Гроші

Вільний стиль

Вікторія РУДЕНКО

Нацбанк відпускає гривню у вільне плавання, щоб зробити її конвертованою валютою. Режим плаваючого валютного курсу передбачає постійну зміну вартості національної грошової одиниці щодо інших валют

Національний банк України змінює принципи монетарної політики. Про це свідчать останні курсові маніпуляції регулятора: 21 травня вперше за 3,5 року НБУ підвищив офіційний курс гривні до 4,85 UAH/USD, 30 травня — знизив до 4,852 UAH/USD, 6 червня — до 4,854 UAH/USD. Зміни вартості нацвалюти голова Нацбанку Володимир Стельмах пояснив, зокрема, планами запровадити нову систему розрахунку офіційної вартості гривні. Відтепер НБУ визначатиме курс гривні з огляду на валютні котирування на міжбанківському ринку. Сам він має намір виходити на міжбанк тільки за гострої потреби, наприклад, для вливання грошей у випадку дефіциту коштів у банків. З часом регулятор хоче взагалі піти з міжбанку, як передбачає розроблена Центробанком Концепція валютної політики. По суті, Нацбанк намагається організувати в Україні справжній валютний ринок і відправити курс гривні у вільне плавання.

Вільно плаваючий курс — основна умова таргетування інфляції (стримування показника зростання цін на певному рівні протягом тривалого часу). Основи грошово-кредитної політики на 2008 рік підтверджують цю тезу: в документі зазначено, що «пріоритет грошово-кредитної політики поступово наближатиметься до забезпечення цінової стабільності, якій буде підпорядкована політика гнучкого валютного курсоутворення».

Терміново здавати гривню, яка в умовах плаваючого курсу може істотно змінюватися, і переводити кошти в золото, нерухомість та інші тверді активи не слід: на думку аналітиків, процес переходу до плаваючого курсу триватиме щонайменше 3 роки. До того ж Концепція валютної політики передбачає передусім зміцнення гривні, підвищення привабливості нацвалюти всередині країни і навіть перехід до її повної конвертованості.

Стиль плавання

Режим плаваючого валютного курсу передбачає постійну зміну вартості національної грошової одиниці щодо інших валют. Плаваючий курс залежить від попиту/пропозиції на внутрішньому та світовому валютних ринках. При цьому центральний банк не втручається в ціноутворення національної валюти.

Фіксований курс — прив’язка на певному рівні локальної грошової одиниці до однієї з твердих світових валют. У цьому випадку ринкові механізми ціноутворення (попит та пропозиція) не впливають на офіційний курс: центробанк постійно регулює обсяги купівлі-продажу закордонної та місцевої валют, таким чином утримуючи стабільну вартість національної грошової одиниці. В умовах фіксованого валютного курсу на перше місце монетарної політики країни ставиться стабільність валюти. Фіксований курс найчастіше використовують центробанки країн, що розвиваються. Плюс політики стабільної нацвалюти — можливість спрогнозувати вартість експортних та імпортних потоків, прямих і портфельних інвестицій. «Однак в умовах фіксованого обмінного курсу економіка імпортує інфляцію з країн —торгових партнерів», — каже Віталій Ваврищук, аналітик ІК Dragon Capital. У цьому сенсі показовою є нинішня висока інфляція в Україні, де гривня прив’язана до долара з моменту її появи у 1996 році. У 2007-му долар значно подешевшав проти більшості валют світу і дорогоцінних металів. У результаті купівельна спроможність гривні також знизилася до інших валют й активів, номінованих не в доларах. «За минулий рік американська валюта подешевшала до євро на 12%. На стільки само через крос-курс подешевшала і гривня. Наслідок — європейські товари подорожчали для українців на 12%», — пояснює Віталій Ваврищук. При цьому центробанк, що використовує фіксований курс, не бореться з інфляцією (у країнах, що розвиваються, вона зазвичай висока), оскільки за такого курсового режиму він обмежений в інструментах стримування зростання цін.

Плаваючий валютний курс, навпаки, є основною умовою стримування інфляції та її таргетування. За такого курсу центральний банк не стежить за попитом та пропозицією валюти, щоб підтримувати стабільність національної валюти — він регулює грошову масу в обігу, впливаючи таким чином на інфляцію. Регулятор таргетує інфляцію, підвищуючи або знижуючи відсоткову ставку, під яку кредитує комерційні банки, і загалом вливає або вилучає гроші з економіки.

На думку аналітиків, перехід від фіксованого курсу до плаваючого неминучий для більшості економік, що розвиваються, особливо в умовах постійно високої інфляції. «Перевага плаваючого курсу — можливість саморегуляції економіки», — вважає Віталій Ваврищук. Тобто зовнішні потоки фінансових ресурсів урівноважує не центральний банк шляхом інтервенцій, а ринок. За словами аналітика, у довгостроковій перспективі гнучкий валютний режим зазвичай краще забезпечує адаптацію економіки до зовнішньоекономічних шоків. Щоправда, зворотний бік медалі плаваючого курсу — ризик приходу в країну великого спекулятивного капіталу: інвесторів, які прагнуть заробити на коливаннях валюти. У цьому випадку гравці ринку можуть штучно розхитувати курс валюти.

Основна проблема при переході економіки з фіксованого курсу на плаваючий — шок для експортерів і компаній, які орієнтуються на певний рівень вартості нацвалюти. Для їхнього бізнесу вкрай важливою є курсова стабільність. До того ж у країнах, де тривалий час діяв фіксований курс, у населення може з’явитися побоювання валюти, яка то дорожчає, то дешевшає: нестабільний грошовий знак у багатьох асоціюється з його слабкістю. У результаті населення перестає довіряти внутрішній валюті, особливо якщо після переходу на новий монетарний режим вартість національної грошової одиниці постійно і дуже сильно змінюється. Зниження попиту на нацвалюту в перспективі може спровокувати її різку девальвацію.

Заколивали

На думку деяких аналітиків, українська економіка готова до зміни курсового режиму і таргетування інфляції. «На сьогодні Нацбанк і Мінфін фактично перейшли до політики стабілізації інфляції, і це правильне рішення в умовах зростання цін на рівні 30% рік до року», — вважає Андрій Потапов, начальник управління фінансових ринків ING Wholesale Banking Україна.

Економісти зазначають, що в умовах фіксованого курсу приплив великого капіталу з-за кордону призводить до додаткової емісії гривні. «У 2007 році чистий приплив валюти через фінансовий рахунок платіжного балансу становив $16 млрд — здебільшого за рахунок кредитів закордонних банків і прямих іноземних інвестицій», — нагадує Віталій Ваврищук. Оскільки ця сума перевищила дефіцит поточного рахунка, надлишок пропозиції валюти пішов на міжбанк, а НБУ був змушений викуповувати цей надлишок з ринку, щоб утримувати фіксований валютний курс. У підсумку валютні резерви НБУ сягнули історичного максимуму — наприкінці 2007-го вони становили $32 млрд. Віталій Ваврищук вважає, що в середньостроковому періоді (за останні 3-5 років) зростання цін в Україні багато в чому визначалося неефективною монетарною політикою НБУ.

Щоправда, приплив інвестицій і кредитів, можливо, є тимчасовим явищем: деякі експерти прогнозують, що у 2008-2009 роках в Україну надійде набагато менше грошей, ніж у 2007-му. До того ж плаваючий курс може негативно позначитися на торговельному балансі країни (якщо гривня постійно дорожчатиме). У 2007-му обсяги імпорту перевищили обсяги експорту на $7,2 млрд, у I кварталі 2008-го — на $3,85 млрд. Дефіцит торговельного балансу вже наближається до критичного рівня. На думку заступника голови правління Нацбанку Олександра Савченка, прийнятний рівень нетто-імпорту становить 6-7% ВВП. Торішній показник дефіциту торговельного балансу — 5% ВВП.

Водночас багато аналітиків вважають, що з поступовим переходом на режим плаваючого курсу Нацбанк почне використовувати більше монетарних інструментів (наприклад, надавати комерційним банкам довгі кредити) і, як це прийнято в розвинених країнах, використовуватиме облікову ставку для регулювання грошової маси в обігу. Тобто основним монетарним орієнтиром української економіки буде вартість кредитів на внутрішньому ринку (на міжбанку та в українських фінустановах), а не вартість гривні. «Зараз між відсотковими ставками на міжбанку і ставками рефінансування Нацбанку немає функціонального зв’язку. НБУ надає обмежені ресурси для банків через механізми рефінансування. У разі якщо Нацбанк повністю піде з валютного ринку, рефінансування фінустанов стане основним джерелом надходження грошей в економіку. У цьому випадку підвищиться ефективність відсоткових ставок НБУ як механізму регулювання монетарного сектору», — пояснює Віталій Ваврищук. Досі регулятор використовував невелику кількість інструментів для регулювання грошової маси: найпоширеніший метод впливу на грошовий ринок — короткострокове фінансування банків (приміром, кредити overnight).

Великий привіз Імпорт зростає швидше за експорт

Деякі аналітики, втім, вважають, що Нацбанк найближчим часом повною мірою не застосовуватиме плаваючий курс і режим таргетування інфляції. «Класичний плаваючий курс — перспектива 2-3 років і лише в контексті переходу до таргетування інфляції», — вважає Віталій Ваврищук. На думку аналітика, зараз НБУ не може цілковито відмовитися від регулювання обмінного курсу. «Інакше українські компанії, які звикли за багато років до роботи в умовах фіксованого валютного курсу, не зможуть захиститися від валютних ризиків — немає відповідних інструментів», — нагадує експерт.

На думку Олександра Жолудя, аналітика Міжнародного центру перспективних досліджень, найближчими місяцями Нацбанк просто розширить валютний коридор офіційного курсу гривні, при цьому нацвалюта ще як мінімум півроку буде прив’язана до долара. Пізніше НБУ може прив’язати гривню до кошика валют або бівалютного кошика (наприклад, євро і долара). Коридор офіційного курсу може розширитися в межах +/-15% колишнього 5,05 UAH/USD. Нацбанк змінить коридор курсових коливань гривні з 4,95-5,25 UAH/USD, закладених в Основах грошово-кредитної політики-2008, на 4,30-5,80 UAH/USD.

Що доведеться змінити Нацбанку у своїй політиці із запровадженням плаваючого курсу

1 Нацбанк буде змушений погодити з урядом методи боротьби з інфляцією та терміни їх реалізації. Наприклад, якщо НБУ вилучає грошову масу з обігу, уряд не повинен викидати гроші на ринок у вигляді додаткових соціальних допомог та пільг. Про всі свої дії у монетарній політиці регулятор має інформувати завчасно, а не повідомляти про нововведення опісля.

2 Нацбанк повинен докласти максимум зусиль, щоб досягти заздалегідь поставленої інфляційної мети. Якщо регулятор не зможе стримати ціни на прогнозованому рівні, знизиться довіра до нової політики НБУ і національної валюти, гривня знеціниться.

3 Нацбанку доведеться ввести реальний, а не номінальний коридор коливань національної валюти і жорстко його дотримуватися. Досі коридор коливань гривні мав рекомендаційний характер. Наприклад, ревальвація у травні вийшла за межі офіційного валютного коридору.

4 Нацбанку потрібно розробити і впровадити інструментарій хеджування валютних ризиків — похідні інструменти, що дозволяють купувати і продавати валюту, заздалегідь прописавши в контракті вартість та обсяги угоди (форварди і ф’ючерси).

За версією Контрактів

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар