Обнулення кадрів

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ

Смерть старого уряду може привести до народження нової опозиції і формування Кабміну щонайменше на рік.

Не можна сказати, що команда, яка пішла, була командою однодумців. Уряд був коаліцією переможців, а сама ця коаліція — вимушеним результатом виборів, коли згуртувалися всі, хто виступав проти Януковича. Політичні погляди (у кого вони були) в такій ситуації не мали великого значення, метою було отримання результату.

Ну а після того, як мети було досягнуто, довелося розплачуватися за нього різношерстою коаліцією. Не можна відставників назвати й «соратниками по боротьбі», групою, яка доклала особистих зусиль для повалення «злочинного режиму». Якби така група реально існувала, її відхід був би прикрим, оскільки команда людей, які пройшли разом «вогонь, воду і мідні труби», справді становить неабияку менеджерську цінність.

У нашому ж випадку більшість «борців» просто скористалися народним обуренням, а загалом уже були готові здатися Януковичу. Але суть проблеми навіть не в цьому, а в тому, що в нової влади невеликий кадровий запас. І міністри, і особливо чиновники на місцях набиралися з лав колишньої влади. Тому жодні таємничі «духи Майдану» з відходом чиновників не зникнуть, оскільки вони як не мали стосунку до Майдану, будучи в уряді, так і не матимуть, залишивши його.

Мотиви президента

Можна, звичайно, шукати прихований сенс у тому, що Віктор Ющенко не обмежився відставкою дійових осіб корупційного скандалу, і, можливо, він там є. Однак будь-які сценарії переважуються простим фактом — вперше в історії український президент вчинив у такій ситуації як політик, тобто проявив саме ті якості, які є найважливішими для роботи президента. Крім того, звинувачення Зінченка дозволили Ющенку «обнулити» ситуацію в уряді, яка, пригадаймо, була непростою. У відставку пішли не просто чиновники, а конфлікти, які вони встигли розпалити за короткий період часу.

Цілком природно, що сьогодні спостерігається спроба «відкату» до ситуації, яка склалася до відставки. Ходоки обсідають Ющенка удень і вночі, подає до суду Порошенко, подейкують, що не залишить своєї посади Третьяков. Знову повертається практика, що існувала при Кучмі, коли політичну відповідальність свідомо плутають з адміністративною і карною.

Так, Святослав Піскун заявив, що Зінченко подав до прокуратури «тільки заяву» про корупцію. Власне, незрозуміло, що ще міг подати Зінченко. Справа прокуратури — розслідувати факти, а не давати коментарі. На політиків не поширюється правило «не спійманий — не злодій».

Якщо пролунали обвинувачення в корупції, причому не від дяді Васі (у цьому випадку прокуратура якраз і потрібна), а від високопосадовця, до того ж пролунали вони разом із заявою про відставку, вихід один — обвинувачений повинен піти незалежно від того, винен він юридично чи ні. Так працює механізм політичної відповідальності, і запустити його в хід для України значно важливіше, ніж захищати чиюсь сумнівну честь і гідність.

Що далі?

Віктор Ющенко як політик від скандалу, здавалося б, нічого не виграв. Тепер його шанси легко отримати більшість у новій ВР досить сумнівні. Союзників в особі Тимошенко більше немає, «великий блок» за участю «Нашої України», БЮТ і партії Литвина під питанням. Точніше, тепер треба якимось чином загнати туди Литвина. Знову-таки, підвищення прохідного бар’єра для партій, яке могло б допомогти «НУ», є малоймовірним.

Існує запасний варіант — маніпуляції з політреформою, які дозволили б взагалі зняти проблему майбутніх виборів. Чесно кажучи, політично прийнятних махінацій, які можна було б провести, зберігши честь мундира, не видно. Чомусь у розмовах на цю тему згадується Конституційний Суд, адже він уже дав один висновок (позитивний) щодо цього питання. Різноманітні референдуми та інші антиконституційні дії, винайдені, між іншим, Олександром Зінченком, є важкоздійсненними і зовсім не вкладаються у межі пристойності.

Узагальнюючи проблематику, можна сказати, що будь-які дії, спрямовані на маніпуляцію правилами гри напередодні виборів, зашкодять Віктору Ющенку. Ситуація виглядатиме таким чином: Ющенко розігнав своїх соратників, щоб остаточно узурпувати владу.

Переформатування опозиції

У Тимошенко немає іншого виходу, окрім як іти на вибори в опозиції. Опозиція може бути різною, але тепер важко собі уявити блок Тимошенко і Ющенка. Загалом існує варіант, коли обидві партії заявляють, що формуватимуть більшість разом, але на виборах виступають окремо. Якщо він реалізується, то можна буде сказати, що українська політика виросла на голову. А поки що перспективи такого об’єднання, в якому немає спільного виборчого списку, вельми сумнівні.

Поява безгоспних політиків, звільнених президентом, звичайно, вплине на склад опозиції, але неістотно. Тимошенко — самодостатня і амбітна фігура для того, щоб об’єднуватися з кимось з нинішніх опозиціонерів. Та й, приміром, тому самому Зінченку чи Терьохіну з Пинзеником ніяк не по дорозі з Януковичем. До речі, саме в цих, скажімо так, «післяреволюційних» кадрах зосереджений певний потенціал. Партію вони вже створити не зможуть, а ось посилити деякі списки — цілком. Тож у країні може нарешті з’явитися така собі подоба цивілізованої опозиції, а не тільки популісти на зразок Януковича чи Тимошенко.

Уряд

Цікаво, що теоретично існує можливість провернути операцію з метою зробити уряд Єханурова недоторканним на рік. Річ у тім, що Конституція передбачає обов’язкову відставку уряду після президентських виборів, але в ній нічого не згадується про те, як поводитися після виборів парламентських.

Тобто якщо до виборів вдасться затвердити Кабінет і прийняти його програму, то він може зберегтися і після виборів. Логіка політреформи, яка набере чинності після нового року, передбачає формування Кабінету більшістю, і, зрозуміло, ця більшість буде не такою, як зараз. Але це — логіка. А в політиці діє не логіка, а інтереси. Виникає неабияка спокуса відкласти питання про нового — післявиборчого — прем’єра на якомога триваліший термін.

Ухваленням програми уряду можна шантажувати, ним можна торгувати. Важливим у такій ситуації є те, що ніхто не знає, як виглядатиме Конституція після реформи. Будь-яке положення Основного Закону може бути поставлене під сумнів і запропоноване своє трактування, тому очевидна, здавалося б, річ — уряд має піти після обрання нового парламенту — цілком може бути подана як неочевидна.

Що ж до самого уряду, то його «технічний» підвішений стан — знахідка для економіки. Відомо, що найкращий уряд — той, який не заважає. А для України це правило спрацьовує подвійно.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар