Гроші

Герої каппраці

Олена ШКАРПОВА, Вікторія РУДЕНКО, Колаж Сергія ГЕТУНА

Олігархи почнуть заробляти на українцях тільки з 2009 року. Журналісти Контрактів оцінили ступінь впливу великого вітчизняного бізнесу на українську економіку

Журналісти Контрактів оцінили ступінь впливу великого вітчизняного бізнесу на українську економіку. Метод розрахунку простий — обчислити внесок кожного з підприємств, які належать олігархам, у внутрішній валовий продукт України (у грошовому виразі). Виявилося, що великі бізнесмени практично не впливають на український ВВП: олігархам належать найбільші підприємства країни, однак їхні компанії роблять невеликий внесок у внутрішній валовий продукт України. «На українцях вітчизняні багатії заробляють мало», — констатує Олександр Жолудь, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень. Утім, із середини-кінця 2007-го український великий бізнес прагне зайняти ніші, що безпосередньо впливають на добробут населення — ритейл і будівництво. Експерти прогнозують, що через два-три роки економіка України більше залежатиме від діяльності фірм, які належать олігархам, ніж у середині 2008-го.

День статистика

Внутрішній валовий продукт — це ринкова вартість усіх товарів і послуг, зроблених у країні та призначених для споживання населенням і компаніями. У ВВП не входять проміжні продукти та послуги, випущені для виробництва інших товарів і послуг — т. зв. B2B (business-to-business). Наприклад, до B2B товарів належать кокс і агломерат (вони використовуються в металургії і не є кінцевими продуктами споживання), нафта, харчові добавки тощо.

Валовий внутрішній продукт — важливий індикатор розвитку економіки: характеризує результат виробничої діяльності компаній у країні, показує сповільнення/ прискорення бізнесу.

Методів розрахунку ВВП кілька. Перший — за доходами населення та компаній. Статистики підсумовують дохід жителів країни та фірм, непрямі та прямі податки підприємств, доходи від власності та нерозподілений прибуток компаній. Інший метод — за доданою вартістю. Його використовують, щоб уникнути подвійного обліку вартості проміжних (B2B) товарів. Якщо включити у ВВП проміжні продукти, які використовують для виробництва інших товарів, рівень ВВП буде завищеним, оскільки вартість B2B товарів буде врахована кілька разів. Тому при розрахунку ВВП правильніше враховувати тільки додану вартість — ціну продукції на ринку мінус витрати на сировину та матеріали. Ще один спосіб порахувати ВВП — скласти витрати населення і компаній на товари та послуги. У цьому разі підсумовуються споживчі витрати населення, приватні інвестиції в економіку, державні закупівлі товарів і послуг та чистий експорт (експорт мінус імпорт).

Інформацію Держкомстату надають українські компанії та держслужби (зокрема, про доходи населення та податкові відрахування). Економісти вважають, що дані Держкомстату не зовсім точно відбивають розмір валового продукту країни: багато компаній платять зарплати в конвертах, ухиляються від податків, занижують (або завищують) ціни на продукцію в бухгалтерській звітності. Тому в Україні номінальний ВВП (у грошовому виразі) використовується для розрахунку реального ВВП (приріст валового продукту за рік, скоригований на інфляцію). Інша сфера застосування номінального ВВП — розрахунок внеску різних галузей до національного господарства та до динаміки його приросту. Щоб визначити ступінь впливу українських олігархів на вітчизняну економіку, Контракти використовували структуру ВВП за галузями.

Забагато їжі

Основні драйвери зростання ВВП в Україні — харчова промисловість, сільське господарство, видобуток вуглеводнів (нафти та газу), металургія, машинобудування, транспортна галузь і будівництво. Найбільшу вагу у ВВП має харчопром — 20% номінального внутрішнього валового продукту щороку забезпечують підприємства харчової промисловості.

Внесок сільгосппродукції в кінцевий ВВП значно менший за харчовий сектор — 9%. При цьому сільське господарство має найбільшу частку в проміжному споживанні — 8,2%, оскільки аграрна і тваринницька продукція (зерно, овочі, фрукти, м’ясо) використовуються підприємствами харчопрому та споживаються населенням переважно у переробленому вигляді.

Друга галузь за ступенем впливу на український ВВП — металургійна промисловість: займає 13% внутрішнього валового продукту. У структурі проміжного споживання металургія посідає друге місце (після сільгосппродукції) — 7,9%. Відносно більша частка металургії в українському ВВП пояснюється високими обсягами експорту металовиробів: металурги забезпечують приблизно 40% поставок українських товарів і послуг за кордон. Не продана за кордон металопродукція споживається вітчизняним машинобудуванням і є продуктом проміжного використання.

Видобуток газу та нафти менше сприяють зростанню української промисловості: Україна видобуває вуглеводнів набагато менше, ніж ввозить з-за кордону. Однак у ВВП на нафто- і газовидобуток припадає 9%. Досить велика вага вуглеводнів у структурі ВВП пояснюється великими обсягами кінцевого споживання газу: видобуте в надрах України блакитне паливо використовують населення і компанії. У проміжному споживанні частка газу та нафти теж досить велика — 7,2%. Наприклад, нафта переробляється на різні види пального, а газ використовують хімічні підприємства у виробництві азотних добрив (аміаку та карбаміду).

Значна частка торгівлі у проміжному споживанні — 14% — пов’язана з великою кількістю посередників у секторі. При цьому в структурі валового внутрішнього продукту на торгівлю припадає лише 2%. Мізерний внесок торгівлі у ВВП пояснюється невисокими офіційними націнками торгівців при продажу товарів населенню: більшість дрібних магазинів і торговельних точок декларують дохід нижчий за реальний.

Будівництво — ще один двигун українського ВВП: на галузь припадає близько 9% номінального внутрішнього валового продукту. Більша частина побудованих в Україні об’єктів (житлових будинків, офісних і торгових центрів) використовуються кінцевими споживачами.

Корозія металу

Українські олігархи до останнього часу не цікавилися харчопромом, будівництвом, ритейлом і сільським господарством — тобто секторами економіки, які забезпечують внутрішнє споживання. Підприємства, що належать вітчизняним мільярдерам, працюють в експортоорієнтованих галузях: металургії, машинобудуванні та хімії. Більшість своїх великих промвиробництв українські капіталісти скупили на початку 2000-х — коли добробут і темпи зростання доходів населення були невеликими, а світові ціни на добрива, металопродукцію та устаткування зростали високими темпами.

Як з’ясували Контракти, найбільший внесок в український ВВП забезпечують компанії Рината Ахметова — приблизно 6% номінального внутрішнього валового продукту. За підсумками 2007 року компанії групи SCM забезпечили 42 млрд грн ВВП, або 930 грн на душу населення (42 млрд грн — додана вартість подукції компаній SCM, а не річний дохід групи). Ахметову належить один з найбільших метзаводів в Україні — Азовсталь (займає близько 15% ринку металопрокату в країні), а також Єнакіївський металургійний завод (7% металопрокату), кілька коксохімів і вугільних шахт, найбільші гірничо-збагачувальні комбінати. Основний внесок у ВВП мають металургійні підприємства Ахметова, а от вугільні, коксохімічні та гірничо-збагачувальні заводи ніяк не впливають на кінцевий ВВП України, оскільки більша частина продукції, виробленої цими компаніями, використовується у виробництві інших товарів (переважно в металургійній галузі). Ринату Ахметову також належить Перший Український Міжнародний банк (входить у першу групу банків за активами у рейтингу Нацбанку) і Донгорбанк (невеликий банк з другої групи). Якщо рахувати за активами, два банки займають 3% банківського ринку. Однак фінансові послуги мають мінімальну вагу у ВВП. Банки виконують розподільчу функцію і не генерують додану вартість — розподіляють гроші від населення (депозити) до компаній (кредити) чи навпаки, або ж розподіляють гроші всередині фінансово-промислових груп.

Основний актив групи «Приват» Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова — найбільша в Україні фінустанова ПриватБанк (займає майже 10% банківського ринку за активами). Однак через мінімальну вагу банків в українському валовому продукті внесок групи «Приват» у ВВП невеликий: близько 3% (21 млрд грн або 460 грн на душу населення). «Приватівську» частку у ВВП забезпечують нафтові активи Коломойского і Ко: Укрнафта (група «Приват» опосередковано володіє 43% акцій держкомпанії) та нафтопереробка (НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» і НПК «Галичина»). Інші великі активи Привату — Південний ГЗК, феросплавні заводи в Україні та за кордоном, однак вони продукують B2B товари. Виробник марганцевої руди Consolidated Minerals (CSM), який належить групі «Приват», з розряду великих навіть у світовому масштабі, однак він не має впливу на український внутрішній валовий продукт. CSM — австралійська компанія.

Більше їжі Структура українського ВВП-2007

Третє місце за рівнем внеску у ВВП серед українських бізнес-груп займає «Індустріальний союз Донбасу» Сергія Тарути — приблизно 2,5% валового продукту забезпечують Алчевський металургійний комбінат, Дніпровський комбінат ім. Дзержинського, Алчевський коксохім і кілька вугільних компаній.

Інші фінансово-промислові групи — EastOne (Віктор Пінчук), Development Construction Holding (Олександр Ярославський), Group DF (Дмитро Фірташ), Фінанси та Кредит (Костянтин Жеваго), Енергетичний стандарт (Костянтин Григоришин), Запоріжсталь (Едуард Шифрін), концерн «Енерго» (Віктор Нусенкіс), Укрпромінвест (Петро Порошенко), група «ММК ім. Ілліча» (Володимир Бойко) тощо, мають мінімальний внесок в український ВВП — від 0,5 до 1,5%.

Загалом компанії українських мільярдерів щороку забезпечують 25% внутрішнього валового продукту України. Ще приблизно 4% ВВП дає екс-Криворіжсталь (зараз Арселор Міттал Кривий Ріг), контрольована глобальною Arcelor Mittal. «Основну частку українського ВВП забезпечує середній бізнес — власники харчових і будівельних компаній, а також фірм, що надають послуги. Всі вони працюють на внутрішній ринок», — говорить Олександр Жолудь із МЦПД. Внесок середнього та дрібного бізнесу в українську економіку — більш ніж 70%.

Однак український великий бізнес останнім часом поступово розширює сферу впливу на галузі економіки, що забезпечують внутрішній попит — будівництво та ритейл. Хоча будівництво переживає не найкращі часи, а ритейл в Україні контролюється кількома бізнесменами середньої руки (Ігор Баленко, Володимир Костельман тощо), вітчизняні бізнес-групи запланували мільярдні інвестиції у створення нових мереж супермаркетів (Віктор Пінчук і Ринат Ахметов), будівництво бізнес- і офісних центрів (Олександр Ярославський). Плани щодо завоювання цих ринків вітчизняні олігархи оголосили 2007-го. За прогнозами аналітиків, уже наступного року великий бізнес може сильно потіснити підприємців середньої руки в будівельному та ритейловому секторах економіки. Щоправда, харчова промисловість українським олігархам, як і раніше, не цікава: рентабельність сектору невисока, він потребує великого обсягу інвестицій.

Драйвери ВВП-2008

Внесок харчопрому та будівництва у ВВП знижуватиметься. Темпи зростання харчової галузі цього року сповільнилися до 7% з початку року проти 13% у січні—квітні 2007-го. Попит на продовольство в Україні досить високий, однак більшість харчових підприємств уже працюють на повну потужність і не мають можливості для нарощування обсягів виробництва. Потреби українців у продовольстві збільшуються, їх буде задоволено імпортними товарами.

Будівельна галузь також знижує оберти: у січні—лютому обсяги будівництва в Україні впали на 4,4%. У березні—квітні сектор дещо зріс, а за підсумками квітня вийшов на нульовий приріст порівняно з початком 2008-го. Причина — зниження платоспроможного попиту на житлову нерухомість.

Основними драйверами приросту ВВП з початку цього року є машинобудування (+30% з початку року) і виробництво добрив (+20%). Значними темпами зросте торгівля: +15% у січні—квітні 2008-го.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар