Гроші

Справа за малим

Олена СТРУК, колаж Костянтина ПАЛАМАРЧУКА

Навіщо українські металурги купують невеликі європейські заводи

Російський мільярдер Олег Дерипаска накинув оком компанію «Норильский никель» — найбільшого у світі виробника нікелю. Належна Дерипасці UC RUSAL веде переговори з одним з акціонерів «Норникеля» Михайлом Прохоровим про придбання блокуючого пакета акцій підприємства (25%+1 акція). Якщо компанії об’єднаються, на світовому ринку алюмінію, нікелю, міді, платини і паладію з’явиться гравець, здатний потіснити найбільшого у світі виробника алюмінію Rio Tinto Alcan.

Наприкінці листопада 2007 року австралійська гірничодобувна корпорація Rio Tinto поглинула канадську групу Alcan. Сума угоди — $38,1 млрд. Тільки-но австралійці оформили угоду, як гірничорудна група BHР Billiton запропонувала Rio Tinto Alcan злитися. Ціна питання — $140 млрд.

На тлі покупок австралійців і росіян угоди за участю українців — крапля в морі. Холдинг «Метінвест» (керує металургійними активами System Capital Management Рината Ахметова) у листопаді 2007 року обзавівся двома прокатними заводами — в Італії (завод Trametal) і Великій Британії (завод Spаrtan). За оцінками інвестаналітиків, активи обійдуться Ринату Ахметову в $400-500 млн.

Закордонні компанії SCM зможуть щороку продавати на європейському ринку близько 1 млн т металопрокату. Торік Trametal і Spаrtan на двох випустили 536 тис. т прокату. Близько 515 тис. т виробив італійський завод Ferriera Valsider, придбаний SCM у 2005-му.

Придбання великих заводів українцям явно не по зубах. Утім, такі металургійні підприємства вітчизняним олігархам і не потрібні. Після об’єднання з Інгулецьким ГЗК Вадима Новінського групі SCM цілком вистачає залізорудної сировини. Потужностей для нарощування виробництва заготовок теж у надлишку. Зате недорогі прокатні заводи — чудовий спосіб збільшити ринок збуту в обхід обмежень ЄС на металопродукцію з України.

Власники метзаводів у Європі зустрічають українських олігархів з розкритими обіймами. У багатьох підприємств немає власної сировинної бази, їм складно конкурувати з великими гравцями через зростання цін на залізну руду. При цьому прокатні потужності коштують дорожче, ніж 5-7 років тому, через досить високі ціни на сталь. Дрібні заводи в Європі світових сталеливарних гігантів, зайнятих масштабними поглинаннями й завоюванням китайського ринку, практично не цікавлять.

Українські $200-300 млн європейським металургам — саме враз.

---

Незмінним залишалося одне: сильні пожирали всіх, залишаючи слабким крихти, мрії про крихти, забираючи мілкосню в надійні сіті рабства.

Анатолій Приставкін «Ночувала хмаринка золота»

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар