Гроші

Три скоринки Києва

Микола ТИМОШЕНКО

Купивши виставлені на продаж пакети акцій Київгазу, Київводоканалу та Хліба Києва, інвестор зможе швидко повернути вкладення за рахунок підвищення вартості товарів та послуг комунальних компаній

Київська міська рада включила до переліку підприємств, що підлягають приватизації, більш ніж сотню столичних компаній, зокрема 28,5% акцій Київгазу, 25,5% Київводоканалу і 51% Хліба Києва. За словами секретаря Київради Олеся Довгого, причина розпродажу комунальних господарств — збитковість підприємств. «Столичні компанії не платять дивіденди державі, навпаки, вони є марнотратами бюджетних коштів», — пояснив Довгий причину приватизації Київгазу, Київводоканалу та Хліба Києва.

Аналітики впевнені: усі три компанії спроможні генерувати великий прибуток, оскільки є монополістами у своєму сегменті. Однак поки що підприємства збиткові, а Київгаз і Київводоканал мають високу дебіторську заборгованість. Наприклад, за даними Київенергохолдингу (володіє Київгазом і Київводоканалом), загальний борг столичних житлово-експлуатаційних контор перед Київводоканалом становить 400 млн грн. «Київводоканал навмисно заганяють у борги зацікавлені бізнес-структури, щоб форсувати питання приватизації», — впевнений генеральний директор юридичної групи «Колегіум» і депутат Київради Валерій Карпунцов.

На думку аналітиків, після приватизації столичних комункомпаній тарифи на їхні товари та послуги підвищаться — інвестори захочуть якнайшвидше повернути свої вкладення. Однак збільшити ціни на воду, газ і хліб буде непросто, оскільки вони є предметом політичних спекуляцій у Київраді.

Гра у монополію

Київгаз і Київводоканал входять до переліку найбільших комунальних підприємств столиці. Їхніми контрольними пакетами володіє ЗАТ «Київенергохолдинг», що створений 2006 року і є власником енергогенеруючої компанії «Київенерго».

На сьогодні Київгазу і Київводоканалу належать тільки об’єкти нерухомості та автопарк, що обслуговує підприємства, тоді як усі комунальні мережі (водоканали і газові трубопроводи) перебувають у державній власності. Утім, ці дві компанії також обслуговують комунмережі, тобто займаються їх ремонтом та реконструкцією.

За словами голови правління Київенергохолдингу Юрія Бондаря, Київгаз є одним із найбільш фінансово стабільних комунальних об’єктів у столиці. Дохід компанії у 2007 році становив 345,6 млн грн, прибуток — 3 млн грн. При цьому, каже Бондар, на відміну від багатьох інших київських комунальних господарств, тарифи на послуги Київгазу є економічно обґрунтованими (перевищують собівартість послуг) і становлять 31,5-44,4 коп. за кубометр газу.

За інформацією Київенергохолдингу, спрацювання обладнання на київському газопостачальному підприємстві — 40%. «Це невисокий показник порівняно з Київводоканалом. Київгаз вчасно ремонтує застарілі газорозподільні станції», — запевняє топ-менеджер. За висновками експертизи Держкомгірпромнагляду, однією з причин торішнього вибуху газу в Дніпропетровську був високий ступінь спрацювання газорозподільних станцій. Дніпропетровські газові мережі експлуатувала компанія «Газекс-Україна» (належить російському мільярдерові Віктору Вексельбергу), однак у їх реконструкцію фірма вкладала мало.

Водний ахтунг Вартість водопровідної води в деяких країнах світу

Натисніть, щоб збільшити

Водогінні мережі Київводоканалу перебувають у поганому стані — цього не приховує навіть топ-менеджмент керуючої компанії «Київенергохолдинг». «За останні 20 років місто з’їло практично весь запас міцності столичного водопроводу, і на сьогодні спрацювання обладнання сягає 80%», — визнає Юрій Бондар. За розрахунками Київенергохолдингу, для підтримки роботи водоканалу в нього потрібно вкласти 5 млрд грн до 2020 року, для капітального оновлення основних фондів — не менш ніж 10 млрд грн.

Основна причина спрацювання столичного водопроводу — брак у Київводоканалу коштів на модернізацію. Всупереч поширеній думці, серед населення неплатників за воду небагато. Зате ЖЕКи заборгували компанії близько 400 млн грн. Борг виник через невідповідність установлених норм споживання води населенням (9 кубометрів з особи на місяць) реальній затраті води. Тобто столиця споживає водних ресурсів більше, ніж платить за них. Грошову різницю, що виникла, зобов’язані погашати ЖЕКи, однак у них грошей немає, тому на практиці кошти іноді виділяють із міського бюджету, але не в повному обсязі. У результаті підприємству доводиться відмовлятися від програми капітальних ремонтів і стихійно латати старі колектори та водопроводи. За даними Київводоканалу, торік у столиці було зафіксовано 29 тис. випадків прориву водопровідних труб і 18 тис. — каналізаційних.

За словами Юрія Бондаря, подальше спрацювання основних фондів Київводоканалу може призвести до виходу з ладу трубопроводів і насосних станцій. За відсутності прокладання нових труб потужності підприємства з перекачування води знижуватимуться, як наслідок — воду до квартир можуть подавати погодинно, як у деяких містах України.

На думку аналітиків, докорінна реконструкція водних і газорозподільних мереж відбудеться нескоро, навіть якщо компанії цілковито перейдуть до приватних рук. «Немає жодних гарантій, що завтра міська влада не відбере у Київенергохолдингу право на користування газовими мережами або водоканалом. Отже, власникам компаній немає сенсу робити великі інвестиції в оновлення мереж», — пояснює Юрій Бондар.

Утім, навіть зі зношеними комунальними мережами Київгаз і Київводоканал вважаються інвестиційно привабливими компаніями. Монополісти потенційно є джерелами високого прибутку за рахунок зростання тарифів на свої послуги. Наприкінці 2007 року було прийнято програму реформування ЖКГ, яка зобов’язує місцеві ради встановити економічно обґрунтовані тарифи на послуги комунальних підприємств. На думку Юрія Бондаря, економічно обґрунтований тариф для Київводоканалу — 4 грн за кубометр води (зараз він становить 1,8 грн). «За ціни 4 грн за куб м Київводоканал працюватиме з рентабельністю близько 8%», — порахував топ-менеджер. Щоправда, для докорінної модернізації водопостачальних мереж потрібно підвищити ціни на воду до європейського рівня — EUR2-3, вважає Бондар.

Мережі Київводоканалу і Київгазу влада може передати інвесторам у концесію (право на експлуатацію), як вчинили в Одесі та Луганську. У цьому випадку інвестори зможуть досить швидко домогтися підвищення тарифів на послуги газових і водопровідних компаній. У Луганську, наприклад, на початку 2008-го компанію «Луганськвода» передали у концесію російській фірмі «Росводоканал», пов’язаній з «Альфа-групп» (належить російському мільярдерові Михайлу Фрідману). Уже в травні-2008 обласна влада підвищила тарифи на воду для населення майже вдвічі — до 6,66 грн за куб м.

Утім, зростання тарифів може призвести до зменшення обсягів споживання води або газу. Англійська International Water UU, яка купила водоканал у Таллінні, за 8 років підвищила ціни на воду з EUR0,73 до EUR1,6 за кубометр. Зараз власник домагається від міської ради Таллінна встановлення плати за користування водопроводом у розмірі близько EUR3 з кожної квартири. Причина підвищення — не так необхідність модернізації водогінних мереж, як істотне зниження споживання води мешканцями Таллінна внаслідок зростання цін на воду.

Хлібом єдиним

На сьогодні ЗАТ «Хліб Києва» належать дві столичні компанії: Київхліб і Київмлин. За даними ЗАТ, до Київхліба входять 11 хлібокомбінатів і 14 магазинів, компанія займає близько 90% столичного ринку хлібобулочних виробів. До Київмлина — борошномельний виробничий комплекс, млин і два елеватори.

Дохід Хліба Києва торік становив 840 млн грн, збиток — 40 млн грн. У першому півріччі 2008-го збиток компанії сягнув 100 млн грн, і все це, як пояснює її генеральний директор Ігор Мазурика, через жорстке державне регулювання цін на масові сорти хліба (український, пшеничний, батон). «До літа 2008-го ціни на хліб не переглядалися два роки. Водночас вартість сировини постійно зростала», — каже Ігор Мазурика. За даними АПК-Інформ, у 2007-му пшениця 3-го класу подорожчала з $160 до $258 за тонну. У квітні 2008-го тонна зерна коштувала вже $280. У липні ціни на хліб у Києві підвищили в середньому на 60% (на різні сорти), тому, за словами Мазурики, уже в серпні компанія «Хліб Києва» отримала прибуток у розмірі 1 млн грн.

Середній чек за оплату води і каналізацію в деяких країнах Європи

Аналітики не виключають, що в майбутньому фінансове становище Хліба Києва поліпшиться передусім за рахунок зростання споживання дорогих сортів хліба: «Люди дедалі частіше купують дорогий хліб (наприклад, з ізюмом або курагою), ціни на який влада не регулює», — зазначає гендиректор підприємства. Рентабельність виробництва дорогого хліба (від 4 грн) — на рівні 15-20%. Якщо держава відмовиться від регулювання цін на хліб, замінивши його адресною допомогою незаможним, щорічний прибуток монополіста може сягнути 10-15 млн грн.

На відміну від Київгазу і Київводоканалу, Хліб Києва не потребує серйозних інвестицій у модернізацію основних фондів. За даними компанії, обладнання підприємств, що належать ЗАТ «Хліб Києва», спрацьоване на 30-35%. «Деякі печі, що працюють на наших заводах, було запущено у 50-ті роки. Вони досить енергомісткі. Однак більшу частину обладнання було встановлено після 1990-го», — каже Ігор Мазурика. За словами топ-менеджера, на капітальне будівництво Хліб Києва щороку витрачає в середньому по 30 млн грн власних або позикових коштів (щоправда, у 2008-му фінансування істотно зменшили).

Одна з переваг компанії — географічне розташування належних їй виробничих об’єктів: багато підприємств розташовані у центрі Києва. За останні два роки холдинг закрив Хлібозавод № 1 на Печерську і № 4 у Шевченківському районі, на думку аналітиків, щоб вигідно продати об’єкти в майбутньому. За оцінками експертів, за 2 га землі під заводом № 1 можна виручити близько $40 млн.

Головний конкурент

Придбавши на приватизаційному конкурсі 51% паперів Хліба Києва, покупець отримає контроль і над Київхлібом. Однак на сьогодні Київхлібом керують структури Андрія Іванова і Василя Хмельницького (Київська інвестиційна група). На думку аналітиків, співвласники Київхліба, напевно, спробують здобути цілковитий контроль над керуючою компанією «Хліб Києва» — Іванов і Хмельницький уже опосередковано володіють 48,99% акцій ЗАТ через компанії «Фінінвест» і «Гарон».

Потенційний покупець Київводоканалу і Київгазу також може зіткнутися з проблемою конкуренції зі структурами, які нині володіють паперами цих компаній. Контрольні пакети акцій Київводоканалу і Київгазу належать компанії «Київенергохолдинг», 61% якої перебуває у володінні Київської міськдержадміністрації, 40% — кіпрських компаній, асоційованих з тими самими Андрієм Івановим і Василем Хмельницьким. Директор Інституту приватизації, власності та інвестицій Олександр Рябченко вважає, що Київська інвестиційна група обов’язково скористається нагодою стати повноправним власником Київгазу і Київводоканалу.

Профіль компанії

ВАТ «Київгаз»

Профіль діяльності: поставка газу населенню та підприємствам Києва

Спрацювання обладнання: 40%

Чистий дохід у 2006 р.: 219,6 млн грн

Чистий дохід у 2007 р.: 345,6 млн грн

Чистий прибуток у 2006 р.: 0,21 млн грн

Чистий прибуток у 2007 р.: 3 млн грн

Кому належить:

За даними компаній, ІА «Інтерфакс-Україна»

ВАТ «Київводоканал»

Профіль діяльності: подача води в житлові будинки і на підприємства Києва. Потужність підприємства дозволяє щодня перекачувати 1,8 млн кубометрів води

Спрацювання обладнання: 70-80%

Чистий дохід у 2006 р.: 325,5 млн грн

Чистий дохід у 2007 р.: 520,3 млн грн

Чистий збиток у 2006 р.: 5,11 млн грн

Чистий збиток у 2007 р.: 8,81 млн грн

Кому належить:

За даними компаній, ІА «Інтерфакс-Україна»

ЗАТ «Хліб Києва»

Профіль діяльності: виробництво хлібобулочних і кондитерських виробів. До складу ЗАТ входять 11 хлібокомбінатів, розрахованих на випічку 620,5 тис. тонн хлібобулочних і 12,6 тис. тонн кондитерських виробів щороку

Спрацювання обладнання: 30-35%

Чистий дохід у 2007 р.: 840 млн грн

Чистий збиток у 2007 р.: 40 млн грн

Кому належить:

За даними компаній, ІА «Інтерфакс-Україна»

Як у них

Франція

Водопостачальні підприємства великих міст перебувають у державній власності. Частину з них передано в довгострокову оренду або концесію приватним компаніям. В останнє десятиліття у невеликих французьких містечках з’явилися фірми, які зманюють клієнтів у великих гравців ринку, пропонуючи нижчі тарифи.

США

Державні водопровідні підприємства обслуговують 83% населення, приватні — 17% (переважно стоянки для будинків на колесах, містечка, літні кемпінги). Капітальне будівництво і реконструкція водопроводів та очисних систем фінансуються зі спеціальних фондів, які є практично у всіх штатах Америки. Тарифи на воду в США нижчі, ніж у Західній Європі, у кілька разів.

Велика Британія

В Англії та Уельсі приватизовані всі водоканали. Тарифи за споживання води встановлює державна комісія, яка також контролює якість надаваних населенню та компаніям послуг. Наприклад, час додзвону до диспетчерської служби водоканалу не повинен перевищувати 30 секунд. Водоканали Шотландії та Північної Ірландії перебувають у державній власності.

Німеччина

60% комунальних підприємств приватизовані. У країні поширена практика створення комунальних холдингів, які об’єднують газові, водні та енергорозподільні компанії під загальним управлінням.

Росія

Практично всі водоканали перебувають у комунальній власності. Російський уряд найближчими роками планує провести реформу ЖКГ, що передбачає цілковиту приватизацію або продаж міноритарних пакетів акцій багатьох підприємств, оскільки більшість водопровідних і каналізаційних мереж є аварійними.

Естонія

2000 року Талліннська міськрада на аукціоні продала 50,4% акцій міського водоканалу англійській International Water UU за 641,2 млн крон ($36,3 млн). Відтоді ціни на воду в столиці Естонії є найвищими у Балтійському регіоні.

Польща

Водогінні мережі перебувають у держвласності, однак передані в концесію приватним структурам.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар