Сезонна релігія

Дмитро ГОНГАЛЬСЬКИЙ, редактор розділу «Монетний двір»

«Аллах Ахбар!», — з іронією вітають кримські таксисти колегу, що сповідує іслам. Алі, який, вочевидь, звик до таких витівок слов’ян, запитує у кривдників: «А ви хоч знаєте, що це означає?».

Таксисти безцеремонно продовжують: «От лимонку кинемо, тоді й дізнаємося!».

Ми сідаємо в машину Алі, почуваючись явно не в своїй тарілці. Грубі жарти єдиновірців крім незручності викликають відчуття провини. Утім, Алі не ображається. Заводить машину і в доброзичливій манері починає розмову: «Дивні люди, не розуміють, що кажуть. Аллах Ахбар означає Бог Великий. Що тут смішного? Ви звідки приїхали?».

До вершини Ай-Петрі на таксі 25 хвилин їзди. Алі не гає часу, вкладаючи у вільні вуха православних канони ісламу. Поступово розмова стає напруженою. З’ясовується, що православні, зокрема й ми, чотири пасажири, давно забули Біблійні істини й потонули в гріхах. І тільки іслам може вважатися єдино правильною релігією, що здатна об’єднати людей і перемогти в них низькі якості. А для боротьби з невірними всі засоби хороші. Зокрема й зброя. Згоден таксист за першим покликом вирушити і до Чечні, і до Палестини.

От тільки мені не зрозуміло, чому тоді Алі возить, наприклад, російських туристів. Або чому бере плату за проїзд грішми, а не золотом, як велить Коран. Таксі в один бік приносить 60 грн. П’ять поїздок на день — 100 євро. Літній сезон дозволяє таксисту без особливих труднощів прожити наступні три сезони.

На Ай-Петрі потрапляємо до рук екскурсовода-татарина, якого порекомендував нам Алі. Вартість його послуг майже така сама. Але, слава Богу, проповідь до програми не входить. Хоча дистанція дотримується неухильно. Дізнавшись, що ми з Києва, екскурсовод ставить дуже дивне запитання: «Ну як там, в Україні?». А я, дурень, вважав, що ми живемо в одній країні.

Мені складно уявити, як вжилися б дві релігії, якби між ними не було чітко відбудованих взаємовигідних економічних відносин. Ще складніше зрозуміти, чому відносини мають вибудовуватися за простенькою схемою обміну товарів та послуг.

Можливо, коли представники іншої віри, національності чи кольору шкіри в меншості, їм необхідна дещиця шовінізму для зміцнення самооцінки в межах держави. А градус шовінізму підвищується зі зменшенням достатку. І Коран чи Біблія тут ні до чого. Логіка людей, змучених безгрошів’ям, завжди однакова. І, боюся, вона не залежить від віросповідання. Не дотримуються її лише пророки.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар