Культурне питання

Костянтин СИМОНЕНКО, редактор розділу «Правила гри»

Цікаво, скільки вихована людина має терпіти незручності, щоб мати повноцінне право дати по пиці?

Уявіть: ви пустили до себе погостювати далеких родичів з глухої провінції просто тому, що не могли їм відмовити, оскільки раніше охоче користувалися дарами їхнього саду-городу. А вони, сприйнявши ваше прохання почуватися як удома надто буквально, не знявши черевиків, комфортно влаштувалися на вашому ліжку, голосно затягли свою улюблену пісню, шматуючи ковбасу прямо на поліровці комода. І, вочевидь, іти не збираються.

Це питання виникло не випадково. Нещодавні відвідини Парижа справили на мене подвійне враження: з одного боку, прекрасне місто з величезною кількістю шедеврів світової культури на квадратний метр, де прийнято вітатися з водієм автобуса і пропускати без черги інвалідів, а з іншого — помітна на кожному кроці присутність чужоземців, які всерйоз і надовго влаштувалися у французькій столиці, живучи згідно зі своїми культурними традиціями. На вузьких вуличках міста швидше можна почути арабські наспіви чи африканські ритми, ніж акордеон, шарманку чи скрипку. Серед великої кількості турецьких, грецьких, індійських, китайських та інших ресторанів вже не так просто відшукати заклад, що пропонує місцеву кухню. Та й там нарівні з цибулевим супом вам, напевно, запропонують рис басматі.

Корінні парижани якось одразу виділяються у строкатому натовпі перехожих своєю гідністю, незворушним виглядом і елегантністю вбрання (і не обов’язково дорогого). Важко собі уявити, що ці люди стануть сидіти на капоті чужого раритетного авто чи бити пустий посуд об бруківку, і вже точно вони не хапатимуть за руки перехожих і не тягнутимуть до свого закладу, не кричатимуть у відкрите вікно автобуса, що всі «козли». Все це роблять інші. Не тому, що некультурні, а тому, що їхня культура це допускає. Мені скажуть — треба бути терпимішим, добрішим... Може, це так, але дуже не хотілося б, щоб замість Парижа з’явився ще один Каїр.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар