Гроші

Подайте на процвітання. Спецпроект «Корпоративні фінанси»

Олена ШКАРПОВА

В умовах світової фінансової кризи найвигідніші інструменти фінансування бізнесу — приватні розміщення та кредити МФО

У травні 2008-го ПриватБанк розмістив єврооблігації. Це перше розміщення євробондів українською компанією з початку року. «На (зовнішніх) ринках неспокійна ситуація, однак нам треба було ризикнути. Інакше довелося б згорнути програми автокредитування», — прокоментував угоду генеральний заступник голови правління ПриватБанку Юрій Пікуш.

Більшість банків і компаній, що планували випуск єврооблігацій у 2008-му (Ощадбанк, ТММ, Правекс-Банк, банк «Хрещатик», ДТЕК), відклали емісії на невизначений термін — на світовому фінансовому ринку різко подорожчали ресурси, гроші у великому дефіциті. І навіть активні учасники ринку єврооблігацій — Укрсоцбанк і Райффайзен Банк Аваль — обрали альтернативний варіант фінансування: Європейський банк реконструкції та розвитку видав банкам кредити на загальну суму $190 млн.

Libor поки падає Значення ставки Libor* за кредитами, які надають на 3 місяці

Проблем з фінансуванням зараз зазнають і українські компанії. З початку року різко зменшилася кількість «українських» IPO (initial public offering — первинне розміщення акцій на фондовій біржі), скоротилися обсяги приватних розміщень вітчизняних компаній. При цьому подорожчали боргові ресурси всередині України — на 1-2%, банкіри підвищили вимоги до позичальників і тепер довго розглядають заявки на одержання кредиту. За умов безгрошів’я деякі компанії відклали реалізацію інвестиційних проектів.

Однак інвестбанкіри радять бізнесменам, що потребують інвестицій, не впадати у відчай — дефіцит грошей триватиме щонайдовше до кінця 2008-го. А поки можна отримати кредити в міжнародних фінансових організаціях і продати невеликі пакети акцій західним інвесторам.

Приходьте завтра

Інвестиційні банкіри ділять джерела залучення капіталу для розвитку компанії на два види — борговий і акціонерний. До боргового капіталу належать кредити банків, міжнародних фінансових організацій, облігації внутрішньої та зовнішньої позики (єврооблігації). Акціонерний капітал — простіше кажучи, акції — зазвичай продають невеликими пакетами портфельним інвесторам на біржі (первинне розміщення акцій, чи IPO) або через інвестбанк (приватне розміщення — private placement).

У 2005-2007 роках українські компанії здебільшого використовували чотири методи залучення коштів — кредити українських банків, облігації внутрішньої позики, єврооблігації (активні учасники українського ринку євробондів — фінустанови) і приватне розміщення акцій. IPO, синдиковані кредити банків, кредити міжнародних фінансових організацій (МФО) використовувалися рідше.

Торік українські компанії у великих обсягах випускали облігації внутрішньої позики (загальна сума емісій — 28,6 млрд грн) і проводили приватні розміщення серед іноземних інвесторів (більш ніж $400 млн). Популярності інструментів сприяла світова і внутрішня фінансова кон’юнктура. До осені 2007-го на світових ринках був надлишок коштів — інвестори охоче вкладали навіть у високоризикові активи. Залучити кредитний або акціонерний капітал на досить вигідних умовах могли й компанії із сумнівною бізнес-репутацією з країн, що розвиваються. Папери компаній з України користувалися більшим попитом: до 2006-го на західні ринки виходили тільки місцеві гіганти на кшталт Київстару, UMC (зараз МТС Україна), Нижньодніпровського трубопрокатного заводу, Криворіжсталі тощо.

Криза високоризикових sub-prime-кредитів у США підкосила світовий фінансовий ринок: провідні інвестбанки світу — великі кредитори та інвестори — втратили трильйони доларів. За словами Олександра Омельчука, керівного директора групи ринків капіталу ІК «Конкорд Капітал», зараз на світовому фінансовому ринку спостерігається криза довіри. «Після кризи sub-prime-кредитів відбулася переоцінка інвестиційних цінностей: інвестори практично перестали вкладати в ризикові активи, боячись знову втратити всі свої вкладення», — говорить фахівець. «Зараз на світовому інвестиційному ринку мають попит лише прозорі компанії з позитивною історією діяльності та високими міжнародними рейтингами», — підтверджує тенденцію Андрій Пивоварський, директор з інвестиційно-банківських послуг ІК Dragon Capital. При цьому інвестори — як і раніше — очікують високої дохідності від вкладень, що можуть гарантувати небагато компаній.

У 2007-му році надлишок вільних коштів спостерігався й в українській економіці. Торік вітчизняні компанії залучили за кордоном $11,8 млрд, банки — $16,9 млрд, більша частина з яких пішла на кредитування населення та компаній. Політика НБУ при цьому була доволі м’якою — Нацбанк практично не вилучав грошову масу з обігу. Однак грошову ідилію зіпсувала інфляція кінця 2007 — початку 2008 року, почасти викликана припливом капіталу в країну. У боротьбі з інфляцією Нацбанк застосував перевірений метод — НБУ почав вилучати грошову масу з обороту. Однак у стерилізації гривні відомство Володимира Стельмаха явно передало куті меду. Банкам стало катастрофічно бракувати нацвалюти, багато хто з них навіть призупинили кредитування фізосіб і компаній, середні ставки за кредитами на міжбанківському ринку злетіли до 35%. Автоматично подорожчали й кредити фінустанов для населення та корпоративного сектора.

Криза ліквідності — так аналітики охрестили квітневий дефіцит коштів на фінансовому ринку — негативно позначилася на ринку облігацій. Українські банки — найбільші власники українських боргових паперів — за умов дефіциту коштів почали продавати облігації або пред’являти їх до оферти (дострокового викупу емітентом). Як наслідок, відсоткові ставки за паперами деяких підприємств зросли до 20%. «Зараз багато компаній, що випустили облігації, за якими наближається термін оферти, змушені підвищувати відсоткові ставки — інакше вони ризикують одержати значний обсяг облігацій до викупу», — говорить провідний економіст відділу інвестиційного консалтингу ІК «Юпрас Капітал» Андрій Тарасенко. Скидали українські облігації й іноземні інвестори.

 За словами Олександра Омельчука, дефіцит коштів у банків призвів до того, що український ринок облігацій практично зупинився. «Інвесторам немає сенсу купувати не забезпечені папери (облігації українських компаній. — Прим. Контрактів) під 14-15% річних, коли ставки на вітчизняному міжбанківському ринку зашкалюють за 20%», — говорить Олександр Омельчук.

Вихід тут

Утім, навіть в умовах дорогих ресурсів і безгрошів’я деяким українським компаніям вдається успішно проводити IPO, на вигідних умовах продавати невеликий пакет акцій іноземним інвесторам і навіть одержувати кредит у фінансовій організації під умовно низькі відсотки.

У травні компанія «Миронівський хлібопродукт» провела IPO на основному майданчику Лондонської фондової біржі. Українського виробника м’ясної продукції інвестори оцінили в $1,7 млрд: за 19,4% акцій компанія виручила $322 млн. Акції МХП продали за ціною, ближчою до нижньої позначки цінового коридору, встановленого перед IPO — по $15 за папір (ціновий коридор був у межах $14-18,5). Однак аналітики вважають угоду успішною: за розрахунками аналітика ІК «Конкорд Капітал» Ганни Дудченко, МХП розмістився з 30% премією до аналогічних компаній із країн, що розвиваються. «Миронівський хлібопродукт — компанія з позитивною історією діяльності (щороку нарощує обсяги виробництва та фінпоказники), вертикально інтегрована і має прозору структуру. Такі активи зараз мають попит, інвестори високо оцінили компанію», — вважає Андрій Пивоварський з ІК Dragon Capital. На його думку, Миронівський хлібопродукт обрав правильну стратегію виходу на IPO: компанія розмістила акції на високоліквідному майданчику, де присутні і великі інвестиційні фонди, і дрібні індивідуальні інвестори. «Основна проблема при проведенні IPO в умовах фінансової кризи — забезпечення ліквідності акцій, тобто розподілу великої кількості паперів серед багатьох інвесторів. Що нижча ліквідність, то менше шансів залучити необхідну суму», — говорить Пивоварський. За словами фахівця, зараз компаніям доволі складно залучити багато грошей на невеликих фондових майданчиках — наприклад Франкфуртській біржі, оскільки більшість інвесторів перемістилися на великі майданчики з високими вимогами до емітентів. Розміщення на Лондонському або Нью-Йоркському майданчиках коштує в кілька разів більше, ніж у Франкфурті та Варшаві, зокрема через високу вартість послуг юридичних, аудиторських, інвестиційних фірм, які допомагають компанії вийти на фондові біржі в Лондоні чи Нью-Йорку.

Збільшилися витрати і на приватні розміщення. «Ще рік тому, щоб провести приватне розміщення, власникові компанії з України не було потрібно значних зусиль: інвестори купували міноритарні пакети акцій, не вимагаючи аудиту, прозорого корпоративного управління і довгої присутності компанії на ринку», — нагадує Андрій Пивоварський. Тепер вимоги інвесторів стали жорсткішими: вони не купують папери компаній, що не мають аудованої фінзвітності (принаймні за один рік), прозорої юридичної структури. Щоб продати акції дорожче, власникові бізнесу доведеться провести два-три десятки road-show (виїзних зустрічей з потенційними покупцями акцій). Всі ці заходи суттєво підвищують витрати компанії на приватне розміщення — за підрахунками Пивоварського щонайменше на $250-300 тис. (у середньому приватне розміщення обходиться в півмільйона доларів. — Прим. Контрактів). «Західні інвестори вже не клюють на нещодавно створені компанії, нехай навіть керовані десятком суперпрофесійних менеджерів. Сьогодні шанують підприємства зі стабільною історією діяльності», — говорить Пивоварський. Не дивно, що за останні п’ять місяців лише одна компанія провела приватне розміщення — Укрзернопром Агро. Ще дві компанії — Кернел і VK Development, що розмістилися минулого року, — додатково випустили акції та продали їх іноземним інвесторам.

За умов світової фінансової кризи боргові інструменти менш вигідні, ніж залучення акціонерного капіталу. Приміром, розміщення ПриватБанку аналітики не вважають успішним. Відсоткові ставки за бондами становлять LIBOR за три місяці + 5,5% за першим траншем й LIBOR (3 місяці) + 7,5% — за другим. У сумі банк залучив $109,4 млн. Рік тому ПриватБанк сек’юритизував іпотечні кредити під LIBOR + 2,1% і LIBOR + 3,75%. У цілому за рік відсоткові ставки для ПриватБанку мало змінилися: зараз,  як  і  в 2007-му,  євробонди обійшлися банку під 8-10% річних (у середині травня 2008-го ставка LIBOR становила 2,68%, рік тому — більш ніж 5%). Однак високі спреди (різниця) між LIBOR і загальною відсотковою ставкою єврооблігацій-2008 свідчать про те, що інвестори високо оцінюють ризики банку з України — країни, яка розвивається.  «Наприкінці 2007 року з’явилася інформація про те, що ПриватБанк залучив кредит під LIBOR + 6,0%. Тоді топ-менеджери фінансової установи заявили, що банк не залучає ресурси на настільки невигідних умовах. Через півроку банк залучив капітал навіть дорожче», — каже Андрій Тарасенко з ІК «Юпрас Капітал». Аналітики прогнозують зростання LIBOR уже восени 2008-го: в цей час Федеральна резервна система США, швидше за все, почне підвищувати облікову ставку. Нова стратегія ФРС відіб’ється на ставці LIBOR, внаслідок чого останній випуск євробондів ПриватБанку може подорожчати до 11-13% річних.

У цілому ефективні відсоткові ставки за єврооблігаціями (включаючи всі витрати компанії на підготовку до емісії) зараз сягають 17%. При цьому, за словами Макара Пасенюка, керівного директора напрямку інвестиційно-банківських послуг  ING Wholesale Banking Україна, класичні облігації мають слабкий попит серед інвесторів. «Попит мають комбіновані боргові продукти — наприклад, облігації з варрантами (право в майбутньому купити акції компанії за заздалегідь визначеною ціною). Конвертовані облігації (після закінчення певного проміжку часу конвертовані в акції. — Прим. Контрактів) стали доволі популярним інструментом на закордонних фондових ринках», — уточнює Пасенюк.

Альтернатива приватним розміщенням і кредитам іноземних банків — позики міжнародних фінансових організацій. Торік Європейський банк реконструкції та розвитку (кредитує компанії з ринків, що розвиваються) надав українським компаніям позик на суму близько $800 млн. У лютому 2008-го президент ЄБРР Жан Лем’єр заявив, що цього року банк може вкласти в українську економіку $1 млрд. Міжнародна фінансова корпорація торік видала українським підприємствам кредити на $325 млн. У 2008-му році МФК виділила $100 млн групі «Індустріальний союз Донбасу» (до цього корпорація співпрацювала переважно з невеликими компаніями). Розмір позик у МФК становить від $1 до $100 млн, у середньому — $15-20 млн. Відсоткові ставки — ринкові, кажуть у МФК. Це значить, що, скоріше за все, компанії не зможуть залучити в корпорації кредит, дешевше ніж 10% річних — тим більше за умов глобального подорожчання ресурсів.

Дошка пошани

«У 2006-2007 роках інвестори очікували дохідність від інвестицій у ринки, що розвиваються, на рівні 25-30% річних. Тепер вкладення із дохідністю нижче 30% не розглядаються», — говорить Андрій Пивоварський.

Наприклад, на прихильність інвестиційного світу зараз однозначно не може розраховувати девелоперський бізнес. «Девелоперам сьогодні складно залучити позиковий або акціонерний капітал: світова фінансова криза почалася з іпотечної кризи в США та Європі, тому інвестори бояться вкладати в цей сектор світової економіки», — розповідає Олександр Омельчук. У 2006-2007 р.р. українські девелоперські компанії залучили закордонне фінансування, пообіцявши інвесторам реалізувати кілька масштабних проектів в Україні. Однак плани багатьох девелоперів досі залишаються на папері — фінансування проектів припинилося. При цьому багато банків відмовляють будівельним компаніям у кредитах. У цілому, за прогнозами експертів, дефіцит коштів може спровокувати падіння обсягів будівництва, особливо в житловому сегменті, і навіть банкрутство деяких забудовників.

Натисніть, щоб збільшити

На думку Макара Пасенюка, неприступність позикового та акціонерного капіталу призведе до активізації світового ринку злиттів і поглинань. «Оскільки багатьом компаніям зараз доволі складно залучити фінансування на розвиток інвестпроектів, вони будуть змушені зливатися зі своїми успішнішими конкурентами», — каже банкір. При цьому залучити великий капітал на фінансування M&A буде реально. «В інвестиційного світу є гроші. Просто тепер не так просто переконати інвесторів розлучитися з ними», — стверджує банкір.

Не зазнають труднощів із залученням фінансування зараз хіба що аграрні та харчові компанії, виробники добрив. Причина — високий світовий попит на продукти харчування та зростання ціни на зерно та м’ясо . Ритейлові, металургійні та сировинні компанії також популярні серед інвесторів.

За найпесимістичнішими прогнозами, світова фінансова криза припаде на середину 2009-го. На даний момент збитки від sub-prime кредитів підраховані, аналітики більше не очікують списання західними банками багатомільярдних втрат. На думку міністра економіки США Генрі Полсона, фінансова криза іде на спад — тепер найбільшим банкам світу необхідно відновитися після зазнаних збитків.

В Україні ситуація на борговому ринку до кінця 2008-го цілком залежатиме від кон’юнктури світового фінансового ринку. Якщо в найближчі три-чотири місяці Нацбанк пом’якшить монетарну політику й припинить вилучати гроші з обігу, кредитні ставки для корпоративного сектора можуть незначним чином знизитися (на десяті частки відсотка). Але до рівня 2007-го року ставки повернуться тільки з надходженням в Україну нових великих позик з-за кордону. Облігаційний ринок у країні, на думку Олександра Омельчука, відновиться не раніше початку 2009-го. Доти компанії рідко виходитимуть на внутрішній ринок за грошима — потенційні покупці зараз вимагають надзвичайно високих відсоткових ставок за бондами.

Найближчим часом позичати за кордоном стане ще важче. Міжнародні рейтингові агенції вже почали переглядати в бік зниження прогнози за довгостроковими рейтингами як України, так і великих вітчизняних банків. Деякі експерти не виключають, що через брак грошей цього року можуть збанкрутувати два-три українських банки з категорії дрібних.

Обговорити на форумi

На початок

Версія для друку		Відправити поштою
Оцiнити статтю		Ваш коментар