Гроші

Великі гроші

Наталія ЗАДЕРЕЙ

Як одержати кредит на $50 млн

Торік обсяг банківських кредитів на інвестиційні цілі збільшився у 2,2 разу. Банкіри стали більш схильними до проектних ризиків. Кілька років тому підприємству без ліквідної застави навряд чи позичили б на розвиток навіть за наявності найгеніальнішого бізнес-плану. Тепер шанси компаній зацікавити банки новими проектами суттєво зросли. Сталих критеріїв відбору проектів у фінустанов поки що немає.

Умови фінансування

Мінімальний обсяг коштів, які банки готові вкладати в інвестиційні проекти, — $250-500 тис. Верхня межа визначається нормативом ризику на одного позичальника. Банки першої десятки можуть видавати в одні руки до $50-100 млн, але такі великі ризики на себе воліють не брати. Найбільші інвестиційні проекти вітчизняних банків коштують $30-50 млн.

Ідеї та ноу-хау кредиторів не вражають — у цьому відмінність проектного фінансування від венчурного. Тобто компанія, яка ініціює інвестиційний проект, повинна вкласти в нього власні гроші. Звісно, банки вимагають, щоб внесок позичальника становив не менш ніж 20% вартості проекту. Якщо таких грошей у розробника бізнес-плану немає, йому треба знайти спонсорів проекту, тобто тих, хто захоче увійти в частку.

Інвестиційні проекти фінансують за такою схемою. Спочатку позичальник поетапно витрачає кредитні ресурси: звів будівлю, оформив її в заставу, одержав кредит на купівлю обладнання. Протягом наступних 1-3 років розкручує бізнес і виплачує тільки відсотки. Завершальний етап — виплата боргу. Перевищення проектного кошторису банки не фінансують — це обов’язок пайовиків. Для зручності учасників проекту створюється SPV (компанія спеціального призначення), що виступає балансотримачем усіх активів проекту. Банкам простіше контролювати і кредитувати SPV, компанія-ініціатор проекту не псує свою фінансову звітність боргами.

Фінансування надається щонайбільше на п’ять — сім, у поодиноких випадках на десять років. Відсоткові ставки зазвичай плаваючі й прив’язані до ставок LIBOR або EURIBOR. Інвестиційні гроші коштують 9-14% річних у валюті. У гривні банки позичають небагато і ненадовго. Фінустанови беруть участь в інвестиційному проекті тільки як кредитори (через кредити, придбання боргових цінних паперів, фінансовий лізинг, акредитиви та гарантії тощо), а також як кредитори і пайовики. Частка у капіталі дозволяє банкам мінімізувати ризики і збільшувати дохідність, тому часто кредитори прагнуть до участі на паях. Приміром, «Внєшторгбанк Украина» готовий фінансувати проекти вартістю від $10 млн терміном до 10 років за умови участі в капіталі на рівні 25% акцій.

Улюбленці й аутсайдери

Необхідні умови надання кредиту під інвестиційний проект — щонайменше рік беззбиткової роботи і відсутність заборгованості перед держбюджетом і позабюджетними фондами. Внутрішня норма дохідності проекту має перевищувати вартість фінансування. Однак крім фінансових показників проекту банки ретельно аналізують і його ініціаторів — їхню бізнес-історію та активи. За словами банкірів, українські банки розуміють реалії українського бізнесу і готові працювати з цими реаліями, серед яких особливості законодавства, специфічні схеми організації бізнесу, непрозорість звітності тощо. Оскільки українські фінустанови зайнялися проектним фінансуванням порівняно недавно, вони тільки виробляють критерії прийнятності тих чи інших проектів. Відповідно можуть фінансуватися проекти, які не були б схвалені банками з усталеними підходами.

Маючи скромні капітали, вітчизняні банки кредитують переважно проекти середнього бізнесу (річні обороти — близько $50 млн). Великий бізнес може розраховувати на гроші західних фінустанов. Найбільша кількість інвестиційних проектів у кредит припадає на комерційну нерухомість, харчову та обробну промисловість, тобто на галузі зі швидкою окупністю вкладень. Саме компанії з цих галузей можуть розраховувати на прихильність банків і є першими претендентами на отримання великого кредиту. А ось будівництво і запуск нових заводів у базових галузях фінансисти вважають одними з найскладніших напрямів. Хоча прецеденти участі банків у таких проектах є. Наприклад, Райффайзенбанк Україна фінансує будівництво заводу з виробництва металевого литва.

Попри величезний попит і зростання цін на житло, в інвестпроектах з його будівництва банки беруть участь швидше як виняток. Хоча в багатьох країнах саме банки (а не населення чи держава) є основним джерелом фінансування житлового будівництва. Тому в розвинених країнах і не існує такого поняття, як первинний ринок житла.

Комерційна нерухомість будується з метою здачі в оренду, житлова — для продажу. Саме перспектива продажу житлових приміщень у недобудах й існуючі механізми реалізації прав на квадратні метри фінальному споживачеві стримують банки від фінансування таких проектів, стверджує начальник відділу проектного фінансування Райффайзенбанк Україна Леонід Рибін. Покупці квартир, по суті, стають співвласниками недобудованого об’єкта і претендують на майнові права, які перебувають у заставі в банку. В Україні також практично відсутній незалежний генеральний підряд у житловому будівництві. «Такі чинники поки що не дозволяють нам іти в цей ринок на корпоративній стороні. Але це дуже цікавий ринок. Таке відчуття, що ми дивимося на поїзд з грішми, що мчить мимо», — скаржиться Леонід Рибін.

Найпростіше залучити кредит на розширення і модернізацію діючого бізнесу. Акцент на проектах зі створення нового бізнесу декларує лише Райффайзенбанк Україна. Інші фінустанови воліють мати справу з вертикальною інтеграцією. Наприклад, один з проектів банку «Надра» — будівництво пологового будинку центром «Ісіда», що займається проблемами безпліддя. Укрексімбанк віддає перевагу інвестпроектам, спрямованим на розвиток експорту та імпортозаміщуючих виробництв. Серед найбільших проектів банку — будівництво елеваторів спільним підприємством «Нібулон» (найбільший експортер зерна) і заводу з переробки тропічних масел Іллічівським масложировим комбінатом.

Потайний ринок

Кредитування великих інвестиційних проектів — одна з найбільш непублічних сфер діяльності фінустанов. Кредитори не завжди оприлюднюють інформацію про свої угоди, тому офіційної статистики про обсяги ринку і тих, хто його формує, немає. За оцінкою Контрактів, левову частку на ринку фінансування інвестпроектів займають Укрексімбанк, Надра, Укрсоцбанк і Райффайзенбанк Україна. Зараз у банківському середовищі проектне фінансування — термін модний, тому про свою причетність до цього бізнесу воліють заявляти багато фінустанов. Насправді ж більшість банків займаються інвестиційним кредитуванням (див. «Кредити і проекти»). Крім банків на інвестиційних проектах підприємств роблять бізнес інвесткомпанії. Вони допомагають компаніям підшукати кредитора, зокрема серед закордонних фінустанов, і виступають спонсорами проектів.

Низька питома вага кредитів на інвестиційні цілі (12,4% банківського портфеля корпоративних кредитів) пояснюється їхньою ризиковістю та відсутністю в банків довгих грошей. Банкірам значно простіше і безпечніше заробляти на короткострокових торговельних операціях, ніж на інвестпроектах, окупність яких в українських умовах спрогнозувати складно. І не тільки в українських. Один з найрезонансніших провалів в історії проектного фінансування — Євротунель, що сполучив Велику Британію з європейським континентом. Кредиторська заборгованість — близько $9 млрд.

Кредитувати на тривалий термін можуть дозволити собі тільки великі банки, що мають вихід на ринок зовнішніх запозичень, і «доньки» іноземних банків, які одержують довгострокове рефінансування від материнських структур.

В усьому світі банки фінансують великі, зокрема інфраструктурні, проекти, об’єднуючись у консорціуми. Той самий Євротунель профінансували 198 банків з 15 держав. Найвідоміший вітчизняний консорціум — державні Укрексімбанк і Ощадбанк. «На сьогодні банк підписав угоду про консорціумне кредитування з Ощадбанком і спільно відпрацьовує кілька великих інвестиційних проектів», — розповідає начальник управління експортного розвитку Укрексімбанку Ільдар Усманов.

Консорціумне кредитування дозволяє розділити проектні ризики й уникнути недофінансування проекту через проблеми з ліквідністю у кредитора. Приклад об’єднання банків, що мають різних власників, — Надра та Укрексімбанк. Вони спільно профінансували будівництво заводу з виробництва акумуляторів «Веста» і сміттєсортувальної станції в Києві. Банки залучають конкурентів до фінансування інвестпроектів і у випадках, коли клієнтом-позичальником є пов’язана компанія. Наприклад, подейкують, що Укрсоцбанк допоміг банку «Надра» дофінансувати проект, реалізований одним з його акціонерів — групою «Континіум» (будівництво торгово-офісного центру в Києві).

Однак українські банки рідко об’єднуються в консорціуми через небажання втаємничувати конкурентів у свої відносини з клієнтами. «Завжди є ризик, що партнер по синдикату, довідавшись про умови фінансування, запропонує рефінансування за кращою ставкою і на триваліший термін», — пояснює Леонід Рибін. За його словами, для групи Raiffeisen синдиковане фінансування проектів є однією з фішок. Західні банки охоче мінімізують ризики, організовуючи синдикати і при цьому заробляючи на комісійні. На думку Валентини Жуковської, українські банки також будуть змушені прагнути до співпраці: «Масштабні проекти у сфері нерухомості — великі розважальні комплекси та житлові масиви — потребуватимуть великих обсягів грошових ресурсів. Для того щоб розділити ризики і для більшої впевненості у повному фінансуванні таких проектів банки можуть створювати консорціуми».

Банкіри обіцяють, що обсяги кредитів, які видаються на інвестиційні цілі, найближчими роками щонайменше подвоюватимуться. По-перше, допоможуть технології і ресурси нових акціонерів українських банків. По-друге, з кожним роком фінустановам дедалі складніше нарощувати портфелі корпоративних кредитів тільки за рахунок позик на поповнення обігового капіталу.

5 найбільших проектів, профінансованих українськими банками*
Підприємство
ЗАТ «Іллічівський масложировий комбінат»	СП «Нібулон»	ЗАТ «Конті»	ПП «Баядера»	МНПК «Веста»
Опис інвестиційного проекту
Будівництво заводу з переробки тропічних олій	Будівництво елеваторів й установка навантажувальної техніки	Будівництво нового виробничого корпусу на території Донецької кондитерської фабрики	Будівництво заводу з виробництва лікерогорілчаних виробів	Будівництво заводу з виробництва автомо- більних акумуляторів
Кредитор
Укрексімбанк	Укрексімбанк	Укрсоцбанк	Укрсоцбанк	Надра (організатор), Укрексімбанк
Вартість проекту
н/д	н/д	$41 млн	$21млн	н/д
Банківське фінансування
$42 млн, у тому числі у вигляді міжнародних кредитних ліній під страхове покриття ЕКА	Кредитна лінія на $40 млн	Фінансування покупки імпортного устаткування на $23 млн	Фінансування на $9,4 млн	9 млн євро від Надра, у тому числі у вигляді міжнародних кредитних ліній під страхове покриття ЕКА
*Враховано проекти, оприлюднені банками. Не всі фінустанови називають своїх клієнтів і розкривають структуру угод За даними відкритих джерел

---

Кредити і проекти.

Виділяючи гроші великим компаніям, фінансисти оперують термінами «інвестиційне кредитування» і «проектне фінансування». По суті це те саме, а ось за формою — ні. Інвестиційні кредити зазвичай надаються на розширення існуючого бізнесу, наприклад, придбання нового обладнання. Джерело погашення кредиту — вся господарська та фінансова діяльність позичальника, зокрема доходи, що генеруються проектом.

Проектним фінансуванням банки називають методологію організації фінансування інвестиційних проектів, що з точки зору звичайного кредитування мають підвищені ризики, пов’язані зі створенням нових виробничих потужностей і нових бізнесів. У цьому випадку джерело повернення фінансування — генеровані проектом грошові потоки. Основним забезпеченням слугують одержувані в процесі реалізації проекту активи.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар