Чи підете ви на Майдан?

Макс ІВАНЕНКО, керівник корпоративних проектів Samsung Electronics Ukraine

— Для прийняття рішення мені необхідно знати першопричину — навіщо йти? Я не хочу бути інструментом у чиїхось іграх, а тим більше витрачати на це свій час, здоров’я тощо. Доля країни мені небайдужа, але особливо неприємно спостерігати, як за народолюбними лозунгами приховуються неприкрита жадібність і бажання покерувати, відірвати ласі шматки. Дуже розчарований діями нинішньої владної команди. На початку року мене переповнювала гордість за країну і народ. Зараз залишилися тільки гордість за народ і надія на його мудрість. Тому піду, якщо буду впевнений, що Майдан справді принесе користь народу.

Андрій КУРКОВ, письменник

— Ні. Тому що головна мета Майдану № 1 полягала в тому, щоб могли відбутися Майдан № 2, № 3 і т. д. Люди зрозуміли — вони можуть впливати на політичну ситуацію в країні і можуть контролювати владу. Це не буде контрреволюція, не буде нова революція. Це може бути продовженням. На першому Майдані все, що міг, зробив. А зараз мені треба працювати. Пишу статті, роблю репортажі як для своєї країни, так і для закордону. Зараз це важливіше, ніж стояти на Майдані-2.

Кость БОНДАРЕНКО, політолог

— Я не ходив на перший Майдан і не піду на другий. Не бачу сенсу. Якщо Майдану-1 було хоч якесь пояснення, то для Майдану-2 я не бачу ідеї, окрім як приведення Юлії Тимошенко до влади.

Владислав КАСЬКІВ, лідер громадянської партії «Пора»

— Майдан існує досі, він у головах наших людей. Якщо хтось думає, що помаранчева революція закінчилася в той момент, коли зняли намети на Хрещатику і майдані Незалежності, то він дуже помиляється. Треба мислити образами політичного процесу, а не наметами. І в цьому сенсі Майдан не закінчувався. А ось нові намети малоймовірні. Утім, нічого нереального не буває.

Андрій МІШИН, заввідділом Національного інституту проблем міжнародної безпеки

— Оскільки я держслужбовець, та ще й належу до спецструктури, то в першому Майдані, як і багато хто з чиновників та силовиків, участі не брав. Вважаю, що історія повторитися не може. Головне, що неможливо повторити порив кінця 2004 року. Перший Майдан був піком виступів. Адже акції протесту 9 березня 2001 року безуспішно намагалися повторити 16 вересня того самого року. На сьогодні технологічно неможливо зібрати Майдан, адже цій масі людей треба запропонувати якусь дію, щоб вони не розійшлися. Наразі не бачу інструментів, за допомогою яких протягом більш ніж півтори доби можна втримувати 100 тисяч людей.

Сергій ГУЗЬ, голова незалежної медіапрофспілки

— Усе залежить від того, що це буде за Майдан, хто буде його організаторами, якими будуть лозунги.

Вахтанг КІПІАНІ, журналіст

— Якщо це буде Майдан, який обстоюватиме і захищатиме інтереси першого, — піду. А якщо це буде Юліна шайка-лєйка — однозначно ні.

Марія Іванівна, продає сигарети біля офісу Контрактів

— Обов’язково піду. Коли була червона, чи як там її, помаранчева революція, я змінила своє постійне місце торгівлі біля метро Кловська і подалася на майдан Незалежності. За місяць наторгувала стільки — за весь рік стільки не продаси!

Олена БІЛАН, аналітик

— Я зараз не бачу лідера, за яким пішла б на Майдан. Дискредитували себе всі.

Дмитро СВЯТАШ, народний депутат

— Не піду, оскільки Майдан, на мою думку, — це політична технологія, а не демократія. А при демократії всі питання і проблеми вирішуються за допомогою виборів, а не на Майдані. Майдан за помахом руки — очевидна технологія лідера, який його збирає.

Дмитро БОРИСОВ,директор брендингової агенції Brand storm

— Якщо будуть неконституційні дії з боку виконавчої чи законодавчої влади, я вийду на Майдан. Хоча дуже обережно ставився б до оцінки того, що відбувається. Наприклад, мені здається, що політична ситуація в країні зараз кимось моделюється і розвивається в контексті майбутніх парламентських виборів.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар