів кровно зацікавлені партії. Адже ця норма значно збільшує кількість претендентів на прохідну частину списку до місцевої ради (наступні вибори до місцевих рад проводитимуться за партійними списками). Це означає, що продати місце у списку відтепер можна значно дорожче і партійна каса стане значно більшою. За оцінками Комітету виборців України, ще місяць тому попередня ціна місця у прохідній частині Київради коштувала близько $200 тис., тепер ця сума зросте у кілька разів.

---

Історія української недоторканності

Денис КОВРИЖЕНКО, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив

— Уперше недоторканність депутати місцевих рад отримали 21 квітня 1993 року. Тоді парламент прийняв Закон «Про порядок одержання згоди Ради народних депутатів на притягнення депутата до відповідальності». Його зміст практично повністю збігається зі змістом нинішнього закону. Згодом інститут депутатської недоторканності місцевих депутатів визнали однією з причин стрімкої криміналізації складу місцевих рад у період з 1993 по 1998 рік, особливо на Сході та в Автономній Республіці Крим.

Показовою була ситуація в Криму, де місця в багатьох радах і парламенті Автономії було поділено між представниками двох найбільших кримінальних угруповань, а Партія економічного відродження Криму, одна з найпотужніших кримських партій, на думку окремих експертів, була політичним крилом організованого злочинного угруповання. 1998 року Конституційний Суд вирішив, що недоторканність місцевих депутатів суперечить Конституції, і місцеві депутати втратили свій привілей.

Протистояння між владою та опозицією після парламентських і місцевих виборів 2002 року загострили питання недоторканності. Парламентські опозиціонери стали вимагати відновлення такого інституту. У вересні 2003 року народний депутат Валерій Асадчев (зараз фракція УНП, на той час — «Наша Україна») вніс відповідний законопроект, про який у сесійній залі «згадали» лише після обрання нового президента.

8 вересня 2005 року саме за нього й проголосували 270 народних депутатів України.

---

Як у них?

Демократичні країни

Недоторканності депутатів місцевих рад немає в жодній з демократичних країн.

СРСР

На теренах колишнього СРСР недоторканність на місцевих депутатів поширювалася тільки в Росії та Білорусі.

Росія

Прокурор у разі порушення кримінальної справи щодо депутата законодавчого органу суб’єкта Федерації (краю, області, міста федерального значення, автономії тощо) зобов’язаний звернутися до відповідної думи з клопотанням про надання згоди на притягнення депутата до кримінальної відповідальності. Якщо відповідна дума відмовляє у наданні такої згоди, прокурор звертається з аналогічним клопотанням до вищого судового органу суб’єкта федерації, рішення якого й визначатиме подальшу долю депутата. Депутати сільських, селищних, міських, районних рад у Росії права на недоторканність не мають.

Білорусь

Депутатську недоторканність скасовано наприкінці 1990-х років окремим законом.

Кандидатський мінімум

Щоб дізнатися, скільки коштуватиме місце в партійному списку, Контракти звернулися до своїх джерел у низових партійних організаціях. Наведені цифри не претендують на цілковиту об’єктивність, але їхній порядок відповідає дійсності. У першій колонці суми, які вже обговорюються в партійних штабах. У другій — прогноз. Торгівля місцями не означає, що всі кандидати заплатять партії, але, поза сумнівом, кількість партійних активістів серед кандидатів цього року значно зменшиться.

	До прийняття закону про недоторканність	Після прийняття закону про недоторканність
Сільрада*	1 порося впливовій людині	3 поросят
Райрада	$7000-20 000	$10 000-30 000
Міськрада обласного міста	$70 000	$140 000
Міськрада міст-мільйонників, Київрада	$200 000-250 000	$500 000-700 000
Облрада	$70 000	$140 000
* обирається по мажоритарному округу

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар