Поточний момент

Брак слів

Дмитро КРАПИВЕНКО

Про кризову магію. Примари бачать не тільки божевільні чи безтурботні мрійники.

Містифікації трапляються там, де їх найменше очікують. Зокрема, навколо економіки. Ну що, здавалося б, надзвичайного у фразі на кшталт: «В умовах економічної кризи, що спостерігається в Україні та інших пострадянських державах, постає проблема енергетичної незалежності». За кожним зі згаданих штампів — містика. Схуднення ВВП на 60% та інфляція на рівні 10 000% на рік — усі ці статистичні жахи справді мали місце в Україні початку

90-х. Слово «криза» тоді, здавалося, справді містило в собі своє первісне, давньогрецьке значення — суд у релігійно-містичному сенсі. Те, що сьогодні називають кризою національної економіки, вимірюється у зростанні ВВП на 5,5%, промвиробництва — на 4,8%, інфляції — 3,8% (Держкомстат, 2006 р.). Лояльний такий вирок суду. Однак обурені ним збираються у коаліції і кидаються грудьми на кризову примару.

Аномальні явища спостерігається на специфічних територіях — Бермудський трикутник, Чорнобильська зона тощо... СНД, ГУАМ, ЄЕП — коли говорять про економічне наповнення цих термінів, тхне магією. Статус «держав з перехідною економікою», вигаданий для пострадянської руїни, дозволяє політичним алхімікам проводити експерименти з інтеграції в один простір феодально-кланових систем Центральної Азії, командно-адміністративної Білорусі, нібито ринкової (принаймні Захід це визнав) України під патронатом президента РФ. Але аномальний простір не народжує філософського каменя чи бодай камінної квітки a la Бажов. Хоча перший віце-прем’єр України вважає, що просто «певні кола у Росії» не бажають бачити нашу державу в ЄЕП.

Диверсифікація, альтернативні джерела постачання та енергозбереження — це слова із замовляння на енергетичну незалежність. Звісно, для країни, що забезпечена власними енергоресурсами ледве на третину, таке замовляння на часі. Засівати поля рапсом, будувати нові енергоблоки чи навіть цілі АЕС — усі ці прожекти Україна здатна здійснити самотужки чи за підтримки західних кредитів. У найсміливіших фантазіях можна навіть добудувати Одеса — Броди до польського Полоцька і вщерть наповнити його каспійською нафтою. Але це не замінить російського газу, альтернатив якому не існує. Є ще туркменське паливо.

Однак жоден маг не в змозі організувати його постачання до нас поза російською територією. Є Іран, спроможний експортувати тисячі дефіцитних кубометрів, але немає трубопроводу, здатного закачати паливо в українські сховища. Та й Ісламська Республіка останнім часом живе на діжці власної ядерної програми і невідворотних міжнародних санкцій.

Є Європа, яка запевняє, що не дозволить Москві застосовувати газовий шантаж до молодої демократичної держави, і водночас спонсорує будівництво трубопроводу в обхід України та збільшує обсяги імпорту російського палива. Якщо за таких умов Київ справді винайде формулу енергетичної незалежності, це будуть діяння, зіставні з подвигами давньогрецьких героїв.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар