|
|
|||||
| 02 Грудень 2008, Вівторок |
|
Українською На русском | ||||
![]() |
Ділові новини | Прес релізи | Бізнес-події | Форум | Власний рахунок | Авто | Нерухомість | Робота |
| Український дiловий тижневик "Контракти" / № 42 вiд 17-10-2005 | РЕКЛАМА | ПЕРЕДПЛАТА 2009 | ||
|
Словарна біржаОбережніше зі словами! Їхня цінність і значення коливаються, як акції на біржі у дні кризи. Ще вчора демократія мала найвищу цінність і навіть зросла на кілька пунктів, але коли в її ім’я почали бомбити міста, саджати людей до в’язниць і завойовувати країни, я скинув її акції як junk — біржовий непотріб.
Маклери, які торгують демократією, кажуть, що їхні акції є еквівалентом свободи. Але реклама часто обманює. Свобода — це коли усі різні, а на вулицях українських міст і в усьому так званому цивілізованому світі кількість людей в уніформі анітрохи не менша, ніж у тоталітарних країнах. Охоронці, торгові агенти, промоутери — всі в одностроях! Свобода — це вибір. А споживачеві у мегамаркеті хочеться вити від розмаїття та вишуканості форми і нікудишнього змісту товарів. На уявному українському біржовому табло «демократію» наздоганяють «європейські цінності». Хоча й їм, як на мене, вже давно пора до категорії junk. Цінності, які дозволяють гратися у політкоректність і водночас у цілком рабовласницьких традиціях закуповувати українських дітей для трансплантації органів і жінок для втіхи, великої вартості не мають. Мені складно зрозуміти, чому у країні з понад 1000-літньою історією християнства комусь ще знадобилося вивіряти ціннісні орієнтири. Тим часом у junk перебувають слова, реальна вартість яких справді висока. Є чудове звертання «товаришу» — звертання до рівноправної особи без жодних класових і майнових підтекстів. Та коли немає свободи, згадувати про рівність і братерство не доводиться. І чому не назвати талановиту людину творчою, а не зверхньо, на західний манер, визнавати її роботу креативною? Щоб не наврочити — креативні люди завжди при грошах, а творчі — швидше навпаки. Гарні й життєствердні слова девальвують дуже скоро. Мабуть, тому, що їх найбільше полюбляють спекулянти. У повоєнній Франції було дурним тоном говорити про патріотизм. Цим словом зловживав маршал Петен — нацистський поплічник, керівник прогітлерівського французького уряду. Позитивне за своєю суттю поняття викликало у французів неприємні спогади про роки окупації. Потрібен був час, щоб таке слово остаточно реабілітувалося.
|
|
|
|
|
|
Редакцiя: т/ф:(044) 391-51-75. Iнтернет-проект: |
|